Ще одна точка зору на суспільний прогрес належить Г. Гегелю. Критерій прогресу він вбачав в усвідомленні свободи. У міру росту усвідомлення свободи відбувається поступальний розвиток суспільства.

Як бачимо, питання про критерій прогресу займало великі розуми Нового часу, але рішення не знайшло. Недоліком усіх спроб вирішити це завдання було те, що у всіх випадках як критерій розглядалася лише одна лінія (чи одна сторона, чи одна сфера) суспільного розвитку. І розум, і мораль, і наука, і техніка, і правовий порядок, і усвідомлення свободи - усе Це показники дуже важливі, але не універсальні, що не охоплюють життя людини і суспільства в цілому.

У наш час філософи також дотримуються різних поглядів на критерій суспільного прогресу. Розглянемо деякі з них.

Одна з існуючих нині точок зору полягає в тому, що вищим і загальним об'єктивним критерієм суспільного прогресу є розвиток продуктивних сил, включаючи розвиток самбі людини. Вона аргументується тим, що спрямованість історичного процесу обумовлена ростом і удосконаленням продуктивних сил суспільства, що включають засоби праці, ступінь оволодіння людиною силами природи, можливості їхнього використання як основи життєдіяльності людини. У суспільному виробництві лежать джерела всієї життєдіяльності людей. Відповідно до цього критерію, ті суспільні відносини визнаються прогресивними, котрі відповідають рівню продуктивних сил і відкривають найбільший простір для їхнього розвитку, росту продуктивності праці, розвитку людини. Людина тут розглядається як головна серед продуктивних сил, тому їхній розвиток розуміється з цього погляду і як розвиток багатства людської природи.

Ця позиція зазнає критики з іншого погляду. Так само як не можна знайти загальний критерій прогресу тільки в суспільній свідомості (у розвитку розуму, моралі, свідомості, волі), так не можна знайти його в сфері матеріального виробництва (техніки, економічних відносин). Історія дала приклади країн, де високий рівень матеріального виробництва поєднувався з деградацією духовної культури. Щоб перебороти однобічність критеріїв, що відбивають стан лише однієї сфери життя суспільства, необхідно знайти поняття, яке характеризувало б сутність життя і діяльності людини. Для цього філософами пропонується поняття свободи.

Свобода, як ви вже знаєте, характеризується на тільки знанням, відсутність якого робить людину суб'єктивноневільною, але і наявністю умов для її реалізації. Необхідне також рішення, що приймається на основі вільного вибору. Нарешті, вимагаються ще і засоби, а також дії, спрямовані на реалізацію прийнятого рішення. Нагадаємо також, що свобода однієї людини не повинна досягатися шляхом обмеження свободи іншої людини. Таке обмеження свободи носить соціально-моральний характер.

На самому початку цієї книги ми говорили про сенс життя людини: він закладений у самореалізації, самоздійсненні особистості. Отож, свобода виступає як необхідна умова самореалізації. Справді, самоздійснення можливе, якщо людина має знання про свої здібності, можливості, що дає їй суспільство, про способи діяльності, у якій вона може реалізувати себе. Чим ширші можливості, створювані суспільством, тим вільніша людина, тим більше варіантів діяльності, у якій розкриються її потенціали. Але в процесі багатогранної діяльності відбувається і багатобічний розвиток самої людини, росте духовне багатство особистості.

Отже, відповідно до цієї точки зору, критерієм соціального прогресу с міра свободи, яку суспільство в змозі надати індивіду, ступінь гарантованої суспільством індивідуальної свободи. Вільним розвиток людини у вільному суспільстві означає також розкриття її справжніх людських якостей -інтелектуальних, творчих, моральних. Це твердження підводить нас до розгляду ще однієї точки зору на соціальним прогрес.

Як ми бачили, не можна обмежитися характеристикою людини як діяльної істоти. Вона також істота розумна і суспільна. Тільки з урахуванням цього ми можемо говорити про людське у людині, про людяність. Але розвиток людських якостей залежить від умов життя людей. Чим повніше задовольняються різноманітні потреби людини в їжі, одязі, житлі, транспортних послугах, її запити в духовній сфері, чим більш моральними стають відносини між людьми, тим доступні/ними для людини робляться найрізноманітніші види економічної і політичної, духовної і матеріальної діяльності. Чим кращі умови для розвитку фізичних, інтелектуальних, психічних сил людини, її моральних засад, тим ширший простір для розвитку індивідуальних, властивім кожній окремій людині, якостей. Коротше кажучи, чим людяніші умови життя, тим більше можливостей для розвитку в людині людського: розуму, моральності, творчих сил.

Людяність, визнання людини вищою цінністю виражається словом "гуманізм". Зі сказаного вище можна зробити висновок про універсальний критерії! соціального прогресу: прогресивне те, що сприяє розвитку гуманізму.

Тепер, коли ми виклали різні погляди на критерій історичного прогресу, подумайте, яка точка зору дає вам більш надійний спосіб оцінювати зміни, що відбуваються в суспільстві.

ПРОГРЕСИВНІ СИЛИ

Застосовуючи критерії прогресу до історичного процесу, на кожному його стані ми виділяємо ті суспільні сили, які називаємо прогресивними. Згадаємо, що, вивчаючи революцію XVIII ст. у Франції і війну за незалежність у північноамериканських штатах, мм прогресивною силою називали буржуазію. Саме представники цього класу створили документи, що здійснили великий крок людства до свободи. Декларація незалежності 1776р., складена в республіканському і демократичному дусі, зафіксувала право людей на життя, свободу, рівність, прагнення на щастя. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. говорила: "Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах. У ній говорилося про природні і невід'ємні права людини, суть яких свобода, власність, безпека й опір гнобленню.

Із середини XIX ст. багато суспільних діячів вважали головною прогресивною силою суспільства робітничий клас. І справді, руки робітників створили сучасне виробництво, звели міста і транспортні магістралі, створили численні блага, необхідні людині. Боротьба робітників спонукувала правлячі кола в багатьох країнах розширювати політичні свободи, доступ до цінностей культури.

У XX ст. деякі мислителі відстоювали тезу про особу, прогресивну роль інтелігенції. Безсумнівно, інтелекту, знанням, творчим зусиллям цієї соціальної сили людство зобов'язане багатьма великими відкриттями і винаходами, духовними цінностями, які робили людину більш незалежною у внутрішньому житті і більш вільною стосовно природних і соціальних умов.

Широко розповсюдженим став поділ на прогресивні і реакційні класи суспільства, прогресивні і реакційні суспільні системи. Однак багато учених і суспільних діячів вважають тепер такий підхід застарілим. Лінія розмежування сил прогресу і реакції багато в чому перестала збігатися з межами країн і класів у тому вигляді, у якому вони склалися історично. Як прогресивні сили розглядаються сьогодні прихильники реформ у країнах, що порвали з тоталітарним минулим, різноманітні соціальні і політичні сили в усьому світі, що борються за виживання людства, за ліквідацію загрози ядерної загибелі, припинення регіональних військових конфліктів, подолання знедоленості двох третин людства, що проживають у звільнених від колоніального гніту країнах, за рівноправне міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем людства, за дотримання прав і свобод людини.

Супротивники прогресу - це сили, що розпалюють соціальні, національні, расові конфлікти, що прагнуть урізати права і свободи людини, що виступають з позицій національного егоїзму, групових привілеїв, культу сили і наживи, що досягається за будь-яку ціну. Це всі ті, хто домагається своїх цілей, розглядаючи людину як засіб для їхнього досягнення.

Застосовуючи універсальний критерій прогресу, ми можемо оцінити діяльність окремих осіб, груп, партій як прогресивну чи спрямовану проти прогресу. Якщо сказати коротко, то прогресивною є діяльність, націлена на реалізацію гуманістичних ідеалів, орієнтована на гуманістичні цінності, ствердження яких у житті й означає розвиток суспільства в напрямку усе більш досконалої організації.