Вся ця система вищеперелічених складових відображає ступінь знайомства суб'єкта з політикою і характер ставлення до неї. Політична свідомість людини, групи може бути досить мінливою, залежно від ряду впливових факторів.

Соціологія ж займається вивченням саме реальної політичної свідомості конкретних соціальних спільностей, суспільства, особи, в конкретний період, що викликає відповідні соціальні дії та взаємодії. Соціологія відстежує реальну свідомість мас, її становище, тенденції до зміни, настрої, переконання, думку соціальних спільностей, індивідів.

Політичні відносини - це стійкі політичні зв'язки і взаємодії, що формуються між державами, націями, класами, національними групами, індивідами у формі боротьби, компромісу, що виражають відносини, оцінку, їх характер, спрямування один до одного.

Політичні відносини виявляються безпосередньо через політичну діяльність суб'єктів політики (між індивідами, групами, спільнотами). Політичні відносини суб'єктів політики за цих умов визначають їхнє політичне життя як сукупність духовних, чуттєвих, емоційних форм політичного буття людини та суспільства. Вони характеризують ставлення людей до політики та участь у ній. Однак базою політичного життя служать економічні, ідеологічні, культурні, соціальні, правові, релігійні форми спільного життя людей і відносин.

Невід'ємною частиною суспільно-політичної сфери (реальності) виступають політичні процеси. Це, свого роду, сукупність дій суб'єктів політики, спрямованих на досягнення політичної мети, шляхом участі їх у формуванні спільної спрямованості суспільства.

Основними складовими політичних відносин, політичного життя, процесів є антиподи суб'єктів політики - політичні організації, або об'єкти політики.

Сюди відносять сукупність всіх державних і недержавних установ і організацій, що реалізують політичну владу, беруть участь у регулюванні взаємовідносин між соціальними спільностями. Сюди віднесені не тільки органи та установи державного управління, але і політичні партії, громадські організації, різні соціальні об'єднання, рухи.

Найбільш широким поняттям у соціології політики є "політична сфера", яка включає всі явища політичного характеру, простір, де відбуваються політичні процеси, основні складові політичних відносин - індивіди, групи, спільноти, партії, організації, інституції, рухи, об'єднання, установи. Іншими словами, політична сфера – це той простір (соціальний), в межах якого здійснюється політика.

Основу політичної сфери становлять політичні відносини, які включають:

¦ систему норм і цінностей, що відіграють роль у статусі різних спільностей та індивідів;

¦ різні соціальні інститути (економічні, релігійні);

¦ діяльність організацій (соціальних інститутів та установ, які контролюють соціально-політичні та правові норми);

¦ соціальні зв'язки між спільностями та індивідами, які безпосередньо торкаються інтересів суспільства та держави.

Оскільки політика - явище складне і багатоманітне, то і структура (горизонтальна) соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою.

У зв'язку із цим дослідники окреслюють такі внутрішні складові політичної соціології, які можуть виступати і як окремі галузеві соціологічні теорії:

¦ "соціологія влади" - що проявляється, передусім, у діяльності ; держави та її різних інститутів (держава - провідний інститут політичної системи, що зосереджує максимальну політичну владу);

¦ "соціологія політичних рухів, організацій і партій" - де вивчаються їх типології, місце, роль, функції в політичній системі;

¦ "соціологія правової (політичної) свідомості" – яка розглядається через призму елементів правової (політичної") інформованості, правового (політичного) виховання, правової (політичної) активності.

Всі ці напрями вивчення багато в чому збігаються із об'єктами дослідження політології і багато в чому накладаються одне на одне, тому немає потреби в більш ретельному аналізі та описі складових соціології політики.

Головним же для соціології в цій сфері є дослідження особистості, суб'єкта політичного життя. Будучи структурним компонентом організації, угруповання, класу, нації, індивід водночас (залежно від конкретних обставин) самостійно включається в політичну діяльність, відображає при цьому ступінь активізації політичних відносин будь-якого суспільства.

Політика давно стала справою більшості. Процес постійного зростання участі особи в політичному житті виявляється і в діяльності соціально-політичних організацій, партій, установ.

Все це дозволяє зробити висновок, що зміст політичного життя є особливою формою реалізації інтересів всіх суб'єктів і об'єктів політичних відносин - від політичних партій і об'єднань - до конкретної особи.

В цьому плані актуальності набуває дослідження суспільної думки та електоральної поведінки.

Література

1. Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000.

2. Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000.

3. Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11.

4. Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, № 2.

5. Петров О. В. Социологоческие собирательные технологии, –Днепропетровск, 1998.

6. Пилипенко В. Соціологічна наука та електоральні процеси в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1999, № 4.

7. Райман Р. Г. Электоральное исследование: сущность и технология // Соц. иссл. – № 9.

8. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. –К.: Вища освіта, 2003.