УДК 316+13.5

Онофрійчук О.А., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв, Україна.

Онофрійчук Олена Анатоліївна, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософських наук Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Викладає логіку, філософію, соціологію. Коло наукових інтересів: логіка та методологія науки, філософські проблеми освіти, актуальні проблеми розвитку соціального знання.

МІКРОСОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Стаття присвячена аналізу особистісного компонента у трансформаційних процесах та фіксації визначальної ролі особистісного фактору в сучасній суспільній динаміці. Автор підкреслює специфічний статус категорії «особистість», що виконує функцію одного з базових понять соціологічної парадигми суспільства як імпліцитної характеристики «суспільності» людської життєдіяльності.

Пе article deals апalysis оґ thе реопаНу сотропепі іп trапsfоrтаtіопаl рrосеsses апd determination of реопаНу subject's role in the modern social dynamics context in particular. Пе «реопаНу» concept is taken as basic for analysis of objective social reality through the subjective one. The author stresses the special character of the «ретопаНу» category as to social trапsfоrтаtіоп.

Актуальність дослідження. Соціальні трансформації, що розпочалися у 70-х роках XX ст., виявилися настільки радикальними, що вимагають не тільки уточнення, а й зміни основних акцентів у розумінні так званого «масового» або «організаційного» характеру сучасного суспільства. Ці трансформації примушують переглянути фундаментальні методологічні підвалини соціологічної теорії суспільства, змінити відношення до теорій, які були розроблені в межах класичної соціології XIX ст., а потім й у соціології XX ст. Активне запровадження нових технологічних парадигм, особливо у сфері комунікацій; зростання глобальних ризиків та загроз - ядерної, економічної, енергетичної, тероризму, нові виміри сучасного суспільства, такі як постіндустріальне, глобальне, технотронне, інформаційне, постекономічне, заглиблення світової фінансової кризи - все це впливає на формування нового соціального ареалу життя особистості. Отже, увага до постаті індивідуального суб'єкта зумовлює сучасну соціологію перенести сферу своїх інтересів від об'єктної, стандартнонаукової до антропоцентричної точки зору на суспільство, концептуалізувати суб'єктивне в об'єктивному, типологізувати світ крізь фіксацію неповторно- індивідуальних явищ.

Наукова новизна. Останнім часом у сучасній соціологічній думці активно розроблялися проблеми глобальних змін, що відбуваються на макрорівнях. Теоретико-методологічні аспекти проблеми функціонування суспільства в суперечливих складних умовах сучасних соціальних трансформацій знайшли відображення в теоріях модерного суспільства Ю. Габермаса, Е. Гіденса, Е. Тоффлера, П. Штомпки, Е. Вільямса, У. Бека, Н. Смелзера тощо. В останнє десятиліття було висунуто низку цікавих ідей і концепцій, спрямованих на побудову пояснювальних моделей глобальних змін. Вони ґрунтуються на кількох парадигмах пояснення основ існування сучасного світу. Це концепція «кінця історії» Ф. Фукуями, теорія «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона, світ-системна концепція розвитку людського суспільства І. Валерстайна та багато інших моделей інформаційного та постіндустрі- ального суспільства.

Проблеми встановлення провідних тенденцій та найбільш впливових закономірностей сучасної цивілізації широко обговорюються вітчизняними соціологами і філософами, відомими політичними та громадськими діячами. Разом із тим, як зазначається учасниками круглого столу «Особистість у контексті глобалізації», змінам на рівні їх впливів на особистість, на внутрішній світ людини, її цінності, установки, норми поведінки приділялось значно менше уваги. Проте питання, пов'язані із впливом сучасних змін на культурне середовище особистості, на процеси її етнокультурної соціалізації, спрямування цих процесів - потребують ретельного розгляду, і як слушно зауважив В. Тарасенко, «мають набути індивідуалізації та конкретизації за параметрами даного суспільства» [1, с. 8].

Отже, мета даної роботи - проаналізувати характер впливу глобальних змін на різні сфери життя сучасного індивіда, як вони його змінюють і в якому напрямі йде цей процес.

Основна частина. Особливість періоду трансформацій, перш за все, пов'язана з тим, що соціальні координати, які спрямовують індивідуальні шляхи, втрачають чітку визначеність. Сам момент інновації не гарантує позитивних результатів. Соціальний порядок, який постає із множини індивідуальних суб'єктивних зусиль, закріплює зовсім нову конфігурацію суспільного світу і відповідно - зміни у поведінкових орієнтирах та ціннісних пріоритетах сучасного індивіда. Отже, рівень індивідуальної суб'єктності має розглядатися як невід'ємна складова суспільних перетворень, а особистість - як важливий чинник, що не лише опосередковує макрооб'єктивні й макросуб'єктивні впливи, а й становить самостійне інноваційне джерело соціальних змін.

Саме події, що відбуваються в суспільстві на «зламі епох», дають змогу побачити та дослідити процеси, в яких Е. Фром убачав взаємовплив людини та суспільної системи [2, с. 12]. І хоча у соціологічному контексті, насамперед, звертається увага на глобальні трансформації, що репрезентують зміни у макроструктурі, проте, як слушно зауважує Н. Наумова, за цих умов найглибші зміни відбуваються у внутрішньому світі людини. «Тут із динамічного хаосу, що практично не піддається ... управлінню, породжуються і формуються ті нові структури, які здаються сучасникам тимчасовими й такими, що їх легко виправити, а виявляються стратегічно орієнтованими й «непробивними» [3, с. 5]. Глибинні, спонтанні перетворення суспільної та індивідуальної свідомості забезпечують підтримку на мікроструктурному рівні макроструктурних змін. Важливим виявом таких перетворень, на думку О. Злобіної, є поширення у суспільній практиці цілераціональної діяльності, внутрішньою характеристикою якої є здатність суб'єктів до інновацій [4, с. 34]. Проте процес трансформацій набуває на індивідуальному рівні різного суб'єктивного звучання. Для одних це відчуття свободи, для других - уседозволеність, для третіх - невпевненість. Нові соціальні умови породжують різні категорії діячів, які, у свою чергу, по-різному творять і відтворюють соціальну реальність.

Отже, ці зміни тісно пов'язані,