Теорії і методи соціальної роботи: підр. / Під ред. Т.В. Семигіної, 1.1. Мигович. - К., 2005.

Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. пос. / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 352 с.

Мейжис І. А, Почебут Л.Г. Соціальна психологія суспільного розвитку: Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2007. - Частина 1. - 310 с.

Великий тлумачний словник сучасної українскьої мови / Уклад. і головний ред. В. Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.

Бауер М. Дитячий біль - проблема державна // Голос України. - 2004. - № 62 (2 квітня).

Комарова Н.М. Оцінка ефективності діяльності державних структур та громадських організацій, спрямованої на вирішення проблем бродяжництва дітей, а також шляхи її вдосконалення // Соціальний працівник. - 2006. - № 9 (травень).

Пєша І.В. Громадяни України про причини соціального сирітства // Соціальний працівник. - 2006. - № 12.

Гуйван Н. Правові аспекти дитячої безпритульності // Юридичний вісник України. - 2005. - № 25.

(31-45 років) та старшого віку (46 років і більше) частка «вториннозайнятих» складає 21 %. У молодшій віковій групі (до 30 років) вона становить 14 % (відмінності статистично значимі на рівні 5 %). Додаткову зайнятість найчастіше мають респонденти з вищою та неповною вищою освітою (25 % - відмінності з групою середньої та неповної середньої освіти статистично значимі на рівні 5 %). Тобто вищу освіту можна розглядати як важливий адаптаційний ресурс, що сприяє залученню робітників до сектору вторинної зайнятості. Частка тих, хто має додаткову зайнятість, найбільш висока серед висококваліфікованих робітників - 22 %; серед робітників нижчих груп вона складає у середньому 12 % (відмінності статистично значимі на рівні 5 %). Отже, до сфери додаткової зайнятості залучені переважно чоловіки середнього і старшого віку з вищою та неповною вищою освітою, зайняті висококваліфікованою працею.