Миколаєва громадянам Греції. В рамках справи був налагоджений зв'язок з Регіональним Центром Південно-Східної ініціативи боротьби з транснаціональною злочинністю (8ЕСІ), який знаходиться у Бухаресті. Також правоохорон-
Туреччини, Польщі, Угорщини, Чехії, Греції, Росії, Арабських Еміратів, Ізраїлю, США, Японії та інших країн. Міжнародним співтовариством Україна визнана країною транзиту і постачання жінок на ці ринки, а громадянки України складають значну частину «живого» товару на відкритих і таємних ринках продажі людей Європи й Азії [2, с. 3].
А. Марциновський, який досліджував цю проблему, встановив, що посольство Таїланду в Москві отримує щодня близько 1 тис. заяв українок та росіянок на виїзд до цієї країни. А згідно з інформацією Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, з 1990 до теперішнього часу понад 500 тис. українок шляхом обману були вивезені за кордон, у тому числі 100 тис. - для занять у сфері сексуального бізнесу. Отже, сьогодні Україна залишається одним з основних джерел постачання повій у різні країни світу.
Слід зазначити, що Україна стала третьою державою Європи поряд з Бельгією й Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином і встановили міру покарання за неї. В Україні станом на 1 січня 2008 року порушено 55 кримінальних справ, пов'язаних з торгівлею людьми. Згідно із статистичними даними щодо виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, УМВС України в Миколаївській області у період з 2004 до 2007 року (до цього часу статистика не велася) були порушені 37 кримінальних справ, які стосувалися «сексуальної експлуатації» жінок (див. табл. 1). Працівниками міліції Миколаївської області у 2006 році було затримано 455 представниць секс- бізнесу, в 2007 - 581, у 2008 році цей показник уже дорівнює 645 особам. Важливо відмітити, що це лише верхівка айсбергу. Насправді жінок, які займаються проституцією, набагато більше, кількість проституток продовжує невпинно зростати (див. табл. 1).
ними органами Болгарії за ініціативою працівників міліції обласного відділу з боротьби з незаконним продажем людей було порушено кримінальну справу стосовно громадян Болгарії - членів міжнародного організованого злочинного угрупування, за ознаками злочину, передбаченого ст. 159 «а» та ст. 155 КК Болгарії (торгівля людьми з метою їх сексуальної експлуатації). У 2007 році в області припинено діяльність злочинного угрупування у складі 6 чол., яке займалося торгівлею людьми. За рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у травні 2008 року всі учасники групи отримали різні терміни ув'язнення за скоєння злочину, передбаченого ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
Існують різноманітні визначення поняття «проституція». За висловом І.Д. Звєрєвої, «проституція - це сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату статевих стосунків» [3, с. 180]. На думку професора С. Голода, «під проституцією розуміється така форма позашлюбних сексуальних стосунків, яка не базується на особистій схильності або чуттєвій потребі, при цьому для однієї із сторін важливим стимулом є заробіток» [1]. За висловом святого Ієроніма «проституткою є жінка, яка віддається похоті багатьох чоловіків» [7].
Сексуальна революція, яка відбувається у нашому суспільстві, вкрай негативно впливає на свідомість підростаючого покоління. Легкодоступність сексуальних утіх помилково сприймається молодими людьми як позитивний результат демократичних перетворень у країні. Бажання отримати сексуальне задоволення з однієї сторони та гроші швидко і без особливих зусиль з іншої (як говорила одна малолітня повія: «головне, що не треба нічого робити»), стало приманливим для багатьох жінок та чоловіків. До того ж систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, не передбачає кримінальної відповідальності, а лише карається штрафом від п' ятдесяти до п' ятисот неоподатковуваних мінімумів або громадськими роботами на строк до ста двадцяти годин. Лише дії, передбачені частинами першою або другою статті 303 ККУ, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, караються позбавленням волі на строк від трьох до п' яти років.
В Україні проституція поширюється значними темпами. Її «полоненими» стає значна кількість молодих дівчат. Сутенери, зводниці, різного роду злочинці шляхом обману, шантажу, змалювання нереальних перспектив (швидке збагачення, цікаві подорожі, корисні знайомства тощо) втягують дівчат, інколи хлопців, у сексуальний бізнес. Вони забезпечують повіям охорону, доставку до місця призначення, пошук клієнтів, і, як правило, отримують дві третини виручки. У більшості випадків сутенерами виступають жінки - колишні проститутки та особи з кримінальним минулим. Сутенери, використовуючи фізичне насилля, психологічний тиск, спонукають молодих дівчат та жінок до заняття проституцією під їх контролем з метою отримання фінансових прибутків. Така діяльність карається у законодавчому порядку. Втягнення або примушення до зайняття проституцією, сутенерство є кримінальним злочином передбаченим ст. 303 КК України.
За дослідженням Л. Іванової, в нинішній час у залежності від психофізичних особливостей, особистих задатків і соціальних роздумів, які призводять до виходу жінки «на панель», повій можна розділити на 2 категорії.
«Порочні», у яких нахил до проституції закладався ще в сім'ї. Це, як правило, дочки повій. У таких сім'ях існує культ жорстокості, обману, лицемірства, повної соціальної деградації батьків, інших членів родини. Дівчата з таких сімей стають повіями, тому що, на їх думку, ця професія добре оплачується. Але, як правило, вони самі дуже швидко деградують, мають певні проблеми з психічним та фізичним здоров'ям, закінчують своє життя в злиднях та