УДК 316.613.434

Латіна Ю.В., Миколаївський державний гуманітарний університет імені імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Латіна Юлія Вікторівна, аспірант кафедри соціології Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Закінчила факультет соціології МДГУ імені Петра Могили. Коло наукових інтересів: проблема аґресивності в соціології.

ТЕОРІЇ АҐРЕСИВНОСТІ В СОЦІОЛОГІЇ

У статті автор звертається до поглядів науковців на проблему явища аґресивності в суспільстві, проводить теоретичний аналіз підходів до визначення причин аґресії.

In the article the author addresses to the views of scientists about a problem of the phenomenon of aggression that societies have, the author also conducts the theoretical analysis of approaches to define the reasons of aggression.

Проблема агресивної поведінки особистості вже майже півстоліття є об'єктом досліджень у різних гуманітарних науках (психології, біології, соціології, екології). Аґресивність є складним і багатогранним явищем, саме тому в центрі уваги дослідників стали такі аспекти проблеми, як біологічні й соціальні детермінанти аґресії, механізми її засвоєння, умови, що визначають прояви аґресії, індивідуальні та статевовікові особливості аґресивної поведінки, способи запобігання аґресії. Наявність надзвичайно високої концентрації аґресії в суспільстві і відсутність однозначного й адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження аґресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасності, важливим теоретичним і практичним завданням.

Питання, пов'язані з людською аґресивністю, присутні в багатьох соціологічних і психологічних дослідженнях. Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення аґресії, її природи і чинників, що впливають на ії прояви. Всі дослідження аґресії можна умовно поділити на біологічні та соціальні теорії.

Прихильники біологічних теорій виникнення аґресії стверджують, що аґресивна поведінка за своєю природою інстинктивна. Відповідно до цього підходу, аґресія виникає тому, що люди генетично «запрограмовані» на подібні дії. Нобелівський лауреат К. Лоренц писав: «Аґресія, прояв якої часто ототожнюється із проявом «інстинкту смерті», - це такий же інстинкт, як і всі інші, і в природних умовах також, як і вони, служить збереженню життя й виду. У людини, котра власною працею занадто швидко змінила умови свого життя, аґресивний інстинкт часто призводить до згубних наслідків, але аналогічна, хоча не настільки драматична, справа і з іншими інстинктами» [3, с. 56].

К. Лорен стверджував, що в організмі тварин і людей постійно накопичується енергія аґресивного потягу, причому накопичення відбувається доти, доки в результаті впливу відповідного пускового подразника ця енергія не розрядиться [2, с. 80]. Таким чином, розгортання явно аґресивних дій є спільною функцією:

Кількості накопиченої аґресивної енергії.

Наявності стимулів, що полегшують розрядку аґресії.

Але чим більша кількість аґресивної енергії в цей момент, тим менший стимул потрібний для того, щоб аґресія виплеснулася зовні, тобто аґресивна поведінка може виплеснутися спонтанно. Послаблення аґресії можливе шляхом різних дій. Лоренц стверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої аґресії і можуть блокувати її прояви [3, с. 86].

З. Фрейд указував: джерелом аґресивної поведінки виступає Танатос - інстинктивний потяг до смерті й руйнування. Фрейд, обговорюючи питання запобігання військових конфліктів, указував на інстинктивні прагнення до руйнування, вважаючи безплідними спроби призупинити цей процес. На його думку, завдяки суспільному проґресу цьому антисоціальному прагненню можна лише надати більш адекватної і нешкідливої форми розрядки [2, с. 80].

Прихильники соціальних теорій виникнення агресивності дотримувалися іншої думки. Так представником біхевіорізму Д. Доллардом була запропонована фрустраційна теорія агресії, що протиставляється вищеописаним. Тут аґресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес [4, с. 81]. Основні положення цієї теорії звучать так:

фрустрація завжди приводить до аґресії в будь-якій формі;

аґресія завжди є результатом фрустрації.

Що стосується спонукання до аґресії, то тут

вирішальне значення мають три фактори:

Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;

Сила перешкоди на шляху досягнення мети;

Кількість послідовних фрустрацій [4, с. 85].

Тобто чим більше суб'єкт очікує задоволення,

чим сильніше перешкода й чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до аґресивної поведінки. А якщо фрустрації випливають одна за іншою, то їх сила може бути сукупною, й це може викликати аґресивну реакцію більшої сили.

Коли з' ясувалося, що індивідууми не завжди реагують аґресією на фрустрацію, Доллард і співавтори дійшли висновку, що подібна поведінка не проявляється в момент фрустрації, насамперед, через можливість покарання. У цьому випадку відбувається «зміщення», у результаті якого аґресивні дії спрямовуються на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням [4, с. 83].

Доллард припустив: будь-який акт аґресії являє собою фрустрацію, що збільшує спонукання до аґресії (рівень аґресії). І, навпаки, здійснення будь- якого акту аґресії (реалізація аґресивних імпульсів) повинно це спонукання знижувати. В психоаналітичній термінології таке звільнення називається катарсисом. Будь-який прояв аґресії, на думку Долларда, являє собою катарсис, який знижує

На думку вченого, аналіз аґресивної поведінки вимагає врахування трьох моментів:

Способів засвоєння подібних дій;

Факторів, що провокують їх появу;

Умов, за яких вони закріплюються [7, с. 291]. У процесі експериментальних досліджень Бандура

розробив «гіпотезу моделі», згідно з якою аґресивна поведінка є результатом спостереження й наслідування (научення) аґресивним діям інших людей і телевізійних персонажів. Істотне значення приді- спонукання до будь-яких інших актів аґресії. Але після здійснення такої дії аґресивна тенденція не повинна зникнути повністю, вона тільки знижується.

Деякі зміни до теорії вніс Міллер: фрустрація породжує різні моделі поведінки, а аґресія є лише однією