Ставлення до держави на Сході завжди було дуже суперечливим, оскільки сама держава здійснювала в суспільстві досить різноманітні функції. З одного боку, деспотизм влади, її заступництво вищих класів породжували в суспільній свідомості уявлення про "несправедливих" володарів, з якими необхідно вести боротьбу. Історія Сходу знає безліч випадків таємних змов і відкритих народних виступів проти неугодних правителів. З іншого боку, держава здійснювала функції, необхідні для нормальної життєдіяльності всього суспільства, згуртовувала його, прагнула забезпечити соціальну стабільність. Тому навіть відкриті виступи проти правлячої групи не були спрямовані проти державної влади як такої. Людьми керувало прагнення домогтися "гарної влади", "справедливого царя". Історія майже кожної цивілізації Сходу зберігає ім'я правителя - захисника народних інтересів. Приміром, в Індії таким царем вважався Викрама.

Ми коротко розглянули цінності східного суспільства. Окремі з них проявляться чіткіше при зіставленні з цінностями західної цивілізації.

ЦІННОСТІ ЗАХОДУ

Якщо світ Сходу протягом багатьох століть зберігав стійкість цивілізаційних основ (похитнути їх не могли ні навали кочових племен, ні міждержавні зіткнення), то Захід пережив кілька "хвиль" цивілізаційного розвитку.

Про античність, християнську цивілізацію Середньовіччя, індустріальну цивілізацію ви довідалися з історії. Кожне з цих суспільств мало неповторні риси і виступало самостійною соціокультурною спільністю - цивілізацією. У той же час їх можна розглядати як етапи формування єдиної цивілізації Заходу - другої сторони біполярного світу.

Сьогодні з поняттям "західне суспільство" ми пов'язуємо такі риси, як ринкова економіка, охоронювана законом приватна власність, громадянське суспільство, демократія, правова держава, класове розшарування, масове виробництво, масова культура. Про те, як формувалися ці риси в різні історичні епохи, ми поговоримо більш детально в наступних параграфах. Тут же зупинимося на найбільш істотних духовних орієнтирах західного суспільства: сприйняття світу в цілому і свого місця в ньому, ставлення до праці і багатства, життєві устремління й оцінка перспектив.

Ми пам'ятаємо, що однією з ідейних основ східного світогляду стало уявлення про єдиний світовий порядок, що поширюється рівною мірою на все суще, включаючи людину. Споконвічне "велике єдине" не лякало древніх китайців чи японців. Навпаки, вони прагнули злитися з ним, уподібнитися йому. Інше ставлення до первозданного хаосу в древніх греків. Хаос - це безформний стан світу, порожнеча, у якій усе зароджується й усе зникає. Древні римляни взагалі сприймали хаос як пекло - всепоглинаючу безодню. Це породжувало страх смерті, яка була рівносильна зануренню в лиховісну безодню.

У свідомості людей неминуче виникало прагнення перебороти хаос, протиставивши йому упорядкований світ - космос. І цей організований світ не може виникнути без зусиль з боку людини, суспільства. На основі цієї ідеї поступово складалися деякі визначальні риси ментальності Заходу. По-перше, це націленість на зміну, перебудову. Через століття, вже в умовах індустріального суспільства, ця установка стала відігравати вирішальну роль у розвитку суспільства і забезпечила науково-технічну, економічну і військову могутність Заходу.

По-друге, був покладений початок розриву людини з природою. Людина "випадала" з первозданності, поривала з нею. Надалі на цьому ґрунті виникло прагнення підкоряти природу, у свою чергу, вже для сучасного світу створивши складну екологічну проблему.

По-третє, із уявлення про первісну недосконалість світу випливало те, що древні греки називали "архе" - воля, володарювання, і не тільки над природою. Боротьба у всіх її проявах стала сприйматися як невід'ємний елемент життя. "Боротьба - батько усьому і цар. Одним вона визначила бути богами, а іншим - людьми, одних зробила рабами, інших - вільними",- писав давньогрецький філософ Геракліт. На противагу східній ідеї ненасильства стала стверджуватися ідея неминучості "силової" історії.

Установка на перетворення поступово вела до розриву з традицією. У західному суспільстві вона відбулася в Новий час. Минуле вже не має такої цінності, як у традиційному суспільстві. Людей цікавить сьогодення і майбутнє.

По-четверте, давньогрецька цивілізація дала поштовх лінійному розумінню часу (що не заважало існуванню і циклічним уявленням про нього), виділенню причинно-наслідкових зв'язків між явищами як основних. "Бог... тримає початок, кінець і середину всього сущого",- писав давньогрецький філософ Платон. Таким чином, світ рухається від деякого вихідного стану до деякого завершального. Зі сприйняття часу як лінійного спрямованого процесу надалі народилася ідея прогресу.

Істотно на формування цінностей Заходу вплинуло християнство, особливо моральні заповіді. Завдяки їм упроваджувалися нові загальні для усіх віруючих (універсальні) етичні норми. Справжню революцію в поглядах людей зробив протестантизм, який, як ви знаєте з курсу історії, у ході Реформації відокремився від католицизму. Праця, за словами М. Вебера, була прирівняна до молитви (згадайте, що сказано у Вебера про значення етики протестантизму для становлення капіталістичного суспільства). Під впливом протестантизму стало формуватися ставлення до праці як найважливішого способу служіння Богу, як до покликання. Накопичене в результаті праці багатство може вважатися богоугодним лише тоді, коли праця чесна, а саме багатство використовується для розширення виробництва, а не для розкоші і марнотратства. Розвитку духу підприємництва потім стала сприяти і система освіти. Саме в період Реформації в багатьох європейських країнах уводиться система обов'язкової освіти.

Відомо, що в основі багатьох американських кінофільмів лежить історія проте, як "простий" американський хлопець (чи дівчина) завдяки цілеспрямованості, завзятій праці, вірі у свої сили піднімається на вершину матеріального благополуччя і суспільного визнання. У цій "великій американській мрії", якою надихалося не одне молоде покоління, виявляються важливі духовні цінності західної цивілізації і насамперед висока цінність досягнень та успіху. Перебороти, зуміти, домогтися - на це націлені мільйони людей. Крім того, у цій мрії відбився і такий принцип західного суспільства, як індивідуалізм, що припускає визнання прав особистості, її свободи, самостійності, незалежності від держави.

Звичайно, духовні цінності Заходу не вичерпуються відзначеними в даному параграфі. Але навіть швидке знайомство з ними показує, що багато в чому вони протилежні духовним устремлінням Сходу. Виходить, "зустріч" цивілізацій відкладається?

ЧИ СТАНЕ ЛЮДСТВО ЄДИНОЮ ЦИВІЛІЗАЦІЄЮ?

Якщо говорити про можливість наближення двох мегацивілізацій, то важливо повернутися "одне до одного обличчям" (за Кіплінгом), щоб почути іншого, зрозуміти його. Цивілізаційні розходження збережуться, але зникне нерозуміння, а виходить, почуття переваги одних над іншими.

Саме в збереженні культурно-історичного різноманіття багато дослідників бачать підставу успішного майбутнього людства. Прихильники цієї позиції підкреслюють ту безперечну думку, що в основі розвитку будь-якого життєздатного організму (у тому числі співтовариства людей) лежить різноманіття форм і видів. Поширення ж єдиних, загальних для всіх цивілізацій культурних традицій, життєвих укладів покладе кінець розвитку людського суспільства.

Існує й інша точка зору. Відповідно до неї відмінність цивілізаційних цінностей, що зберігається, приведе в перспективі до зіткнення цивілізацій, у першу чергу, християнської й арабо-мусульманської. Війни перестануть носити міждержавний, міжнаціональний характер, вони стануть міжцивілізаційними, а виходить, ще більш руйнівними.

Щоб не допустити такого варіанта розвитку подій, необхідно прагнути до стирання розходжень між культурно-історичними співтовариствами, для того щоб у перспективі утвердилася єдина світова цивілізація. Західні дослідники вважають, що вже сьогодні багато цінностей, що зародилися в європейській цивілізації, стають загальнолюдськими. В економічній сфері - це досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, сучасні технології, породжені новим етапом науково-технічної революції, ринкове регулювання економіки. У політичній сфері загальноцивілізаційну базу складають правова держава, що діє на основі демократичних норм, зріле громадянське суспільство. У духовноморальній сфері надбанням усіх народів є великі досягнення науки, мистецтва, а також загальнолюдські моральні цінності. А яка ваша позиція в цій суперечці?