У Росії піонерами у ґенезі науково-діяльного спрямування у політичній соціології були: Ю. Левада, О. Петренко, Б. Грушин та багато інших. Першими дослідницькими центрами в цьому напрямі були: Всеросійський центр дослідження громадської думки (ВЦИОМ), фонд "Общественное мнение", служба "Vox Populi" та ін.

Інституалізація електоральних досліджень в Україні спричинила появу власних науково-дослідницьких центрів та організацій вивчення громадської думки. Серед них є:

¦ Київській міжнародний інститут соціології;

¦ незалежна фірма "Юкрейніон соціолоджі сервіс";

¦ Соціологічна маркетингова служба "Соціс ЛТД";

¦ Дослідницький центр "Демократичні ініціативи" та центр "Соціальний моніторинг";

¦ Центр "Соціо-поліс";

¦ Центр економічних та політичних досліджень ім. О. Розумкова та багато інших.

Однією з центральних ланок цієї науково-дослідницької сфери є Інститут соціології НАН України. Серед численних представників, хто найбільш конкретно і поглиблено займається електоральними дослідженнями, слід назвати: Балакерева О., Вишняк О., Головаха Є., Єроменко О., Кучерів І., Паніотто В., Полторак В., Хмелько В., Чурилов М. та багато ін.

Електоральна соціологія в Україні досить активно розвивається, "не сидить на місці". Полем даного напряму досліджень були вибори до Верховної ради та президентські, які відбувалися упродовж 1988– 2002 pp. Саме на цій базі вітчизняна соціологія могла себе випробувати, озброївшись низкою як передових західних теорій, концепцій, технологій, так і власними наробками. Однак ця набута "науковопрактична" база ще не стала предметом поглибленого аналізу в електоральній соціології. За твердженням фахівців, у даній галузі в Україні фактично ще відсутні теоретичні концепції динаміки електоральної поведінки та факторів, що їх визначають. Жодних соціологічних концептуалізацій в галузі вивчення факторів електоральної поведінки і установок виборів в Україні та Росії віднайти ще не вдалося. У вітчизняній соціологічній науці ще не систематизовано методи та види електоральних досліджень, досвід розробки виборних технологій, прогнозування результатів голосування, специфіка застосування різних методів у різних типах і видах виборчих кампаній, ще не до кінця структурована сама наукова дисципліна. Щодо багатьох її структурних складових (визначення понять, роль і місце тих чи інших чинників і т. п.) є багато запитань.

Як здійснювати ґрунтовний соціологічний аналіз виборчого процесу? Для цього необхідно вдатися до його розгляду в конкретиці і з'ясувати нарізні його проблеми. Так, неабияку проблему становить утворення виборчих округів та дільниць. Тут потрібно враховувати і характер виборів (президентські, парламентські або місцеві), і різновид виборчої системи (пропорційна, мажоритарна, змішана), і політичну ситуацію в країні, етнічну структуру суспільства, демографічні процеси тощо.

Далі, об'єктом уваги є процес створення виборчих комісій. Важливим питанням є те, які саме люди входять до складу виборчих комісій (належність до адміністративних органів, партій і т. п.). Наступним етапом є з'ясування особливостей висування претендентів та процедури реєстрації кандидатів. Вже на цьому рівні можна відстежити характер та особливості соціально-політичних, правових відносин у взаємодії суб'єктів і об'єктів політичного життя, а головне - рівень політичної культури, культури виборчого процесу.

У центрі виборів, з точки зору політичної значущості, перебуває передвиборча агітація – основна діяльність (на даному етапі) політичних партій, блоків, кандидатів. У зв'язку з цим, великого значення набувають її правові аспекти, особливості використання засобів масової інформації. Своєрідним засобом агітаційного впливу на електорат є оприлюднення результатів опитування громадської думки, наявність (відсутність) маніпулювання ними з метою впливу на громадську думку.

Показником успішності організаційної роботи виборчого процесу, і водночас його кульмінацією, є голосування та результати виборів (наявність та відсутність порушень, активність виборців тощо). Поряд із організаційними питаннями, предметом уваги соціології виборів є і проблеми виборчого процесу, а саме:

¦ проблема фінансування виборчої кампанії;

¦ створення та використання виборчих фондів, їх джерела (громадські чи приватні) та механізм функціонування.

Соціологічний аналіз цієї проблеми розкриває важливі факти щодо справжньої соціальної вагомості та можливості тієї чи іншої політичної сили суспільства, котра вступає у передвиборну боротьбу.

Досить не простим є питання про взаємодію виборних та владних структур, а також роль та місце політичних партій у виборчому процесі, характер та особливості їх взаємин та механізми протікання та подолання суперечних моментів, пов'язаних із усіма етапами виборчого процесу (передвиборчий етап, акт виборів, післявиборний етап).

Таким чином, як бачимо, вибори, окрім свого прямого призначення, виконують функцію дзеркала соціально-політичного, політико-правового і національного розвитку суспільства та держави.

Щодо формування електоральної соціології, то тут можна виділити такі цілі, завдання і напрями дослідження:

¦ вивчення історії розвитку електоральних досліджень та стратегій виборних кампаній, застосовуваних у країнах Заходу, в Росії, Україні;

¦ узагальнення методологічного і методичного досвіду подібних досліджень, систематизація та типологізація з урахуванням політико-інституціональних умов.

¦ аналіз основних концепцій та теорій електоральної поведінки запропонованих провідними західними вченими (соціологами, політологами, психологами) в контексті можливості їх застосування, використання "підгонки" в умовах власної політичної системи.

¦ класифікація основних чинників-обумовлювачів електоральної поведінки, електоральних установок, проектування механізму формування та протікання останніх.

¦ окреслення та розкриття основних теоретичних та прикладних функцій електоральної соціології, видів і методів її дослідження.

Особливості електоральної поведінки обумовлюються характером регламентації з боку загальноприйнятих у даному суспільстві норм, правил, цінностей, а також існуючого права, законів. На формування характеру електоральної поведінки справляють вплив об'єктивно існуючі в суспільстві економічні та політичні відносини, що спричиняють соціальне розшарування виборців, їх матеріальне становище, освітній та культурний рівень. Політичні орієнтації виборців, що реалізуються в їх електоральній поведінці, є в цілому наслідком складного взаємозв'язку об'єктивних та суб'єктивних чинників, що формують їх ціннісні орієнтації (політична ситуація в державі, стан масової свідомості), діяльність політичних партій та рухів, характер та рівень активності засобів масової комунікації. Характерною рисою електоральної поведінки є її здатність мінятися в часі, що спричиняється впливом на неї ситуативного формування суспільних настроїв, інтересів тощо.

Досліджувати проблему електоральної поведінки - означає досліджувати впливові чинники та механізми прояву електоральної поведінки, або, іншими словами, встановлювати, як люди приймають рішення про участь у виборах, і, головне, проаналізувати, як люди, що належать до різних соціально-класових, демографічних та інших груп, з різними інтересами та ціннісними орієнтаціями "об'єднуються" у виборі одного кандидата, партії, позиції або навпаки. Як пояснюється вибір, що служить основним фактором, під впливом котрого і формуються відповідне рішення виборця?

Аналіз основних теорій електоральної поведінки та їх проекційне застосування в наших умовах дає можливість ширше визначити предмет електоральної соціології як галузевої науки. Електоральна соціологія вивчає структуру і динаміку електоральних установок і поведінки виборців та фактори, що їх визначають, з метою опису стану та тенденцій зміни електоральних установок та поведінки виборців, пояснення причин участі громадян у виборах, передбачення перспектив змін установок та поведінки електорату в майбутньому, побудові електоральної структури та електорального портрету суспільства.

Характер електоральної поведінки значною мірою визначається електоральною установкою. Електоральна установка - це сформоване на основі попереднього досвіду і відповідної інформації про об'єкти виборчого процесу ставлення виборців до участі у виборах та об'єктів вибору, що виявляється в певних емоційних оцінках партій чи кандидатів та готовності віддати за них голос.

Сучасні західні теоретичні концепції електоральної соціології постійно перебувають під ретельною увагою як вітчизняної, так і російської політичної соціології, а також політології.

Коротко розглянемо зміст основних теорій та концепцій сучасної електоральної соціології.

Один з відомих напрямів – соціально психологічна школа, принцип якої - акцентувати увагу на впливі сімейних традицій та найближчого оточення на вибір політичних партій і їх кандидатів. Так звана демографічна школа намагається пояснити особливості вибору певних партій чи їх кандидатів належністю до окремих груп, деякими стратифікованими та демографічними характеристиками (рівень доходу, професії, релігійна належність, вік і т. ін.). Деякі вчені схильні визначати як домінанту формування електорального вибору передусім ціннісні уявлення та орієнтації. Теорія раціонального вибору та економічного підходу визначає домінантою вибору інтереси та "раціональне аранжування" того, що вигідне для особи, а що ні. Найбільш давньою з усіх теорій електоральної поведінки вважають так звану теорію "класового", або статусного голосування (домінанта - належність до тих чи інших соціальних, класових, етнічних, релігійних, поселенських груп).

Західні дослідники М. Ліпсет. С. Рокон виділили, зокрема, чотири типи соціальних розмежувань, які найбільше впливають на політичний вибір електорату: "робітники - власники", "місто - село", "центр - периферія", релігійні розмежування. В кожній країні, залежно від домінанти того чи іншого модусу: релігія, класовість, етнічність - проявляється і відповідний впливові критерій-чинник, що впливає на електоральну поведінку. Так, Австралія, Нова Зеландія, скандинавські країни (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія) характеризуються класовою домінантою на електоральний вибір, водночас релігійний та етнічний фактори досить мало впливають.

Практично є рівним, але невисоким вплив обох факторів у США та Чилі. Досить низький рівень впливу класового та етнорелігійного