¦ бізнесмени-менеджери - це наймані директори малих та середніх підприємств, переважно акціонованого та приватного секторів, які поєднують управлінську роботу за наймом з веденням власного бізнесу;

¦ напівпідприємці - до них належать "рядові", тобто керівні працівники переважно акціонованого та приватного секторів економіки, поєднують роботу за наймом із різними видами підприємництва, включаючи індивідуальну трудову діяльність.

Резюмуючи, слід підкреслити, що у вітчизняного підприємця багато спільного із "класичним" та сучасним підприємцем, але є і різниця. Наш підприємець ще не повністю сформований, він перебуває на початкових етапах свого розвитку.

Крім того, специфіка умов розвитку підприємництва (а це швидкоплинність, протилежна спрямованість і непослідовність у розвитку економічних, політичних, соціальних та інших відносин) створює особливий сценарій розвитку і формування вітчизняного підприємця.

Все це в свою чергу впливає і на формування його потреб, інтересів, цінностей, мотивів.

Вивчення мотиваційної структури підприємців – також одне із завдань соціологічної науки. Мотиви підприємництва вкрай різноманітні і проявляють свою силу за певних умов, комбінуючись між собою. їм властиві споживчий характер, множинність, ієрархічність, різка стійкість і інтенсивність впливу на підприємницьку поведінку.

Всю багатовимірність цих мотивів можна звести до кількох основних груп:

¦ матеріальна заінтересованість;

¦ прагнення до свободи та незалежності;

¦ любов до творіння та творчості, змістовної праці;

¦ прагнення до комплексної самореалізації особи.

Більшість підприємців вважає, що смисл їх діяльності найрізноманітніший. Свою справу вони цінять, виходячи із реалізації не одного критерію, а багатьох. Нижченаведений ряд таких критеріїв-установок:

"Свобода";

"я можу керувати своїм часом, контролювати, коли і що мені робити";

"отримувати винагороду за час, що я роблю";

"можливість перевірити свої задуми та задоволення від споглядання результатів своєї праці";

"гордість від того, що те, що я роблю, – потрібно людям, відчуття самооцінки";

"можливість повністю розпоряджатися своїм професійним життям".

Способи досягнення мети - стати підприємцем якомога швидше - різноманітні. Беручи до уваги різноманітність життєво-професійних особливостей потенційних підприємців, є підстави говорити про певний стиль підприємницької поведінки, якщо можна вирізнити у специфічні підприємницькі прототипи: "новатор", "нетерплячий", "ремісник". Це вже поведінковий аспект підприємницької діяльності, що вивчає соціологія.

"Новатор", як правило, стурбований ідеєю про виробництво або реалізацію якогось товару, послуги, котра, як він розуміє, до нього нікому в голову не приходила. Щоправда, підприємець-новатор рідко буває винахідником; талант винахідника не завжди поєднується з відчуттям комерції. А для підприємця важлива не стільки оригінальність, скільки діловий успіх.

"Нетерплячий", як правило, швидко вловлює похибки або неточності в організації чи системі. Це - ентузіаст. Не обмежуючись аналізом, він намагається зайнятися налагодженням справ у своїй бригаді, службі, фірмі. А оскільки не всім подобається активність таких людей, останні часто йдуть шукати застосування своєму таланту деінде.

"Ремісник", як правило, має ту перевагу, що знає добре виробництво.

З іншого боку, якщо підприємницьку поведінку розуміти як своєрідну гру, то підприємців можна згрупувати у дві категорії гравців: одні є швидше "шахістами", інші - "гравцями в покер". Перші будують споруди, кладучи камінь за каменем. Але з огляду "гравців у покер", зріст може бути забезпечений за допомогою стрімкої сміливої операції. їх більше цікавить слушний випадок, ніж попередньо розроблена стратегія. Вони спочатку "купують", а "сортують" потім. Дехто із них навіть роз'яснює, що між "доставкою піцци", "перевезенням пального" та "бюро подорожей" є взаємодоповнення, яке створює певний зв'язок.

Але, як завжди, істина десь посередині - "шахісти" і "гравці в покер" цілком усвідомлюють те, що потрібно вміти грати і в тій, і в іншій манері.

Еволюція підприємництва як прояв людської культури опирається на прогрес економічної культури і свідчить, що процвітання в бізнесі повинно бути пов'язане із високою мораллю. Інакше бізнес не має майбутнього.

Підприємництво - це не тільки професія, але й покликання, навіть властивість душі або вроджена схильність, особливий спосіб мислення, поведінка, стиль.

Підприємництво - це культура. Культурна людина не зобов'язана бути підприємцем, але підприємець зобов'язаний бути культурною людиною, хоч би тому, що заінтересований у постійному успіху.

Щоб підприємництво "не спіткнулося", не дискредитувало себе в очах суспільства, не викликало у суспільстві негативних установок до себе, необхідно весь час привертати увагу до своєрідного співробітництва бізнесу та суспільства, що в кінцевому підсумку служить впорядкованості позицій підприємництва в повсякденному житті.

У співробітництві бізнесу та суспільства допомога першого мотивується тим, що в суспільстві благополучнішому із соціальної точки зору набагато сприятливіші й умови для підприємницької діяльності, тобто очевидні довгострокові переваги для організації бізнесу. В такому суспільстві складається привабливіший образ підприємництва, міняється на позитивне ставлення до нього, цінності, погляди. Іншими словами, для успішної підприємницької діяльності потрібно користуватися його соціально-економічною моделлю, визнавати його соціально відповідальним і залучати до виконання соціально-гуманістичної ролі.

Література

Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000.

Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000.

Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11.

Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, № 2.

Петров О. В. Социологоческие собирательные технологии, –Днепропетровск, 1998.

Пилипенко В. Соціологічна наука та електоральні процеси в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1999, № 4.

Райман Р. Г. Электоральное исследование: сущность и технология // Соц. иссл. – № 9.

Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. –К.: Вища освіта, 2003.