УДК 316.624

Мінц М.О., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Мінц Микола Олександрович, кандидат історичних наук, в.о. доцента кафедри соціології Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, заступник завідувача кафедри соціології. Коло наукових інтересів: соціологія девіантної поведінки.

СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ

ПОВЕДІНКИ: ПРОСТИТУЦІЯ

У статті висвітлюються фактори, що сприяють поширенню у суспільстві такого негативного явища як проституція. Наводяться статистичні дані про кількість «трудівниць кохання» у Миколаївській області за останні роки.

This article is devoted to the problems that promote the spread of a negative phenomenon as prostitution in society. There are statistics about the amount of streetwalkers in Mykolaiv region during last years.

Актуальність дослідження. Після розпаду Радянського Союзу Україна стала на шлях демократії та соціальних перетворень. Трансформаційні процеси торкнулися всіх аспектів суспільного життя. Поряд з позитивними надбаннями, які принесла незалежність, - формуванням ринкових відносин, багатопартійність, свободою слова тощо, в країні з'явилися економічна криза, політична нестабільність, різке збіднення значної частини населення, втрата ціннісних орієнтирів у культурі, недоліки в стратегічних питаннях освіти та виховання. Все це впливає на моральне виховання та духовний стан молодого покоління. Поряд з наркоманією, токсикоманією, алкоголізмом та іншими негативними проявами, «розквітає» проституція, яка поступово стає звичним і постійним явищем у нашому суспільстві. Проституція є результатом глибоких соціальних, економічних і моральних деформацій суспільного розвитку [1]. Згідно з статистичними даними, у січні 2009 року промислове виробництво в Миколаївській області зменшилося порівняно з січнем 2008 року на 25,9 %, що спричинило значне скорочення робочих місць. Рівень безробіття жінок (розрахований за методологією Міжнародної організації праці) у 2007 році в області складав 6,6 % до економічно активного населення від 15 до 70 років. У тому числі у віці 15-24 роки - 20,2 %, 25-29 років - 9,0 %, 30-34 років - 3,5 %.

На нашу думку, жінка, у нинішній непростій ситуації, на відміну від чоловіка, має менше можливостей бути захищеною у складних економічних процесах, тому шукає «прийнятні» для неї способи вирішення фінансових та матеріальних проблем іншим, не традиційним шляхом і часто стає на шлях проституції.

Мета дослідження полягає у тому, щоб довести: наявність проституції свідчить про негативні перетворення в суспільстві, його духовну деградацію, а також неефективність державних заходів, спрямованих на профілактику та подолання цього ганебного суспільного явища. Зауважимо, що культурологічні аспекти цієї проблеми ми не розглядаємо, хоча на думку деяких дослідників (Иоганн Блох), вони мають пряме відношення до поширення секс-бізнесу.

Викладення основного матеріалу. Історія проституції сягає в глибину століть. Вона мала місце у різних країнах і у всі часи. Тому її не випадково називають «найдревнішою професією». У своїх працях їй приділяли увагу К. Маркс, Ф. Енгельс, А. Бебель, А. Бердяєв, М. Гернет, Е. Дюпуі та інші. У Радянському Союзі ця проблема замовчувалася. Вважалося, що проституція - це пережиток капіталізму і немає потреби розглядати цю проблему та шукати ефективні засоби боротьби з нею. Лише за часів «перебудови» у сатиричному журналі «Крокодил» з'явилася перша стаття про «нічних метеликів», яка наробила багато галасу в суспільстві. Згодом художній фільм «Интердевочка» підвів підсумок нашим сумнівам і вказав на те, що проституція у нас існує. Праці сучасних соціологів Я. Гілинського, И. Блоха, О.Б. Демків,

І. Горпиненко, Л. Іванової, В. Набоки, І. Звєрєвої, О. Безпалько, С. Марченко та ін. спрямовані на висвітлення проблем і механізму секс-бізнесу, зв'язку проституції з іншими девіантними проявами - наркоманією, алкоголізмом, злочинністю з метою її поступового подолання.

Що ж маємо сьогодні? За підрахунками ООН, у світовому масштабі оборот незаконної секс- індустрії складає 5-7 трильйонів доларів США на рік. Це більше, ніж військові бюджети всіх країн разом взятих [10].

В останні роки на телебаченні, радіо, на сторінках періодичної преси секс-бізнес став предметом жвавого обговорення. З одного боку наголошується на його пагубному впливі на підростаюче покоління, ганебність, аморальність цього явища. З іншого - на ліберальне ставлення громадськості до цієї проблеми. Справа у тому, що в державі не створений механізм профілактики проституції, а навпаки - по мимо волі підігрівається нездоровий інтерес до неї. Свідоцтвом тому є розмови серед представників влади, різних політичних партій про легалізацію проституції, впровадження оподаткування для «трудівниць кохання», створення профспілок, які б захищали їх інтереси, забезпечення їх пенсією.

Безумовно, боротьба з проституцією вимагає термінових та невідкладних дій. Адже відкриті кордони, розвинена транспортна мережа, мобільний зв'язок, Інтернет сприяють швидкому поширенню інформації, і... проституції. Значна кількість молодих дівчат для заняття проституцією виїжджає в інші країни. Деякі вітчизняні автори вказують, що за оцінками міжнародних організацій, щорічно з пострадянських країн вивозять у сексуальне рабство за кордон не менше 50 тис. жінок. При цьому щорічний оборот работоргівлі в масштабах всього світу складає не менше 700 тис. чол. За дослідженням В.М. Набоки, з України здійснюється експорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу

Як видно з наведених даних, спостерігається процес зростання рівня криміналізації секс-бізнесу. Так, у 2005 році за матеріалами оперативного обліку ВБЗПТЛ УМВС у Миколаївській області було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 3 ст. 149 КК України за фактом незаконної угоди щодо передачі мешканок м.