УДК 316.334.22(075.8)0

Дрожанова О.М., Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна.

Дрожанова Оксана Миколаївна, кандидат соціологічних наук, старший викладач філософії та культурології Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова. Коло наукових інтересів: соціологія праці, трудові відносини.

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЧИННИКІВ РЕҐУЛЯЦІІ ТРУДОВОЇ ПОВЕДІНКИ

На матеріалі соціологічного обстеження робітників суднобудівних заводів визначено нові чинники трудової мотивації, що набувають інституціонального характеру за сучасних умов господарювання. Виявлені особливості впливу цих чинників на показники ставлення до праці робітників.

Based on materials of a sociological survey conducted among shipbuilding workers, the new factors of work motivation acquiring institutional character in the present economic conditions are determined. The features of the influence of these factors upon the indicators of attitudes towards work of the workers are exposed.

Ринкові перетворення в Україні, поступове утворення нового економічного середовища на ґрунті різноманітних організаційно-правових форм господарювання вимагають нового осмислення сутності та ролі людського ресурсу як головного капіталу виробництва, розробки наукового обґрунтування управлінських стратегій, що забезпечують умови розширеного відтворення робочої сили на підприємствах за якісно нових умов їх функціонування. Одним із важливих методологічних аспектів формування дієвого мотиваційного механізму найманих робітників, адекватного умовам ринкового господарювання, є врахування нових чинників, які детермінують ставлення до праці робітників промислових підприємств, згодом набуваючи інституційного оформлення. До нових, «пострадянських» чинників у сфері трудової етики видається можливим віднести загрозу безробіття, що прийшла на зміну ґарантованій зайнятості радянських часів, та вторинну зайнятість робітників, яка розглядається сьогодні як вагомий чинник структурної трансформації соціально-трудових відносин [1, с. 60].

Атрибутом «реального соціалізму» в усі роки його існування був стан «загальної та повної зайнятості». Раптове руйнування економічних і соціальних основ радянського життєвого устрою спричинило відчуття катастрофізму в масовій свідомості. Повною мірою виявився саме соціальний смисл безробіття, яке в суб'єктивному сприйнятті людей у багатьох випадках означає руйнування повсякденної життєвої реальності. Соціологічні обстеження свідчать, що страх безробіття є одним із найсильніших соціальних страхів пострадянського періоду. У межах дослідницького проекту «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін», що виконується Інститутом соціології НАН України, починаючи з 1999 року респондентам задається питання: «Як Ви вважаєте, чого люди бояться зараз найбільше?». Протягом п'яти років найбільшу частку відповідей - до 86 % у 2000 році - набирала позиція «безробіття» [2, с. 550]. Такий високий показник за даною ознакою свідчить, по- перше, про те, що подібна небезпека є реальною, з якою люди часто стикалися у своєму житті або житті близьких та знайомих, і, по-друге, про її суттєвий вплив на життя українців. У моніторингу також були зафіксовані негативні тенденції в оцінках ґарантій зайнятості та забезпечення роботою працездатного населення України у другій половині 1990-х років [3, с. 310].

Вторинна зайнятість, під якою розуміється спосіб отримання додаткового доходу поза основним робочим місцем [4, с. 75], за нових умов виступає як стійка тенденція розвитку ринку праці й також інституціоналізується. Порівняно з радянським періодом багаторазово збільшилися її масштаби, суттєво ускладнилася структура [1]. Об'єктивними умовами формування даної тенденції є самовід- сторонення держави від функцій життєзабезпечення працівників і неможливість підприємств у силу низки причин забезпечити працівникам задоволення їх необхідних потреб. У сучасних дослідженнях феномен вторинної зайнятості вивчається як специфічний адаптаційний ресурс, що відбиває «пострадянський» тип свідомості та трудової поведінки працівників і впливає на успішність адаптаційних стратегій населення в умовах економічної нестабільності перехідного періоду [5-7].

У статті на матеріалі конкретно-емпіричного дослідження розглянуті особливості та характер впливу відчуття страху втрати роботи та вторинної зайнятості промислових робітників на показники ставлення до праці.

Як свідчать результати опитування, незважаючи на позитивні зміни на галузевому ринку праці, три чверті опитаних робітників (77 %) так чи інакше відчувають страх втратити своє робоче місце. Це, безумовно, є результатом десятирічної кризи, падіння виробництва, зростання безробіття,

У групах за змістом праці найбільша частка стурбованих проблемою втрати роботи серед робітників ручної некваліфікованої праці. Дещо менше їх серед робітників груп механізованої та автоматизованої праці. Відносно більш впевнені у своїй зайнятості серед професійно-кваліфікаційних груп, демонструючи відсутність стурбованості проблемою втрати роботи, робітники висококваліфікованої ручної праці (відмінності з групою некваліфікованої праці статистично значимі на адже масові звільнення робітників у кризові для суднобудівної промисловості 1995-1998 роки все ще пам'ятні й увійшли у трудовий досвід багатьох працівників. Переважна більшість наших респондентів визнає високу ймовірність повторення тієї ситуації, визнає, що немає достатніх ґарантій проти неповернення в неї, що перспектива стати непотрібним зі своєю професією та кваліфікацією доволі реальна. Очевидно, що економічні або ж статистичні констатації щодо кризи на галузевому ринку праці мають виразний гуманітарний вимір. Більшість робітників підприємств суднобудування мають певний досвід життя поза працею, поза професією, поза винагородою за працю. Напружена ситуація на ринку праці, економічна нестабільність у суднобудівній галузі зумовлюють значну стурбованість проблемою втрати роботи серед усіх категорій робітників (табл. 1).

рівні 1 %). Це пояснюється сприятливою для цієї категорії робітників ситуацією на галузевому ринку праці, де на теперішній момент існує гострий дефіцит суднозбиральників, суднових електромонтажників та інших провідних суднобудівних професій, які входять саме до групи ручної висококваліфікованої праці ремісницького типу.

Особисті характеристики респондентів помітно впливають на значення даного показнику. Серед чоловіків