Ш. Власні доходи МБ, засновані на МПЗ, є більш прогнозованими за дотації та субвенції з держбюджету.

Оптимальне співвідношення державного та місцевих бюджетів

Проведений нами аналіз діючої бюджетної системи виявив великий загал її недоліків, серед яких: мізерна частка (менше 2%) в МБ надходжень з власних джерел; невідповідність поділу функцій та бюджетних доходів між державним та місцевим рівнями; фінансування делегованих повноважень за рахунок держдотацій, призначених для фінансування власних повноважень місцевої влади; заплутаність системи норм розподілу надходжень по кожному виду податків і зборів; низька збираність податків, не закріплених за місцевою владою, внаслідок її байдужості до формування "не своїх" доходів тощо.

З огляду на викладене вище, наведемо основні засади побудови нової системи місцевого оподаткування в аспекті співвідношення державного та місцевих бюджетів:

передусім, не слід розглядати МПЗ окремо від загальнодержавних. Має йтися не про обсяг коштів, необхідних владі кожного рівня, а про частки загального доходу бюджетів, належні цим владам. Поділ на ці частки має бути пропорційним розподілові владних функцій;

фінансування делегованих повноважень має здійснюватись на підставі норм забезпеченості на душу населення в обсязі, який можна визначати за такою формулою: фінансування Щслід встановити: а) закріплену за місцевими бюджетами частину прибуткового податку з громадян, таку, що сума по ній у жодному регіоні не зможе перевищити Щ б) фонд дотацій вирівнювання, з якого кожний місцевий бюджет отримуватиме дотації в розмірі різниці між Щ та надходженнями по (1).

Джерелами фінансування власних повноважень мають бути: а) надходження від МПЗ; б) дотації і субвенції з держбюджету (які, проте, не перемежовуються з дотаціями вирівнювання) в розмірі, узгодженому конкретно з кожним регіоном, який залишає місцевій владі резерв для принагідного формування бюджету розвитку.

Оскільки власні та делеговані повноваження разом становлять видаткову частину МБ, наведені положення (2) і (3) саме й становлять принцип визначення співвідношення державного і місцевих бюджетів.

Джерела конкретних напрямів видатків та відповідальність по їх використанню мають бути найчіткіше відокремлені.

Для успішного виконання всіх попередніх положень необхідні:

розбудова простої системи інформаційного забезпечення виконання бюджетів;

мінімізація суб'єктивного фактору шляхом багаторівневого перехресного контролю сумлінності чиновників держадміністрації та найжорсткішої відповідальності їх.

Віднайдення додаткових джерел фінансування видатків місцевого бюджету

Загальновідомо, що більшість місцевих бюджетів мають чималий дефіцит, покриття якого за рахунок МПЗ поки-що неможливе: адже істотне зростання їх питомої ваги, як зазначалось вище, - справа вельми тривалих пошуків. Отже, необхідно віднайти альтернативні джерела надходжень. У цьому плані сприятливим є законодавче управління місцевих органів влади вести підприємницьку та господарчу діяльність. Відтак, слід віднайти перспективні напрями підприємницької діяльності, придатної для ведення її держадміністрацією. При цьому, на наш погляд, треба надавати перевагу тим напрямам, які б використовували специфічну перевагу даного суб'єкта підприємництва - наявність у нього влади. Оцінюючи розроблювані проекти, слід враховувати не лише їх потенціал генерувати бюджетні надходження, а й вплив на соціальну ситуацію в місті та ін. об'єкти піклування держадміністрації, поліпшення стану яких завдяки реалізації проекту є за сутністю економією бюджетних видатків.

З огляду на викладене, пропонуємо наступні основні напрями підприємницької діяльності місцевої держадміністрації (пристосовно до умов Миколаєва): І. Інвестиційна діяльність: 1) принагідне придбання хоча б невеликої кількості акцій фірм, що

діють у нашому місті. Це не лише принесе дивідендний дохід, але й дозволить дещо подолати непрозорість бухгалтерії фірм-емітентів, а отже, призведе до підвищення збираності податків. З аналогічною метою доцільно обґрунтувати перед державною владою необхідність передачі акцій миколаївських підприємств, що перебувають у державній власності, - місцевій держадміністрації; 2) надання деякої частки власності на кожне новостворюване підприємство місцевій владі на підставі права власності останньої на землю, відведену під це підприємство; 3) розробка муніципальними аналітичними групами рентабельних проектів з метою використання їх як інтелектуальної власності для продажу приватним підприємцям, знов-таки, за частку в статутному фонді новостворюваних фірм. Диверсифікація інвестицій держадміністрації зробить надходження від них до бюджету, насамперед, стабільними, гарантованими.

П. Політика в галузі якості. В ринкових умовах існування ефективної системи всебічного державного чи то громадського контролю якості - неможливе, оскільки зробити виробничий процес на приватних підприємствах достатньо прозорим для цього можна тільки в разі згоди їх власників. Між тим, навіть найменш забезпечені прошарки населення згодні купувати споживчі товари навіть за дещо вищою ціною, але з гарантією якості. Відтак, міській держадміністрації доцільно створити фірму "Знак якості", виступивши юридичним гарантом якості. Виробники та постачальники, укладаючи угоду з цією фірмою, піддаватимуть свою продукцію досконалому контролеві якості та одержуватимуть відповідний (захищений) знак якості. Продукція із цим знаком рекламуватиметься через держадміністрацію та реалізовуватиметься через мережу муніципальних магазинів, спеціалізованих на ній, які прийматимуть претензії по якості. В результаті всього цього фірми, що мають контракти із "Знаком якості", швидко витіснять конкурентів з ринку Миколаївщини, і наш знак якості стане відомим за її межами. Успішна реалізація цього проекту матиме резонансні результати і, безумовно, виведе миколаївські товари на будь-який ринок. Це вигідно: 1) покупцю, який позбудеться втрат від купівлі неякісної продукції; 2) виробнику товарів із знаком якості, який отримає беззастережні та водночас заслужені конкурентні переваги; 3) адміністрації-засновнику, яка, крім прямих прибутків, отримає ще й достатню прозорість бухгалтерії виробників.

Ш. Посередництво на ринку праці: 1)

Створення при біржі праці фірми по