для досягнення певних кінцевих результатів своєї спільної діяльності. Трудовий колектив має органи управління, дисципліни й відповідальності. Соціальна роль його реалізується в сукупності взаємозалежних функцій: виробничо-економічної, організаційно-управлінської, виховної, соціального контролю, задоволення потреб працівників, створення умов для самореалізації особистості, а також функцій здійснення і відтворення колективістського, демократичного способу життя.
Кожен трудовий колектив займає певне місце у виробничо-економічній структурі суспільства і являє собою складну соціальну систему, в якій через функціональну взаємодію різних структур та окремих працівників реалізуються дві взаємозалежні підсистеми: соціальна організація і соціальна спільність.
Трудовий колектив має всі сутнісні ознаки соціальної організації і виступає як середовище предметної діяльності, так і середовище спілкування. На цій основі розрізняють формальну і позаформальну організації. Головне призначення формальної організації — об'єднувати працівників із засобами й цілями тих чи інших видів діяльності. Позаформальна організація виникає як прояв дерегламентації службової діяльності і служить для компенсації збоїв та обмежень формальної організації.
Трудовому колективу притаманні всі сутнісні ознаки соціальної спільності. Як групова соціальна спільність він являє собою, як правило, співтовариство малих груп (малих трудових колективів), що складають безпосереднє соціальне оточення працівника. Соціальні функції цих груп мають двоякий характер: залучення працівників у соціально-трудові відносини основного колективу і створення на основі особистісних контактів працівників мережі емоційних, психологічних стосунків. Об'єднуючись, вони утворюють міжособистісні групові відносини, які складають сутнісну відмінність малих груп від інших видів колективів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Казмиренко В. П. Социальная психология организации. К., 1993.
2. Кириченко А. А., Пономарев В. А., Яковлева Л. Н. Социально-экономическое развитие трудового коллектива. К., 1986.
3. Ковалев А. Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М., 1975.
4. Лукашевич Н. П. Социология труда. К., 2001.
5. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. К., 1999.
6. Масленников В. А. Трудовой коллектив и конституционный статус. М., 1984.
7. Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днепропетровск, 1997.
8. Производственный коллектив: социальные резервы управления. К., 1984.
9. Ромашов О. В. Социология труда. М., 1999.
10. Терехов Ф. П. Демократия в трудовом коллективе. Киев; Одесса, 1983.
11. Трудовой коллектив и активная жизненная позиция личности. Л., 1986.
12. Устойчивость и развитие производственного коллектива / Ред. И. И. Жбанкова. Минск, 1975.