Схід і Захід

План

1. Цивілізаційна "карта" світу

2. Чи можлива типологія цивілізацій?

3. Світ сходу

4. Цінності заходу

5. Чи стане людство єдиною цивілізацією?

Скільки цивілізацій було в історії? Чи можлива типологія цивілізацій? У географи схід і захід - це сторони світлу, а в історії? Світ Сходу і світ Заходу - у чому принципові відмінності? Чи можлива зустріч світів,?

ЦИВІЛІЗАЦІЙНА "КАРТА" СВІТУ

З курсу історії ви знаєте, що в Ш тисячоріччі до н.е. зародилися перші цивілізації - єгипетська, вавілонська, трохи пізніше - індійська і китайська, виникли також цивілізаційні спільноти в Малій і Передній Азії, у Палестині. Вогнищем європейської цивілізації став південь Балкан, крито-мікенська культура дала початок у І тисячоріччі до н.е. давньогрецькому світу. На рубежі нашої ери з'явилися перші цивілізації на американському континенті: інків, ацтеків, майя.

Строката цивілізаційна картина світу збереглася й в епоху Середньовіччя. У Західній Європі на зміну роз'єднаним і нестійким варварським державам (набіги варварських племен, як ви пам'ятаєте, стали однією з причин загибелі Древнього Риму - спадкоємця давньогрецької цивілізації) прийшла християнська цивілізація. Свого роду мостом між Заходом і Сходом стала візантійська цивілізація. Цивілізація Сходу, незважаючи на руйнівні набіги кочових племен (наприклад, монголів на Китай), періодичні війни і виникнення великих міждержавних об'єднань (імперія Чингізхана, Османська імперія) зберігалися як самобутнє соціокультурне ціле. До VII ст. н.е. відноситься зародження арабо-ісламського світу.

Епоха Нового часу ознаменувалася виникненням індустріального суспільства, що охопило спочатку ряд країн Західної Європи. Економічна перевага цих держав дозволила їм почати політику колоніальних завоювань, далеко не всім традиційним суспільствам удалося витримати натиск колонізаторів. Так, Індія стала "перлиною в короні Британської імперії". Китай і Японія оголосили себе закритими.

Скільки ж цивілізацій знала історія людства? За оцінками А. Тойнбі, з більш ніж 20 цивілізацій, що існували коли-небудь, "живих" залишилося 7-8.0. Шпенглер, як ви пам'ятаєте, виділяв в історії всього вісім культур.

Серед дослідників ведуться суперечки про те, які держави, регіональні культурні співтовариства можна вважати цивілізацією. Багато хто відмовляли в цьому статусі Древньому Риму, вважаючи його зміненою формою давньогрецької цивілізації. Різні точки зору висловлюються з питань про цивілізаційні особливості України. Ще більше розбіжностей викликає питання про типологію цивілізацій.

ЧИ МОЖЛИВА ТИПОЛОГІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ?

Слово "типологія" у тлумачному словнику роз'ясняється як метод групування досліджуваних подібних об'єктів на основі виділених ознак. Приклади різних типологій і класифікацій ви знаєте з курсу біології й інших предметів. Поєднуючи споріднені предмети в типи, класи, ми одержуємо можливість побачити деякі істотні риси, властиві цілій групі явищ. Зіставляючи типи, ми краще осягаємо відмінності й особливості окремих предметів, а також виявляємо зв'язки між ними.

Прихильники стадіальної теорії цивілізацій виділяють, як ви вже знаєте, аграрне, індустріальне і постіндустріальне суспільства. Кожне з них охоплює не тільки окремі народи, країни у певні історичні епохи, але і великі міжнаціональні об'єднання - цивілізації. Так, до індустріального суспільства в Новий час можна було віднести тільки групу європейських країн. У XX ст. - це вже і північноамериканські держави, і японська цивілізація і багато інших.

Якщо за основу береться характер світоглядних і ціннісних орієнтирів, то виділяють традиційний і раціоналістичний типи суспільства (вони цілком співвідносяться з аграрним і індустріальним суспільствами).

Прихильники теорії локальних цивілізацій виходять, як ми уже відзначали, з унікальності, неповторності кожної цивілізації, вважаючи, що об'єднуючою силою в них виступають, у першу чергу, релігійні цінності. Так, Тойнбі писав про християнську, ісламську, буддистську й інші цивілізації.

Але в той же час він увів деякий елемент класифікації, виділяючи первинні (нерозвинені, пристосовані до життя тільки у певних географічних умовах і тому таких, що легко гинуть), вторинні (що виникають у відповідь на "виклик", змінюють умови первісного існування суспільства) і третинні (об'єднані релігіями) цивілізації.

М. Данилевський підрозділяв цивілізації на первинні (немає початку, що визначає їхній зміст), одноосновні (одна основа: політика, релігія чи культура визначає всі інші сторони життя), двоосновні (наприклад, європейська цивілізація базується на політиці і культурі). Особливе місце історик приділив слов'янській цивілізації, яку відніс до об'єднуючих, тобто гармонійно розвиваючу політику, культуру, релігійну і соціально-економічну сфери.

При різних підходах дотипологізації цивілізацій багато вчених, політиків, публіцистів використовують найбільш загальний розподіл світу на дві мегасистеми (від грец. tegas - великий): Схід і Захід. Навіть з'явився термін "біполярність". Поділ на Схід і Захід часто розглядається як невід'ємна і постійна властивість нашого світу. У чому ж полягає відмінність між Сходом і Заходом?

СВІТ СХОДУ

Основні духовні цінності східних цивілізацій склалися дуже давно на основі перших релігійно-філософських вчень - даосизму, буддизму, конфуціанства (детальніше про це мова йтиме в наступних параграфах). Згідно з древньосхідною картиною світу, існує єдиний світ, який поєднує все суще. Людина, як і все суще, повинна наслідувати його законам, природному ходу речей. Тільки так можна досягти гармонії з навколишнім світом. Таким чином, людина не є центром світобудови, не вправі вважати себе"царем природи".

Більше того, одна людина - взагалі величина не дуже значна. її сили збільшуються, коли вона виступає як невід'ємна частина якого-небудь колективу - сім'ї, племені, касти, стану, релігійної спільності. Такі погляди означають, що особистісний початок приглушується, підкоряється принципу колективізму.

Соціальний світ країн Сходу і сьогодні досить строкатий і представлений численними етнічними, релігійними, станово-кастовими групами. Наприклад, в Індії існує близько 200 тільки великих кастових груп, сотні мовних і діалектних спільностей. Усередині груп складаються, як правило, відносини підтримки і солідарності, у той же час між групами можливі протиріччя і конфлікти. При цьому самі групи займають різне становище в суспільстві, утворюючи соціальну ієрархію (від грец. hieros - священний і arhe - влада, ієрархія - розташування частин від вищого до нижчого). Яскравим прикладом цього може служити вже згадуваний кастовий лад в Індії. І понині в індійському селі кожний знає своє місце й обов'язки. Якщо недоторканий хоче пройти біля будинку представника вищої касти, він повинен зняти взуття. Не випадково один французький культуролог свою книгу про Індію назвав "Людина ієрархічна".

Погляди людини на колективну солідарність і неминучість ієрархічного устрою суспільства впливають на ставлення до праці і багатства.

Довгий час заїжджих європейців у країнах Сходу вражали, по-перше, бідність народу, по-друге, пишність, що супроводжує життя знаті (широко відомий вислів "східна пишність"), по-третє, строкатість східного базару. Контрасти бідності і багатства європейці нерідко пояснювали небажанням основної маси населення інтенсивно працювати, наданням переваги дозвіллю перед працею (не випадково в традиційних суспільствах так багато свят), а також тим, що вищі верстви, користуючись заступництвом, усемогутністю на Сході держави, перерозподіляють загальну убогу частку матеріальних благ на свою користь.

Цей погляд поверхневий і неточний. Насправді на Сході здавна цінувалася праця, але конкретна праця майстра, професіонала. Не випадково східні міста в усьому світі славилися виробленими у них порцеляною, шовком, зброєю. До праці відносилися як до засобу (хоча і не єдиного) придбання необхідних благ, що задовольняють насущні потреби людини. Але праця в ім'я нагромаджень, які можна використовувати для наступного розширення своєї справи, що так цінується західним суспільством, не заохочувалася, а нерідко і засуджувалася на Сході. На це вплинули не тільки релігійні цінності, але і уявлення про багатство як постійну величину. Виходить, якщо один буде прагнути одержати більше, іншому неминуче дістанеться менша частка.

Все отримане понад необхідне використовувалося для підтримки бідних родичів, здійснення з належним розмахом традиційних обрядів, ритуалів і свят. Привілейовані групи оточували себе немислимою в європейських країнах розкішшю, наслідуючи відомому вислову: "Гроші існують для того, щоб їх витрачати".

Зі сказаного зрозуміло, що в будь-якій речі, призначеній для продажу, тобто товарі, цінувалися, в першу чергу, її споживчі властивості, її здатність задовольняти ту чи іншу потребу. І хоча Схід здавна славився своїми базарами, однак ринком як механізмом регулювання товарно-грошового господарства їх навряд чи можна було вважати.

Східні цивілізації відносять до традиційного суспільства. Дійсно, традиціям, звичаям тут надавалося і надається особливе значення. Приміром, у Китаї древні тексти і сьогодні розглядаються як джерело знання і мудрості. На сторожі традицій виступає старше покоління, і саме воно оточується пошаною і повагою.

Особливу роль на Сході відігравала держава. З курсу історії ви знаєте, що в стародавні часи і в Середньовіччя східні держави були переважно деспотіями. На чолі стояв верховний правитель - цар, імператор, шах, султан, який вважався верховним власником усієї землі - головного багатства аграрних суспільств. Існував досить численний прошарок чиновництва, що виконував різноманітні функції: від збору податків до контролю за станом іригаційної системи. Безконтрольність вищої влади, її сваволя не могли обмежити й існуючі зі стародавності у всіх східних цивілізаціях письмові зводи законів, хоча вони і давали деяку гарантію, зокрема, захист майнових прав.

Східна держава нерідка ставала теократичною (від грец. theos- Бог, kratos