Соціальний статус особистості

План

1. Що таке соціальний статус? 

2. Соціальні ролі особистості

3. Соціалізація особистості 

4. Хто вчить нас "грати за правилами"?

5. Соціальна адаптація

Чим визначається наше становище в суспільстві? Чи правий був Шекспір, назвавши увесь світ театром? Престиж і авторитет у чому відмінність? Хто вчить "правилам гри"?

ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС?

Ви вже знаєте, що становище соціальних груп у суспільстві залежить від багатьох показників. Те ж можна сказати і про становище окремої людини в соціальній структурі.

Становище людини в суспільстві, яке займає вона відповідно до віку, статі, походження, професії, сімейного стану та інших показників і передбачає певні права й обов'язки, називається соціальним статусом.

Реально будь-яка людина займає в суспільстві багато позицій. Візьмемо, приміром, школяра: крім того, що він учень, він є молодою людиною, сином, часто онуком, братом, можливо, членом спортивної секції. Тому соціологи говорять про статусний набір. При цьому можна виділити ту позицію, яка є для людини найбільш істотною, визначає її соціально. Це і буде головний статус людини.

Спробуйте визначити свій головний статус. Якщо уважно придивитися до тих показників, що визначають статус особистості, то можна побачити, що одні з них - стать, расова приналежність, вік - не залежать від особистості. Ці статуси, дані від народження, називають приписаними. У той же час освіченою, яка володіє певною спеціальністю, людина стає. Таким чином, вона набуває нових статусів, і їх називають такими, що досягаються. Різні статуси людини можуть вступати в протиріччя. Наприклад, робота тих, хто одержав гарну освіту (а це пов'язано з високим статусом у суспільстві), може низько оплачуватися, що буде вказувати на низький статус.

У відкритих суспільствах, що динамічно розвиваються, статуси, що досягаються, мають істотно більше значення, ніж приписані. Звичайно, і сьогодні досягти високого соціального стану, зробити кар'єру набагато легше тому, хто народився в благополучній, заможній сім'ї, ніж вихідцю із соціальних низів. Але цілеспрямованість, працьовитість підтримка рідних стають важливим ресурсом людини і допомагають перевороти несприятливі "стартові" умови. Приміром, засновник і власник всесвітньо відомої японської фірми, яка виробляє годинники і калькулятори, Тадео Касіо народився в бідній селянській сім'ї. Його батько, щоб дати сину освіту, заощаджував буквально на усьому. Коли сім'я переїхала в місто, він відмовився навіть від поїздок на трамваї і п'ять годин добирався пішки на роботу і назад. Сам Тадео, ставши після закінчення школи токарем на заводі, працював так багато, що довів себе до виснаження. Його навіть визнали негідним для служби в армії, що було для того часу найбільшою ганьбою.

З поняттям соціального статусу пов'язане інше поняття "престиж".

Престиж (від франц. Prestige - вплив, повага, якими користується хто-небудь) - це оцінка суспільством чи соціальною групою суспільної значимості тих чи інших позицій, займаних людьми. Були часи, коли вважалися престижними професії пілота чи інженера, а нині ростуть конкурси в економічні вузи; деякі люди, у тому числі з вищою освітою, переходять на роботу в магазини, ресторани тощо. Якщо ви проаналізуєте свої плани на подальше життя, то, мабуть, погодитеся, що престижність у них відіграє не останню роль.

Поняттям "авторитет" (від лат. auctoritas - влада, вплив) також позначають ступінь визнання групою людей чи суспільством особистих і ділових якостей якого-небудь з їхніх членів. Авторитет звичайно відбиває ступінь впливу особистості в соціальній групі чи суспільстві. Престижними можуть бути професія, посада, вид діяльності, авторитетною - цілком певна, конкретна людина.

Краща реалізація особистості можлива при віднайдені людиною гармонії її схильностей і здібностей з тією діяльністю, яку вона виконує. Але нерідко люди відмовляються від пошуку подібної гармонії і домагаються лише престижного становища в суспільстві, тобто думають не стільки про реалізацію своїх здібностей, скільки про престиж, пов'язаний з приналежністю до певної соціальної групи.

СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ОСОБИСТОСТІ

Від людини, що займає соціальний стан, оточуючі очікують відповідної поведінки. Приміром, статус учителя припускає конкретний набір дій (проведення уроків, перевірка зошитів, зустрічі з батьками учнів), певну манеру спілкування зі школярами, колегами (стриманість, тактовність), досить строгий стиль в одязі. Зовсім іншої рольової поведінки очікують, приміром, від поп-зірки.

Опанувати соціальними ролями, яких, як і статусів, у людини безліч, буває непросто. Часом людина поводиться зовсім не належно до своєї статусної ролі. Уявімо собі літнього академіка, що, виступаючи на науковій конференції, говорить на молодіжному сленгу, а після засідання відправляється на дискотеку. Чи ігуменю монастиря, що фотографувалася у вечірньому одязі для модного журналу. Звичайно, наш час не знає таких твердих обмежень і умовностей за рангом та чином, як, припустимо, станове суспільство Середньовіччя. Проте розбіжність очікуваного відповідно до статусу поведінки і реальних вчинків особистості викликає нерозуміння з боку навколишніх, а нерідко й осуд.

Слово "роль" найчастіше пов'язують з театральною дією. Саме порівняння ролі людини в суспільстві й образному її втіленні актором на сцені дозволило Шекспірові заявити вустами одного з героїв п'єси "Як вам це сподобається?":

Увесь світ - театр.

У ньому жінки, чоловіки - всі актори.

У них є виходи, відходи.

І кожен не одну відіграє роль.

Сім дій у п'єсі тій.

Дитина, школяр, юнак, коханець,

Солдат, суддя, старий.

І все-таки в реальному житті ролі людини не замовлені їй від народження. Людина одночасно й автор, і актор нею самою написаної драми. Інша справа, що роль свою їй доводиться і "писати", і "грати", виходячи зі сформованих вимог суспільства стосовно неї (не виключаючи, звичайно, її власних цілей і здібностей).

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Оволодіння людиною набором ролей нерозривно пов'язано з засвоєнням соціальних норм. Саме з їхньою допомогою суспільство пред'являє своїм представникам ті вимоги, які повинні задовольняти їхню поведінку (згадаєте основні види соціальних норм).

Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей називається соціалізацією.

Поза постійними зв'язками з іншими людьми соціалізація неможлива. Особливо ці контакти важливі в ранньому віці. Відомо чимало випадків, коли діти, через різні причини, були різко обмежені в спілкуванні з оточуючими людьми. Це завдавало розвитку дитини непоправний збиток.

Вже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її відносини з матір'ю, а потім з іншими близькими, починається перший етап соціалізації особистості. Надалі велику роль у збагненні світу дорослих набуває гра. У ній діти часто наслідують дорослим, приймають, за висловом одного психолога, ролі іншого. Згадайте свої ще недавні дитячі ігри: ким тільки в них ви не були! - будівельниками, шоферами, лікарями, продавцями; хлопчики грають "у війну ", дівчатка - "у доньки - матері".

У спілкуванні з дорослими, у грі дитина поступово вчиться бачити себе так, як її бачать інші, у неї розвивається самопізнання. З цього моменту, вважають психологи, можна говорити про соціальну особистість.

Приблизно до 8-9 років освоюється інший тип ігор - гра за правилами. З цього віку стають зрозумілими ідеї справедливості, рівної участі. А скільки емоцій викликає свідоме відхилення одного з учасників від прийнятих правил; його обвинувачують у шахрайстві, нерідко виключають із гри. Таким чином, норма, правило вже сприймаються як щось необхідне і дотримуване усіма. Виникає основа для початку досить тривалого процесу усвідомлення моральних норм, духовних цінностей, що затвердилися в даному суспільстві.

Соціалізація особистості продовжується надалі і, на думку багатьох дослідників, супроводжує людину все життя. Соціалізація дорослої людини - це освоєння нею нових соціальних ролей: працівника, батька, дружини, керівника і багатьох інших.

ХТО ВЧИТЬ НАС "ГРАТИ ЗА ПРАВИЛАМИ"?

Величезна роль на першому етапі соціалізації особистості належить сім'ї. Головними вихователями дитини в малій сім'ї, звичайно, є батьки. У великій сім'ї виховують усі: батьки, старші брати і сестри, бабусі і дідусі. Сім'я забезпечує людині її первинний соціальний статус. У традиційному суспільстві вона визначає соціальний стан особистості практично протягом всього її життя. В індустріальному суспільстві соціальні позиції індивіда, як ми уже відзначали, надалі можуть істотно відрізнятися від статусу його сім'ї, але і тут вплив сім'ї дуже істотний.

Як правило, батьки намагаються бути гідними вихователями для своїх дітей і учити їх тільки гарному. Але буває і так, що обставини соціалізації дитини в сім'ї дуже несприятливі. Сімейних ситуацій, що перешкоджають повноцінній соціалізації дитини, на жаль, чимало. Діти можуть виявитися занедбаними через безвідповідальність батьків або у неповній сім'ї, де мати увесь час змушена працювати; можуть піддаватися насильству, що нерідко трапляється в сім'ях, де дорослі зловживають алкоголем; можуть стати свідками грубої поведінки батька з матір'ю чи іншими дітьми. Ці враження важко позначаються на всьому наступному житті людини. У підлітковому віці дуже впливає на соціалізацію особистості група однолітків. Тут людина освоює новий тип відносин - рівний з рівним. Правда, у групі також установлюється визначена ієрархія, з'являється свій лідер. Але, разом з тим, в нормальних групах відносини будуються на взаємній згоді, а не на залежності.

Одним з головних "соціалізаторів" кожної людини в