Соціологія виборчого процесу та електоральна соціологія

Одним із проявів політичного життя суспільства є участь у виборних процесах. Можна стверджувати, що цей акт (участь у виборах, реформах) є одиничною і найголовнішою (періодично, протягом кількох років) формою проявлення "волі народу", від вибору якого так чи інакше в подальшому залежить характер і особливості даної суспільної політичної організації.

Як відомо, найважливішою у політиці є проблема влади. Вона розкривається на підставі аналізу процесів взаємодії та протистояння соціальних планів, верств, політичних партій і громадських організацій та об'єднань, їх лідерів, елітних груп та ін. Вибори є кульмінацією всіх процесів інтеграції, протистояння і вершиною айсберга політичного життя суспільства. Хоча вибори – це обмежений у часі період політичної активності громадян, однак найважливішою ознакою цієї короткочасної складової політичного життя суспільства є те (як уже зазначалося), що влада громадян з опосередкованої форми перетворюється на безпосередню. Крім цього, враховуючи саме важливість виборного процесу в соціальній, політичній та правовій системі суспільного життя, всю організаційну виборну систему - інституційовану систему виборних комісій подекуди ототожнюють з четвертою владою (установчою), поряд із законодавчою, виконавчою, судовою.

Соціологія виборчого процесу (іноді її ототожнюють із електоральною соціологією) – відносно нова галузь соціології, котра вивчає комплекс проблем, пов'язаних з особливостями підготовки та проведення виборів, а також з поведінкою населення у виборних компаніях, в тому числі електоральних (від лат. eligo - вибирати) орієнтацій соціальних спільнот і окремих громадян, аналіз факторів, які впливають на участь у виборах і голосуванні, мотиви участі або неучасті у них, вивчення участі електорату, особливості сприйняття ними передвиборних заходів, партій і осіб кандидатів, оцінка ефективності діяльності ЗМІ і рівнів їх впливу на позиції виборів, прогнозування результатів виборів і т. ін.

З подальшою спеціалізацією соціологічного знання фахівці виокремлюють і розділяють соціологію виборчого процесу та електоральну соціологію. Однак аналіз наявної наукової та навчальної літератури в цій галузі не дає достатніх підстав виокремлювати їх на дисциплінарному рівні. В даному викладі соціологія виборчого процесу та електоральна соціологія умовно інтегровані в єдиний науковий напрям.

Іноді до складу об'єкту соціології виборчого процесу включається проблематика, що перебуває на стику із політичною соціологією і соціологією права: вибори як політичне явище, політична культура і політичні установки виборців, особливості виборчих систем, політичні механізми та передвиборчі технології. В цілому ж дослідники визнають, що ядром соціології виборів є соціологія виборців, соціологія електорату.

Об'єктом вивчення соціології виборчого процесу вважається весь виборчий процес, всі складові компоненти виборчої кампанії у сукупності їх зв'язків. Оскільки виборчий процес має як політичні, так і економічні, правові, соціальні та інші аспекти, тому це явище вивчається і політичною, і правовою наукою. Соціологію цікавлять, усі аспекти на всіх етапах та рівнях виборчого процесу, що виникають при взаємодії і зіткнення інтересів конкретних соціальних пластів, груп та прошарків суспільства. Саме це, що виражає проблемні сторони досліджуваного об'єкта, і вважають за предмет дослідження соціології виборів. Соціологія виборчого процесу використовує здобутки багатьох суміжних галузей соціології: соціології права, політики, громадської думки та ін., а головним чином її аналіз спрямований на перебіг етапів виборчого процесу в їх зумовленості, опосередкованості інтересами різних соціальних верств і груп, а також особливостями функціонування електоральної поведінки та формування громадської думки.

Як бачимо, завдання даної галузі знань визначають її початкове генерування. Почнемо з того, чому приділяється увага і що вивчає соціологія виборів, або "електоральна соціологія". Основним складовим елементом її вивчення є "електорат" – (від лат. elector - виборець) - всі громадяни, котрі наділені правом голосу і котрі реалізують або не реалізують його (право) в спеціально створених для цього умовах (інституційована система проведення виборних процесів). Поняття "електорат" тут вживається в соціологічному вимірі, в широкому розумінні, бо іноді під "електоратом" розуміють коло виборців, котрі голосують за ту чи іншу партію або президента на суспільно-політичних виборах (це так звана політологічна ознака розуміння електорату).

Предметом дослідження даної галузі є електоральна поведінка - сукупність дій, вчинків, що визначають політичні орієнтації та наміри виборців щодо делегування їх повноважень представницьким органам влади, які проявляються в участі або неучасті сукупності виборців у виборах.

Виборчий процес, політикодіяльна галузь суспільного життя має свою історію з часів побудови демократичного суспільства у США. Перші кроки опитування електоральних намірів виборців почали проводитися з 20-х років XIX ст. Під час проведення президентських виборів співробітники газети "Херрісберг Пенсільванією) в 1824р. на основі невеликого опитування громадян штату Пенсільванія розробили прогноз результатів голосування. Інші дослідники вважають початковою точкою в емпіричному дослідженні виборів так звані "соломенні опитування". У 1883 р. газета "Бостон глоб" застосувала систему підрахунку голосів у день виборів для прогнозування результатів голосування.

Інституаціалізація соціології виборчого процесу як окремої соціологічної дисципліни виникла в 20-30-х роках XX ст. з розширенням масштабів досліджень електоральних установок і прогнозування результатів голосування в США. Увагу привернула діяльність журналу "The literary bigest", котрий на цілком науково обґрунтованих методах застосовував періодично поштове опитування виборців (під час кожного поштового опитування періодично з 1920 по 30-ті роки було розіслано до 11–20 млн опитувальних бюлетенів.)

Серед тих, хто зробив значний внесок у цю галузь, слід згадати американського дослідника Дж. Геллапа, котрий в 1935 р. заснував інститут, що надалі розширив та активізував свою діяльність у багатьох країнах світу і став справжньою "соціологічною імперією". Дж. Геллап удосконалив багато методичних прийомів, і передусім використання виборчого методу, в передвиборних опитуваннях. І хоч на перших порах його супроводжували суттєві невдачі при прогнозуванні результатів виборів президента США - в подальшому був досягнутий високий ступінь точності прогнозу, а інститут Геллапа завоював статус одного з найбільш авторитетних соціологічних центрів. Паралельно із діяльністю інституту Дж. Геллапа регулярно почала проводити подібні дослідження і фірма Раупера ("Jhe Fortuna Servey") та пізніше – Служба Гарріса. У США в післявоєнні роки виникло багато спеціалізованих фірм, що займалися проведенням опитування, розробкою стратегії і тактики діяльності кандидатів у різних типах виборчих кампаній.

Поряд із інституціалізацією та професіоналізацією емпіричних електоральних досліджень та їх центрів, в США набував паралельно і процес розвитку теоретичних концепцій, теорій, що з'ясовували та обґрунтовували всі чинники, складові та механізми функціонування електоральної поведінки та установок.

Одним з перших теоретиків - фундаторів в цій галузі був американський соціолог, представник чиказької школи досліджень політичної поведінки Ч. Мерріам та Г. Гознелл. Основні напрями наукових пошуків пов'язані були із розглядом "внутрішніх" факторів поведінки виборців, їх мотивації, орієнтації, особливостей ідентифікації з певною партією або кандидатом. В подальшому теоретичний зміст природи електоральної соціології вивчали видатні дослідники Г. Ласуелл (центр теоретичних електоральних досліджень Чиказького університету), Е. Кемпбелл (Центр опитувань Мічиганського університету, П. Лазарсфельд та Б. Берельсон (Бюро прикладних досліджень Колумбійського університету). Все це генерувало прогрес соціології виборів у контексті поглиблення аналізу електоральної поведінки, вияву ЇЇ закономірностей в різних соціальних групах, вдосконалення методичної оснащеності досліджень.

У цьому напряму слід виділити біхевіористський підхід, за допомогою котрого структурується електоральна поведінка і "розкладаються" на складові її елементи. П. Лазарсфельд та Б. Берельсон запровадили в практику соціологічних досліджень ряд інновацій - зокрема, панельний метод, який вперше використовували при забезпеченні виборчої компанії 1940 р. в СІЛА, латентний аналіз (математичний метод, котрий дозволяє аналізувати структуру зв'язків між перемінними, що спостерігаються, не в традиційній лінійній формі, а у формі множинної взаємодії). Особливу увагу приділяли аналізу впливовості на електорат різних факторів, передусім ЗМІ та міжособистісного спілкування, реакцій на них типового виборця.

У вивченні та розвитку даного напряму не відставала і Європа. У кінці 30-х років під керівництвом французького соціолога Ж. Стецеля було створено Французький інститут досліджень громадської думки, а згодом з активізацією політичних емпіричних досліджень на французькій арені з'являється чимало цілком респектабельних спеціалізованих дослідницьких центрів (Національний фонд Політичних наук та ін.).

Почали розвиватися і опитування електоральних намірів і прогнозування результатів і в повоєнній Федеративній Республіці Німеччина. Пережити невдачі при прогнозуванні виборів довелося і відомій німецькій дослідниці Е. Ноель-Нейман і організованому нею Інституту демоскопії в Аленбасі. З її іменем пов'язані відкриття та аналіз таких явищ в поведінці електорату, як "спіраль мовчання", "залізничний тест", "зсув останньої хвилини" та ін. Цим вона завоювала визнання в середовищі соціологічної громадськості, протягом ряду років була президентом Всесвітньої асоціації з вивчення громадської думки. Характеризуючи розвиток соціології виборів в останні десятиріччя, зазначимо, що відбувається зближення різних дослідницьких шкіл і парадигм, активна взаємозапозичення підходів і прийомів.

У радянській соціологічній науці до кінця 80-х років будь-які дослідження електорату були практично відсутні. Тільки в останні роки існування Радянського Союзу, а також після його розпаду, з появою вільних демократичних виборів та альтернативного вибору при