УДК [316:74]

Городська М.М., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Городська Маріанна Миколаївна, аспірантка кафедри соціології Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Коло наукових інтересів: соціологія освіти, проблеми модернізації національної системи освіти в контексті Болонського процесу.

СОЦІАЛІЗАЦІЙНИЙ ЗМІСТ КОНЦЕПЦІЇ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Автор даної статті аналізує зміст концепції Болонського процесу в умовах глобалізації, нові вимоги до сучасної освіти та ставлення України до Болонського процесу. Глобалізація в освіті - реальне явище, що спирається на дистанційну освіту, як інноваційну освітню технологію. Участь України в Болонському процесі стане поштовхом до об'єднання інтелектуальних зусиль громадськості з метою модернізації національної системи освіти.

The author of the given article analyses the contents of Bologna process under globalization conditions, new demands (aspirations) of modern education and the attitude of Ukraine to Bologna process. Globalization in education is the real occurrence that depends on distant education as an innovative educational technology. Ukraine's participation will become the incitement to integration of intellectual energies of community with the aim of modernization national educational system.

Стан сучасних суспільств багато в чому визначається процесами глобалізації, які охоплюють як економічні, так і культурні, освітні, політичні вектори їхнього розвитку. У таких умовах відповідні підсистеми в соціумі постають перед необхідністю адаптації до нових умов свого функціонування, які змінюються у пошуку відповідей на виклики сучасності, що сформувалися завдяки таким змінам.

Слід визнати, що адаптація до нових соціальних умов життєдіяльності, сформованих під впливом глобалізації, пов'язана з двома різноспрямованими векторами розвитку суспільних практик - позитивним та негативним, які мають рівні шанси бути реалізованими.

Ключовим моментом, який сприяє плідному пошуку відповідей на виклики сучасності в контексті означеної проблематики, виступає загальне розуміння тих проблем, поява яких детермінована глобалі- заційними процесами. Перш за все, це мерито- кратичні тенденції, позначені вченими в середині ХХ століття. Вони висунули на перший план нові соціальні ресурси і, відповідно, нові соціальні групи. І якщо до середини ХХ століття у світі встановилися чіткі уявлення про розподіл ключових ресурсів індустріального суспільства - економічні, то з виявленням нової ролі знань і інтелекту, які народжують технології та інновації, їхній розподіл в світі почався знову.

Як зазначають учені, поява і поширення метатехнологій знижує значення фінансів з точки зору конкурентоспроможності: якщо раніше вони були головним джерелом ринкової сили, то тепер стають лише її наслідком. Гроші втрачають домінуюче значення, а конкурентоспроможність все більше визначається технологіями, які часто не можна придбати [1, с. 10].

Така ситуація висуває особливі вимоги до системи освіти. Вона повинна бути більш мобільною, змістовно адекватною новим соціальним процесам, своїми методиками роботи підтримувати інноваційний формат розвитку суспільства. Однак, як констатують сьогодні представники управлінських структур, у сучасних умовах навчальні заклади «як і раніше повільно реагують на соціальні зміни, що відбулися, як і раніше слабо адаптовані до нових реалій і завдань» [3, с. 4]. Саме в цьому, на наш погляд, таїться як група вигід для вітчизняної системи освіти (динамічний інноваційний розвиток надає можливість якісного стрибка як в розвитку системи освіти, так і підвищення її ролі в суспільному розвитку), так і ризиків для неї (наприклад, потенційна загроза втрати традиційних позитивних елементів у ході послаблення механізмів наступності - домінування зовнішніх джерел інформації над національними).

Ще однією тенденцією розвитку сучасних суспільств є інтелектуалізація, яка, як стержень процесів трансформації у світі, призводить сьогодні до розриву зв'язку місця і спільності (У. Бек). При цьому розчиняються просторові і спрощуються тимчасові категорії. На думку У. Бека, «анулювання відстаней веде до того, що «просторова матриця світу», по-перше, більше не має білих плям і, по-друге, в принципі відкриває можливість орієнтації кожній людині, незалежно від того, в якій точці глобусу він (або вона) знаходиться» [4, с. 43].

Прийняття такої позиції вельми важливе для розуміння процесів інтелектуальної' міграції, з одного боку, і з іншого - для розуміння тих проблем, з якими зіткнулася переважна більшість держав у сучасному світі. Адже «розпадається, здавалося б, незмінювана передумова системи праці в індустріальному суспільстві: щоб виробляти товари і послуги тепер уже не обов'язково колективу людей працювати в одному місці. Робочі місця можна експортувати, а працездатних людей «кооперувати» в транснаціональному і навіть трансконтинентальному масштабі або надавати певні послуги в «прямому» контакті з їхнім одержувачем і споживачем» [4, с. 39]. Держави стають перед обличчям нової реальності, в умовах якої «виграші» і «програші» набувають нового значення.

Ключовим фактором у перерозподілі соціальних, економічних, політичних сил стають сьогодні високорозвинені технології і наявність тієї меритократії, про яку говорили М. Янг, Д. Белл, З. Бжезінський, М. Платнер і ін. Новий ресурс і новий носій цього ключового ресурсу посідають провідні позиції в сучасному світовому просторі.

Інтелектуалізація і розвиток нових технологій народжують нові вимоги до освіти - вона повинна бути мірилом орієнтації на науку та інноваційні технології. Освіта повинна бути більш техногенною та уніфікованою.

Систематизація розробок сучасних учених показує, що в розумінні глобалізації виокремлюються три основних вектори, які важливі для розуміння її трансформаційних впливів на освітні системи. Перший пов'язується з інтеграційними процесами, формуванням єдиного простору, знищенням кордонів. «Глобалізація