духовних цінностей. Молодіжна субкультура - це особливий спосіб життя, який розділяють ті, що ним живуть чи беруть у ньому участь; це не що інше, як форма самовираження і самовислову молоді. Які цілі ставлять перед собою молоді люди в житті: змінити світ або своє життя, зробити його іншим, скинути з себе ярмо стереотипів, відмовитися від соціальних канонів, утвердити власну життєву альтернативну позицію по відношенню до раніше існуючої і закріпити її в різних соціокультурних догмах? Ці питання хвилюють більшу частину молодого покоління, відповіді на які знаходять у певному молодіжному субкультурному угрупуванні.
Заслуговують на увагу роздуми про молодіжну субкультуру німецького ученого Л. Хаузера. На його думку, це «... форма вираження процесу пошуку і оволодіння світоглядом, іншими словами, молодіжна культура - це явище тимчасове, це особлива форма життєвого пошуку. Як-то кажуть: «Молодість - це такий недолік, який швидко проходить» [3].
Аналізуючи таке ставлення до молодіжної культури, не можна не зазначити про вплив на неї динамічних світових процесів, що відбуваються на сучасному етапі.
Проведені у 2007-2008 роках соціологічні опитування молоді на базі «Таврійського центру соціологічних досліджень» в Херсонській області показали, що нове покоління неформалів, як прийнято називати представників різних молодіжних субкуль- турних об'єднань, обрало своєю основною ідеєю так званий «відхід» - відхід у себе, в свою музику чи гру, відхід із міста, де неможливо реалізувати свої здібності, відхід із реального світу у світ своїх фантазій з абсолютною байдужістю до оточуючої дійсності. Таке «заляльковування» веде до того, що суспільство втрачає найбільш талановитих, мислячих молодих людей, які добровільно виключають себе з процесу подальшої розбудови нашої країни [4].
Одна з головних причин вищезазначених тенденцій - це криза в духовній сфері, у тому числі і в культурно-дозвільній. Створена раніше мережа закладів духовної культури втрачає здобуті позиції через високі податки, «витратні» й неекономічні технології організації дозвілля. Відтак поле вільного часу молоді віддається на поталу приватним установам, які мало переймаються рівнем репрезентації цінностей духовної культури. Тому в молодіжному середовищі зростають тенденції маргінальності духовно-творчої діяльності: з одного боку, духовні цінності попередньої епохи втрачають актуальність, з іншого - експансія зразків чужих культур досить потужно та агресивно поширюється на українських теренах. У нинішньому соціокультурному просторі кількість таких опосередкованих каналів поширення цінностей збільшується [5].
Найбільшої вразливості сфера молодіжного дозвілля зазнає від глобальних змін, що відбуваються в комунікаційній сфері, де швидкими темпами розвиваються процеси комп' ютеризації та комерціалізації. На перший погляд, електрона комунікація збільшує можливості для творчості та спілкування, однак на практиці одне змінюється іншим. Аналіз сайтів поезії та лірики, які часто відвідуються молоддю, показують, що творчість є лише приводом для спілкування і не є самоцінною. Електронне спілкування часто носить пустотливий розважальний характер: розміщення фотокартки поряд із віршем покликане звернути увагу, постійні відвідувачі сайту можуть образити співбесідника, що веде до закріплення поведінкових стереотипів, а в реальному світі - до неадекватної асоціальної поведінки.
Далеко не позитивні зрушення глобального характеру відбуваються майже в усіх сферах культурно-духовного середовища. Так, наприклад, у бібліотечній теорії та практиці відбувається підміна понять «культурна робота бібліотек» на «масова робота бібліотек», де перша передбачає результатом своєї діяльності задоволення та підвищення різних духовних потреб читачів, формування інтелектуальної людини, а ціль останньої і теперішньої - нівелювання особистісного начала читаючої людини [6].
Комерціалізація засобів масової інформації та навіть художньої культури формує образ молодіжної субкультури більшою мірою, ніж самі представники даної молодіжної культури. Якщо порівняти причини виникнення молодіжних субкультур на пострадянському просторі, «бум» яких припав на 80-90-ті роки, із сучасною картиною, то ситуація кардинально змінилась. Цікавість та прагнення виділитись перших субкультур замінюються поєднанням маркетингових технологій із споживчими інтересами в духовній сфері нинішніх. Різноманітні молодіжні рухи стають об'єктом впливу маркетингової політики. Все набуває підлеглого по відношенню до комерції характеру: хакери, хіпі та растамани стають ще однією модою та стилем споживання. Зовнішні ознаки молодіжних субкультур, такі як стиль одягу, різні атрибути, зачіски, набувають більшого значення, ніж те, який світоглядний зміст вони несуть та реалізовують. Етичні проблеми адаптації, що раніше вирішувалися молоддю в дозвільній субкультурній діяльності як її внутрішнього компонента, більше не є прерогативою, натомість зовнішні компоненти виходять на передній план. Членство у субкультурі, останнім часом завдяки маркетинговим ходам, стає річчю не із дешевих: ціна деяких атрибутів, як обов'язкової умови членства в молодіжному угрупуванні, сягає від кількох десятків гривень до сотень доларів. Така тенденція нагадує особливості однієї молодіжної субкультури, яка існувала ще в радянські часи - «штатників», критерієм відбору до якої були матеріальні можливості [7].
Такий соціокультурний переворот у молодіжному середовищі спричинений не тільки розвитком засобів масової інформації та комунікації, але, в першу чергу, телебаченням і його включенням у соціодинаміку культури. Телебачення, як основне часопроводження молоді у вільний час, водночас є головним політичним і соціокультурним простором.
За свідченнями більшості зарубіжних учених, зокрема французького дослідника Роже Сю, широкий та агресивний студентський рух на Заході вийшов не лише на політичну арену, але й на соціокультурну для того, щоб маргінальні форми дозвільної культури молодого покоління ніколи вже не сходили зі своїх позицій. Такі феномени, як молодіжна мода, молодіжна політика, молодіжні стандарти поведінки, почали розвиватися