УДК 316.334.22

Фесенко А.М., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Фесенко Артур Михайлович, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології МДГУ ім. Петра Могили. Закінчив Одеський національний університет ім. 1.1. Мечникова за спеціальністю «Історія». Коло наукових інтересів: соціальна політика та управління, політичний менеджмент, виборчі технології, проблеми історії СРСР.

БЕЗРОБІТТЯ ЯК КОМПЛЕКСНА СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА

У статті досліджуються концептуальні засади безробіття як деструктивного соціального явища з чисельними негативними для суспільства наслідками.

The article touches on the conceptual problems of unemployment and its social negative consequences.

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин на пострадянському просторі, в тому числі в Україні, радикально змінив природу зайнятості населення, працевлаштування та найму на роботу людей найманої праці. В ринкових умовах зайнятість є функцією ринку праці (ринку робочої сили) як підсистеми ринкової економіки, є похідною від співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили. Остання на ринку праці є товаром, предметом купівлі-продажу. Сама ж природа ринкових відносин, навіть в умовах їх державного регулювання, припускає вибірковість залучення робочої сили до використання у виробництві, внаслідок чого її певна частина залишається «відторгнутою» ринком праці, а люди найманої праці - непрацевлашто- ваними, безробітними.

Для пострадянських країн питання безробіття виявилося особливо актуальним через радикальний перехід від радянської моделі повної зайнятості працездатного населення з її потужними соціальними гарантіями для трудящих до моделі ринкової зайнятості з її суворими вимогами до робочої сили та чутливістю до кон'юнктурних змін та циклів. Тим більше, що цей перехід у 90-ті роки XX ст. супроводжувався глибокою економічною кризою, своєрідною деіндустріалізацією з масовим вивільненням працівників, падінням реальної заробітної плати та істотним погіршенням умов праці. Чимало кваліфікованих, кадрових працівників різних сфер господарства не лише залишилися без трудового заробітку, нерідко без будь-яких засобів для існування, але й втратили нормальний соціальний статус.

Масовий, масштабний характер безробіття, загрози його загострення у зв'язку з нестабільністю вітчизняної економіки, зокрема, в умовах новітньої кризи, що почалася восени 2008 року, порушує практичне питання вироблення політики боротьби з безробіттям та подолання його наслідків у контексті управління зайнятістю та соціального захисту населення. Це, в свою чергу, вимагає теоретико-методологічного обґрунтування безробіття як багатовимірного соціального явища, наслідки якого негативно впливають на різні сфери життєдіяльності суспільства та на різні аспекти соціального та особистісного життя людини найманої праці.

Стан наукової розробки теми. Сучасні вітчизняні автори (В. Яценко, Л. Колєшня, О. Пазюк, О. Пономарьова та ін.), аналізуючи ринкові перетворення у сфері зайнятості в Україні, здебільшого досліджують структурні іі динамічні аспекти зайнятості та безробіття [4, 8, 13, 14], залишаючи поза увагою соціальні проблеми, які несе в собі розповсюдження та укорінення безробіття. Певним виключенням з цього є наукова стаття Т.Г. Трофанової «Безробіття як фактор нівелювання економічних та суспільно-виробничих відносин (підводні течії епохи безробіття)», в якій наведено різні прояви деструктивності безробіття [12]. Проте в Україні, здається, немає досліджень, які б розглядали безробіття та його наслідки за допомогою системного підходу.

Мета дослідження. Метою даного дослідження є комплексний аналіз наслідків безробіття як негативного соціального явища у різних сферах та на різних рівнях життєдіяльності суспільства.

Основний матеріал дослідження. На проблемне навантаження безробіття вказують уже базові визначення самого поняття, якими оперує сучасна наука. Так авторський колектив російського вузівського підручника «Соціальна політика» на чолі з М.А. Волгіним пропонує наступні визначення:

а) безробіття - незалежне від волі працівника призупинення трудової діяльності на значний строк з причин неможливості працевлаштуватися, в тому числі, після розірвання попереднього трудового договору з роботодавцем;

б) для людини безробіття проявляється у тому, що вона, всупереч власному бажанню, не може знайти роботу, яка забезпечить їй необхідний дохід [11, с. 239].

У свою чергу, українська дослідниця, авторка вузівського підручника «Економіка праці» А.В. Калина визначає безробіття як категорію, що відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення [2, с. 68].

Як бачимо, у запропонованих тлумаченнях підкреслюється, насамперед, вимушеність безробіття, яке відлучає людину від праці й не дозволяє їй задовольнити життєво необхідні потреби. Позбав- ляючи людину можливості працювати і заробляти собі на життя, безробіття брутально порушує не лише право людини на працю, але й право на достатній життєвий рівень для себе та своєї родини, які належать до найважливіших соціальних прав у будь-якому цивілізованому суспільстві, а в Україні закріплені у статтях 43 та 48 Конституції [5].

У цілому ж безробіття варто розглядати як комплексну соціальну проблему, деструктивні наслідки якої вимагають системного аналізу. На нашу думку, основними параметрами аналізу безробіття мають виступати:

Рівень соціальної структури, на яких проявляється безробіття та мають місце його наслідки.

Сфери та аспекти прояву наслідків безробіття.

Диференціація наслідків безробіття у залежності від його типу.

Так безробіття проявляється у двох вимірах - як суспільне явище і як соціальний стан, в якому перебуває непрацевлаштована людина. Таке уявлення дозволяє розглядати наслідки безробіття як на макро-, так і на мікрорівні.

Далі наслідки безробіття мають місце не лише в економічній та трудовій, але й в соціальній і соціокультурній сферах життєдіяльності суспільства, впливають на інститут сім'ї, на природний і міґраційний рух населення. Таким чином, можна виділити наступні аспекти вивчення безробіття та його наслідків: економічний, правовий, соціальний, культурний, екзистенціальний, психологічний, демографічний тощо.

Нарешті,