Моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом з'явилися у 80-х роках XX ст. Вони почали дуже швидко завойовувати передові позиції в світовій економічній думці. Практично всі моделі цього типу, розроблені американськими, англійськими й іншими західними економістами, ґрунтувалися на ідеї накопичення людського капіталу. Передбачалася можливість генерації всередині територіальної суспільної системи внутрішніх позитивних змін макроекономічних показників внаслідок накопичення людського капіталу, який має змогу індукувати збільшення ефекту при відповідних масштабах виробництва. На зламі XX і XXI ст. саме ці моделі викликали особливо великий інтерес у зв'язку з необхідністю стимулювання розвитку слаборозвинутих країн. Адже у зв'язку з їх впровадженням можна передбачити;—

величину ефекту залежно від масштабу ресурсів, втягнених у процес отримання нового знання;—

можливості впливу на темпи довгострокового економічного зростання з допомогою відповідної політики владних структур, від яких безпосередньо залежить стимуляція накопичення людського капіталу;—

особливості розвитку економічного простору, вплив на цей простір процесів глобалізації та дезінтеграції.

Ми уявляємо дещо інший ракурс побудови моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом у наш час. Це така нова модель, параметри якої адаптовані до умов регіонального розвитку сучасної України. При цьому нова модель економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом може бути створена на базі наявних і можливих у регіоні науково-технічного потенціалу, підприємницьких можливостей трудового потенціалу, здатних забезпечити новий технологічний прогрес (наприклад, в області може бути створений комплекс сучасних виробництв на новітніх технологічних засадах). Вона ґрунтується переважно на створенні та використанні внутрішніх найсучасніших інформаційних, фінансових, виробничих, навчально-освітніх, підприємницьких, управлінських і трудових технологій. Отже, стратегія соціального розвитку регіону, тобто стратегія другого порядку, яка формуватиметься на основі нової економічної моделі з ендогенним технологічним прогресом, і становитиме нову соціальну модель з ендогенним технологічним прогресом.

Нова економічна модель сталого (збалансованого) розвитку — це така економічна модель, згідно з якою використання всіх видів ресурсів і обсяги виробництва повинні узгоджуватися з потребами населення на той чи інший часовий горизонт.

Безумовно, кожен регіон може зробити основну ставку на економічну модель сталого розвитку, хоча ця модель має суттєві недоліки (див. далі). На думку декотрих фахівців, економічну модель сталого (збалансованого) розвитку доцільно прийняти як стратегічну для перспективного розвитку України загалом. Під сталим (узгодженим, збалансованим або зрівноваженим) розвитком (sustainable development) розуміють максимізацію чистих вигод економічного розвитку за умови збереження природних ресурсів. Таку концепцію запропонували економісти у 80-х роках XX ст., котрі висували питання про використання відновлюваних природних ресурсів з інтенсивністю, що не перевищує їх регенеративну здатність, а невідновлюваних — з оптимальною ефективністю, яка передбачає заміщення використання природних ресурсів технічним прогресом.

Концепція сталого розвитку була детально обговорена на зустрічі голів урядів країн-членів ООН 1992 р. у Ріо-де-Жанейро. Вона передбачає біоцентристський, тобто протилежний антропоцентристському варіант забезпечення життєвих потреб суспільства і поліпшення якості життя, коли до ключових проблем людства відноситься екологічна безпека планети, гарантоване збереження біосфери у стабільному стані, споживання природних ресурсів без перевищення межі їх відновлення (для невідновних — мінімізоване, або відкинене). Безумовно, економічна модель сталого розвитку регіону — це така модель, яка повинна враховувати інтереси теперішніх і майбутніх поколінь у його межах, природні, фінансові й інші можливості області стосовно розв'язання демографічних і технологічних проблем, а також можливості міжнародної співпраці у цьому напрямі.

Деякі сучасні спеціалісти вважають, що економічна модель сталого розвитку надзвичайно актуальна для адміністративних областей, інші наголошують на ймовірності припинення розвитку будь-якої територіальної суспільної системи без привнесення енергії, інформації, ресурсів, товарів ззовні при застосуванні саме цієї моделі.

Аналізуючи сказане, економічну модель сталого соціально-економічного розвитку області можна розглядати як суперстратегію, що відображає максимізацію вигод і умов життєдіяльності населення при збереженні в стані рівноваги екогомологічної суперсистеми у межах регіону, до складу якого входять переважно такі головні взаємоузгоджені стратегічні напрями;—

ефективний розвиток економіки в межах регіону;—

оптимальне формування соціальної сфери;—

повноцінне використання трудового потенціалу (модель повної зайнятості);—

ефективна зовнішньоекономічна діяльність;—

раціоналізація розвитку місцевого господарства регіону;—

оптимізація інвестиційних процесів;—

удосконалення територіального розвитку обласної територіальної суспільної системи.

Підсумком розроблення та реалізації економічної моделі сталого розвитку області має бути забезпечення соціально-економічної регенерації (якісного відродження) її господарського комплексу в умовах ефективної взаємодії влади і суб'єктів усіх видів економічної діяльності з метою підвищення якості та поліпшення способу життя населення краю.

Наголосимо, що реалізація цієї моделі вимагає підготовки населення до життєдіяльності в умовах жорсткої економії ресурсного потенціалу області.

Отже, стратегія соціального розвитку регіону, тобто стратегія другого порядку, яка формуватиметься на основі нової економічної моделі сталого (збалансованого) розвитку, становитиме нову соціальну модель сталого (збалансованого) розвитку.

Нова економічна диверсифікована модель (змішаного типу). Названі типи нових економічних моделей можна віднести до "чистих" моделей, які складно реалізувати в практиці суспільного розвитку. Зазвичай, переважна більшість економічних моделей — це моделі змішаного типу. Вони передбачають частковий імпорт передових світових технологій, що торкаються всіх сфер життєдіяльності суспільства, при створенні й використанні внутрішніх найсучасніших інформаційних, фінансових, виробничих, навчально-освітніх, підприємницьких, управлінських, трудових та інших технологій.

Однак основна увага, безумовно, повинна бути звернена на створення і повноцінне використання внутрішніх найсучасніших інформаційних, фінансових, виробничих, навчально-освітніх, підприємницьких, управлінських та інших технологій. Обов'язково мають здійснюватися заходи, спрямовані на узгоджене використання окремих видів ресурсів із масштабами виробництва, потребами населення на той чи інший часовий горизонт. Така модель вимагає особливих підходів до подальшого конструювання і розвитку території регіону. Суть цих підходів полягає в максимальному використанні існуючого інфраструктурного потенціалу області. Цього можна досягти, коли в області створити міжрайонні об'єднання, в межах яких будуть концентруватися і використовуватися за розробленою програмою мінерально-сировинні ресурси, товари, технології, людські й інші ресурси. Існують різні варіанти створення таких об'єднань.

Внаслідок цього стратегія соціального розвитку регіону, тобто стратегія другого порядку, яка формуватиметься на основі нової економічної диверсифікованої моделі (змішаного типу), буде новою соціальною диверсифікованою моделлю (змішаного типу).

Очевидно, на основі сказаного ми можемо говорити про наявність закону відповідності соціальної моделі розвитку регіону економічній моделі.

Безумовно, при виборі економічної моделі чи суперстратегії соціально-економічного розвитку регіону необхідно орієнтуватися насамперед на стратегічні установки у соціальній сфері. Розроблені нами найважливіші стратегічні установки у соціальній сфері, аналіз факторів їх реалізації та ймовірні наслідки в соціально-економічному середовищі регіону після втілення цих стратегічних установок у життя подані в табл. 3.1.

Дані таблиці засвідчують, що реальнішою для виконання е нова економічна диверсифікована модель змішаного типу, а отже, і нова соціальна модель диверсифікованого типу, оскільки саме ця суперстратегія передбачає максимальне збереження з невеликим підсиленням окремих тенденцій, що склалися в ретроспективі останнього десятиріччя. Коли ж ця суперстратегія буде визнана в тому чи іншому регіоні домінуючою, то певні негативні тенденції його соціально-економічного поступу, зокрема розвитку соціальної сфери, збережуться, а окремі проблеми можуть загостритися.

Використовуючи існуючі в Україні розроблення стратегічного розвитку суспільних територіальних систем, ми виділили такі групи стратегій у межах суперстратегії соціально-економічного розвитку областей, характерні для умов перехідного періоду:

1. Максималістські стратегії — зорієнтовані на максимально можливе використання всіх резервів у межах регіону (власних і залучених), які спрямовані на зростання його міждержавної, національної та регіональної ролі.

2. Унікальні стратегії — розробляються для розв'язання цілком нового завдання, спеціально висунутого суспільством чи органами управління, для області.

3. Проміжні стратегії — ґрунтуються на реконструктивних заходах косметичного характеру.

4. Мінімалістські стратегії — орієнтуються лише на місцеві ресурси та резерви і спрямовані на виживання регіону як системи (політичної, економічної, соціальної) та збереження його ролі й функцій, здобутих областю у ретроспективному періоді.

Таблиця 3.1.

Стратегічні орієнтири у соціальній сфері в розрізі суперстратегій — ймовірних нових економічних моделей розвитку регіону

Вид моделі | Стратегічні орієнтири у соціальній сфері | Фактори реалізації стратегічних орієнтирів | Наслідки: можливі ситуації у соціально-економічному середовищі регіону

лімітуючі | стимулюючі

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Нова модель економічного зростання з екзогенним технологічним прогресом | Різке переважання кількості в'їжджаючих у регіон над виїжджаючими. Значна частка серед в'їжджаючих у регіон іноземців з високим рівнем кваліфікації, спеціалістів рідкісних професій. Різке переважання в структурі в'їжджаючих осіб з вищою освітою, висококваліфікованих спеціалістів, науковців. Встановлення вищої оплати праці для висококваліфікованих спеціалістів, науковців. Надання гарантій для висококваліфікованих спеціалістів, науковців на медичне забезпечення
Першочергове забезпечення приїжджих висококваліфікованих спеціалістів, науковців належними умовами праці, житлом, відпочинком
Пропаганда переваг цієї суперстратегії серед працюючих та інших верств