Поряд із тим слід усвідомлювати певну обмеженість формальної організації підприємства: вона не в змозі охопити всю різноманітність організаційних відносин.

Паралельно до неї складається позаформальна організація підприємства.

5. Позаформальна організація виникає спонтанно як прояв дерегламентації службових відносин і діяльності. Це система неформалізованих трудових відносин між членами колективу, спрямованих на вирішення організаційних завдань способами, відмінними від формальних.

Виникнення позаформальної організації трудового колективу зумовлене реакцією його соціальної організації на обмеженість формальної організації. При цьому в межах трудової організації формується, крім формальної, інша, паралельна система організованості трудової діяльності, що сприяє "виживанню", збереженню і навіть удосконаленню трудової організації в цілому. Для компенсації збоїв і обмежень у функціях життєзабезпечення трудового колективу в цілому поряд із елементами формальної організації виникають функціонально спрямовані підсистеми самоорганізації.

Розглянемо дію такого механізму на прикладі виникнення кооперативів на базі державного підприємства. Обмеження в організації діяльності підприємства, які не стимулювали високопродуктивну роботу, нерідко робили малоефективним функціонування трудового колективу в цілому. Стримуючим фактором виступало обмеження економічної самостійності підприємства, жорстко регламентоване командно-адміністративною системою управління. У результаті виникали перепони у реалізації цільової функції трудового колективу щодо виробництва високоякісних товарів і послуг, а також задоволення життєво важливих потреб працівників колективу. Найбільш ініціативні члени трудової організації прагнуть знайти ефективніші засоби і шляхи здійснення цих цільових функцій і знаходять їх у більш демократичній формі організації праці — кооперативній.

В основі механізму виникнення позаформальної організації лежить певна спільність інтересів організації та її членів. Відбувається немовби поступова інтерналізація, засвоєння цілей формальної організації. Унаслідок цього в разі порушень у функціях формальної організації виникають позаформальні організації, здатні замінити, компенсувати ці порушення.

Функціональна недостатність самої формальної організації — одна з причин виникнення позаформальної організації. Недостатність може бути притаманна організації органічно (природна дисфункція), а може виникати час від часу внаслідок "технічної" деформації.

Іншою причиною є соціальна інтеграція в межах організації її членів. Вона полягає у високому ступені засвоєння ними організаційних цілей на основі певного збігу формальних завдань організації з інтересами її членів.

Ще однією з причин виступає розбіжність, невідповідність функцій і особистості працівника. Це дає можливість працівникові вибирати шляхи й засоби виконання своєї ролі в організації. Автономія особистості стосовно функцій є необхідною умовою задоволення більш широких індивідуальних і соціальних потреб, які не завжди можна задовольнити в межах формальної організації. У такій автономії закладена можливість свободи вибору конкретних форм трудової поведінки, варіантів службового просування.

Характер причин виникнення позаформальної трудової організації зумовлює основні її ознаки. Головна з них — це службовий, "діловий" зміст напрямів діяльності позаформальної трудової організації, незалежно від ступеня збігу її з цілями формальної організації. Крім того, це паралельність функціонування позаформальної та формальної трудових організацій. І нарешті, це спонтанність, незапланованість виникнення позаформальної трудової організації.

Слід наголосити, що вплив позаформальної організації на ефективність трудової діяльності колективу є неоднозначним. Основний позитивний ефект її функціонування полягає в приведенні в ефективне функціонування формальної трудової організації за рахунок компенсації її "похибок".

Додатковий позитивний вплив позаформальної організації полягає у створенні умов для повнішої творчої самореалізації членів трудового колективу. Однак цей вплив може мати й негативний характер. У деяких випадках позаформальна активність протидіє ефективному функціонуванню трудової організації, дисфункціональна для неї.

Для управління позаформальними трудовими організаціями рекомендуються такі соціальні технології:*

часткова формалізація, тобто залучення окремих елементів позаформальних організацій у формальну після певної формалізації цих елементів;*

поєднання позаформальної трудової організації в сукупності її елементів і функцій з формальною в спільній системі управління трудовою організацією;*

витіснення позаформальних зв'язків, груп і норм службової поведінки з організаційних відносин шляхом ліквідації причин їх виникнення. Така соціальна технологія може бути використана в разі виникнення погрози необоротних функціональних деформацій або розпаду формальної трудової організації.

Таким чином, стратегія управління соціальною трудовою організацією полягає в забезпеченні ефективної взаємодії її формальної і позаформальної організації.

Література

1. Актуальные проблемы разработки и внедрения социальных технологий в трудовых коллективах. М., I99L

2. Бирюкова М. В. Социальные технологии и проектирование. X.. 2001.

3. Бойдаченко П. Г. Служба управления персоналом. Новосибирск. 1997.

4. Иванов В. Н., Петрушев В. И. Социальные технологии: Курс лекций. М., 1999.

5. Лукашевич Н. П. Социология труда. К., 2001.

6. Марков М. Технология и эффективность социального управления. М., 1982.

7. Методологические основы социального управления / Пол пел. Г. П. Давидюка и др. Минск, 1977.

8. Молодцов А. В. Управление и планирование социального развития трудового коллектива. К., 1991.

9. Патрушев В. И. Социальные резервы трудового коллектива: пути реализации (социологический анализ). К., 1990.

10. Подшивалкина В. И. Социальные технологии: проблемы методологии и практики. Кишинев, 1997.

11. Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днепропетровск, 1997.

12. Ромашов О. В. Социология труда. М., 1999.

13. Слепенков И. М., Аверин Ю. П. Основы теории социального управления. М., 1990.

14. Социальное управление в производственных коллективах: опыт, проблемы и перспективы. М., 1985.

15. Социальное управление трудовым коллективом / Пол ред. Ю. Е. Волкова. М., 1987.

16. Социология труда / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Кравченко, В. В. Щербины. М., 1993.