Отже, розглянемо основні деструктивні наслідки безробіття на основі запропонованої методології.

На макрорівні, в економічному плані безробіття варто розглядати як симптом і водночас як фактор кризових явищ у системі суспільного виробництва. Так, наявність безробіття у більш-менш значних масштабах вказує на такі економічні суперечності:

прогалини у системі підготовки кадрів, зокрема, перевантаження ринку праці фахівцями певного профілю або ж недостатній рівень підготовки молодих спеціалістів;

структурні невідповідності в економіці, звідси - структурне безробіття;

зростання кризових явищ, зумовлене падінням виробництва та сукупного попиту на ринку, звідси - циклічне безробіття.

Безробіття не лише симтомізує, але й підсилює кризовий стан економічної сфери. Серед основних макроекономічних проблем, що тягне за собою зростання безробіття, виділяються:

падіння валового внутрішнього продукту в зв'язку з недовиробництвом через невикористання робочої сили (математична закономірність, відкрита американським економістом А. Оукеном);

руйнування робочої сили, як трудових ресурсів, як у плані декваліфікації, демотивації праці («омертвіння робочих рук», як це називав Дж. М. Кейнс), так і у плані демографічного відтворення; у перспективі це загрожує шаленим дефіцітом кадрів на стадії відновлення економічного зростання;

трудові міґрації небажаного характеру, внаслідок яких маси працівників залишають охоплені безробіттям регіони і цілі країни, міґруючи у пошуках роботи й заробітку, що торкається як елітної, так і масової робочої сили;

збіднення населення через втрату трудового заробітку та заморожування заробітної плати працівників, які залишаються на виробництві, що тягне за собою падіння купівельної спроможності населення і, відтак, падіння сукупного попиту на товари, що з часів Кейнса розглядається як головний фактор падіння виробництва й економіки в цілому.

На увагу заслуговують і наслідки, які являють собою безробіття на мікроекономічному рівні, під яким розуміється економічний стан безробітного працівника, його родини, домогосподарства. Це, зокрема:

відсутність заробітку, внаслідок чого стає неможливим задоволення потреб людини, сім'ї;

руйнування трудового потенціалу, насамперед, кваліфікації, навичок, нерідко й мотивації до суспільно-корисної праці як такої.

Отже, з економічної точки зору, безробіття нерозривно пов'язане з падінням виробництва, низькою купівельною спроможністю та руйнуванням трудового потенціалу.

Не менш руйнівні наслідки безробіття про- сліджуються у його соціальному вимірі. Суспільство в умовах зростання безробіття уражено різними соціальними патологіями, які підсилюють одна одну, руйнуючи соціум. Отже, на макросоціальному рівні слід відзначити насамперед:

бідність та маргіналізацію значних груп населення як професійних, так і статтєво- вікових категорій, які залишаються відштовхнутими на узбіччя життя;

зростання соціальних патологій, проявів асоціальної поведінки, внаслідок чого формується криміногенна ситуація;

формування субкультури безробіття як певного способу життя, який може передаватися й у спадок;

міграції небажаного характеру, зокрема, трудові маятникові, незворотні, нелегально- крімінальні (торгівля людьми, вербування військових найманців) тощо.

посилення соціальної напруги, нестабільності та конфліктогенності в суспільстві або регіоні: у світовій практиці досягнення 8-10 % рівня безробіття вважається критичним порогом [7, с. 89].

У цьому плані доречним буде наведення ілюстративних статистичних даних по США, якими оперує професор М.Х. Бреннер. Вони широко відомі серед закордонної наукової громадськості, проте майже невідомі в Україні. Так збільшення безробіття лише на 1 % тягне за собою зростання смертності на 2 %, кількості крадіжок - на 2,8 %, звернень до психіатричних лікарень - на 3,4 %, вбивств - на 3,8 %, самогубств і тюремних ув'язнень - на 4 %, пограбувань - на 5,7 %, заарештованих наркоманів - на 8,7 % [10, с. 337].

Аналіз такої статистики дає уявлення і про те, що безробіття жорстоко б'є по найголовнішому - по людській особистості. Як зауважує відомий російський системний аналітик С.Г. Кара-Мурза, в соціальному плані безробіття не лише є джерелом соціальних негараздів, але й джерелом масових страждань [3, с. 542]. Безробіття руйнує людину як соціально, так і психологічно, морально, культурно, в цілому можна сказати - екзистенціально.

Отже, на мікросоціальному рівні слід вказати на такі наслідки безробіття:

безробіття відбирає в людини соціальні можливості, руйнує плани та перспективи, впевненість у завтрашньому дні, почуття свободи, захищеності, потрібності тощо; пошуки нової роботи нерідко перетворюються на боротьбу за виживання, зазнаючи невдач у якій людина нерідко впадає у ще більшу депресію, апатію, а допомога щодо безробіття та умови її отримання лише підкреслюють статус «відлученого»;

безробіття несе загрозу деградації особистості внаслідок відлучення від праці, трудового колективу як соціального оточення, звичного укладу життя, наслідком чого стає, з одного боку, відчуття відторжіння, непотреби суспільству, безнадійності, примушує людину шукати будь-якого заробітку, випадкового і нестабільного, забуваючи про роботу за спеціальністю; в гіршому випадку людина стає на асоціальний, кримінальний шлях;

безробіття підриває здоров'я людини, насамперед, у психологічному й моральному плані, внаслідок чого людина опиняється у депресивному стані, який сприяє втягуванню в алкогольну чи наркотичну залежність, або ж штовхає до самогубства;

безробіття підриває сімейні стосунки не лише через неможливість внаслідок нестачі доходу задовольняти матеріальні потреби сім'ї, але й через суто психологічні моменти, серед яких не останнє місце займає втрата людиною ролі годувальника, пригнічений стан, який обов'язково тягне за собою сімейні чвари, нарешті, отримання тавра «сім'я безробітних», «дружина безробітного», «діти безробітних» в очах оточуючих (що завдає особливого удару по дітях, які можуть потрапити у нестерпне становище в оточенні однолітків).

У класичному