«ми» - це весь людський рід і навіть все суще: «ми, люди, розумні або живі істоти». Франк розвивав висхідне до А.С. Хомякова поняття соборності. Ця соборна єдність забезпечує консерватизм і спадкоємність суспільного життя - через неї реалізуються звичаї, вдачі, соціальні порядки, які підтримують соціальну стабільність. При цьому господарсько- економічна сторона суспільного життя не визначається однозначно матеріально-технічними умовами, а залежить від характеру народу, традицій, етичних переконань. Масштаби економічної діяльності самі по собі - зовсім не показник стійкості і перспективності соціального розвитку. Можна розвести величезну економічну активність, але якщо це не «господарсько-осмислена діяльність», то в ній немає ніякого сенсу - тільки витрата ресурсів і шкода природі. З позицій «надраціоналізму» Семен Людвігович був однозначним опонентом більшовизму як крайнього ступеня «морально- суспільного раціоналізму», що втілився у войовничому атеїзмі. Він бачив вихід народів з радянської кризи у духовній єдності на основі православної свідомості й спадкоємної народно-історичної обґрунтованості культурного розвитку [10].
Історичні епохи, за Франком, розрізняються, в кінці кінців, тим, як людина усвідомлює своє відношення до Бога. Якщо Середньовіччя недооцінювало особовий чинник, то Новий час втратив початок Божественний, що зі всією очевидністю виявилося у ХХ столітті. Тому щоб сформувати і зберегти адекватну, тобто гражданськи зрілу, компетентну, соціально активну особу, необхідно повернутися до християнських витоків європейської культури. Цей підсумок роздумів Франка, висловлений в його останніх роботах «Світло у темряві» і «З нами Бог», призвів до висновку про призначеність соціокультурного життя Богоподібної людини, яка без Бога може створити одну тільки потворність (неподобство), тобто лиходійство духу [12].
ЛІТЕРАТУРА
Бесіди великих російських стариків. Про православну віру, порятунок душі і різні питання духовного життя. УПЦ: Полтавська єпархія. Спасо-Преображенській Мгарській монастир. - 2007. - 1504 с.
Булгаков С.Н. Світло невечірнє. Філософія господарства. - М.: «Наука», 1990. - 412 с.
Карсавин Л.П. Релігійно-філософські твори: Про початки. Про особу. - М.: Ренесанс, 1992.
Лосев А.Ф. Філософія імені. Діалектика міфу. Антична філософія історії. - М.: «Наука», 1977. - 505 с.
Лосский Н.О. Мир як органічне ціле. Історія російської філософії. Пер. з англ. - М.: Радянський письменник, 1991. - С. 340-344.
Памяти С.Л. Франка. - Мюнхен, 1954.
Соловьев В.С. Критика відвернутих почав. Читання про богочеловечестве // Соловьев В.С. Соч. в 2-х тт. - М., 1990. - Т. 1.
Флоренский П.А. Імена. Іконостас. Стовп і затвердження Істини // Соч.: В 4 т. - Т. 1. - М., 1994. - С. 641-642; Франк С.Л. Душа людини. - М., 1917.
Франк С.Л. Нарис методології суспільних наук. - М., 1922.
Франк С.Л. Духовні основи суспільства. - Париж, 1930.
Франк С.Л. Незбагненне. - Париж, 1939.
Франк С.Л. Реальність і людина. Метафізика людського буття. - Париж, 1956.