Одні з найбільших змін відбуваються у трудовій сфері. Змінюються форми праці, змінюється її характер. Технологічна і комп'ютерна революції призвели до того, що дедалі більша частка робочої сили залучається у сферу послуг. З одного боку, зростають можливості знайти творчу роботу, пов'язану із постійним пошуком нових форм і засобів, здатну задовольняти не лише матеріальні, а й моральні, духовні потреби. А з іншого, робота не з речами, а з людьми вимагає дуже великого терпіння, чуйності, здатності прийняти позицію іншого. А це, звичайно, призводить до психологічного напруження і стресу. Бо робота творчого характеру вимагає значно більших психологічних зусиль, ніж робота з виробництва вже заздалегідь визначених речей. Можливості для продукування ідей у тій чи іншій галузі є доволі обмеженими, а вимоги до вдосконалення праці є постійними та нескінченними. І це є сильним стресогенним фактором. Людина перебуває майже постійно у стані напруженості. До цього додається також страх втратити роботу внаслідок нездатності відповідати існуючим вимогам.

Ще одним важливим моментом сучасного стану ринку праці є його нестабільність. Робочі місця виникають і зникають з калейдоскопічною швидкістю. Старий ідеал постійної праці на одному місці впродовж усього життя зникає. Влаштовуючись на роботу, людина часто не може бути впевненою, скільки вона протримається на цьому місці. Загроза звільнення і втрати засобів до існування або, принаймні, необхідності суттєво скорочувати свої витрати й відмовлятися від звичного стилю життя стає суттєвою проблемою для сучасних працівників.

Важливі масштабні зміни внаслідок глобальних процесів відбуваються і в ціннісній сфері особистості. Чимало з цінностей, які пропагувалися в суспільстві впродовж попередніх десятиліть, втрачають свою актуальність. Дедалі більш «популярними» стають активно пропаговані через літературу, телебачення, кіно, музику цінності, що панують у західному суспільстві. І, як слушно зазначає М. Паращевін, однією з наймогутніших і найнебезпечніших у сучасній західній культурі є гедоністична тенденція, головним принципом якої виступає принцип «тут і тепер». «Люди більше не бажають відкладати «винагороди» на пізнішій час. Запановує прагнення отримати максимум життєвих благ якомога скоріше і з якомога меншими зусиллями. Причому акцент робиться саме на матеріальних благах. Отримання радості й задоволення від інтелектуальної діяльності, читання, споглядання мистецьких витворів піддається сумніву» [5, с. 67].

Величезні зміни відбуваються і в комунікативній сфері. Дуже зростає обсяг комунікацій. Людина для того, щоб встигати за темпом життя, має вступати у дедалі більшу кількість комунікацій. У результаті накопичується комунікативна втома. Це ускладнюється тим фактом, що при збільшенні кількості комунікацій зменшується їх глибина. Більшість комунікацій стають поверховими, такими, що не пронизують глибинні шари особистості. Має місце величезне збільшення інформаційних потоків, причому збільшення такою мірою, що людина вже не в змозі їх переробити. Наявність такої кількості інформації пов'язана також із проблемою знаходження потрібної інформації.

Взагалі проблеми, що пов' язані із змінами особистості в інформаційному контексті дуже важливі для розуміння проблем еволюції взаємин особистості й суспільства, коли розвиток суспільства пов' язується, насамперед, не з науково-технічним прогресом, а зі змінами становища в ньому людини.

У соціологічному дискурсі кінця XX ст. проблема взаємин людини і світу отримала два протилежні підходи, що фіксують різний рівень і характер суб'єктності в контексті соціальних змін. Перша точка зору - своєрідний соціальний детермінізм - акцентує увагу на пасивній ролі індивіда, який залишається лише об'єктом соціальних впливів, витоки активності індивіда цілком перебувають поза ним, а не в його безперервній взаємодії з навколишньою дійсністю. Саме у такому контексті можна розглядати пророцтва одного із впливових теоретиків «інформаційного суспільства» - сучасного італійського соціолога Франко Ферраротті. На його думку, той, хто контролює систему соціальних комунікацій, той «володіє світом». Відсутність інформації означає неучасть людини у системах прийняття рішень та організації, тобто є, по суті, певною формою відчуження.

Наслідками такого процесу стає поява нових форм експлуатації й також маніпулювання за допомогою приписів нереальних надій та потреб, створення суспільства споживачів. «Бути експлуатованим у сучасному світі, - стверджує Ф.Ферраротті, - це значить бути осторонь, бути відірваним від інформації» [6; 329]. Сучасна влада експлуатує не шляхом прямих дій, які можуть бути об'єктивно та логічно оцінені на підставі передбачених дій та реально отриманих результатів, вона пригнічує, ігноруючи, відмовляючись втручатися й приймати якісь дії.

Бути відчуженим для індивіда або групи означає не тільки можливість опинитись осторонь, бути підконтрольним або обмеженим у будь-яких впливах. Бути відчуженим передбачає також втрату особистісної ідентичності та редукцію своєї особистості лише до набору ролей у системі обміну та організації. Головний соціальний конфлікт інформаційного суспільства, на думку Ф. Ферраротті, це боротьба за право самовизначеності людини в межах глобальних соціальних структур, як самозахист, як захист свого «Я» та своєї ідентичності.

Ферраротті виділяє типи та рівні соціальної інформації, на яких здійснюється сучасна експлуатація шляхом позбавлення людини цієї інформації:

1. Інформація щодо заходів соціального забезпечення та страхування. Значення цієї інформації дуже велике, особливо в повсякденному житті: вона