сучасному суспільстві є школа. Це стало можливим, коли шкільна освіта в більшості країн стала не тільки доступною, але й обов'язковою. Через систему навчальних занять, організованих форм спілкування учнів між собою і з учителем школа передає молодому поколінню накопичені суспільством знання, загальноприйняті соціальні норми, духовні цінності. Вона орієнтує підлітка на основні види діяльності, готує до їхнього освоєння.
Довгий час у шкільній освіті панувало ставлення до учня лише як до об'єкта педагогічного впливу, який повинен засвоїти норми громадського життя і набір. певних ролей. Але поступово прийшло визнання індивідуальності кожної дитини, усвідомлення того, що засвоєння нею норм і цінностей повинно проходити в єдності із саморозвитком, самозміною особистості. Сьогодні допомогти розкрити кожному його індивідуальні ресурси і можливості - найважливіше завдання школи.
У сучасному суспільстві велику роль у соціалізації особистості відіграють засоби масової інформації. Нинішній школяр проводить перед екраном телевізора, мабуть, не менше часу, ніж за підручниками. Вплив ЗМІ вже далеко вийшов за рамки простого інформування населення про ті чи інші події "у країні і світі". З журнальних і газетних смуг, екранів телевізорів нас переконують, закликають, нам розтлумачують, радять, дають зразки. Досить часто за всім цим стоять інтереси певної групи осіб, а не суспільства в цілому чи держави. Тому сьогодні багато хто погоджується з тим, що ЗМІ служать не тільки носіями культури, але і засобом маніпуляції (з лат. manus - рука, у первісному розумінні означає "ручне управління"), тобто неявного, непомітного для того, на кого направляється вплив, спонукання його до певних дій, настроїв, ставлення. Детальніше про те, як засоби масової інформації впливають на особистість, ми поговоримо в одному з наступних параграфів.
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ
Однією зі сторін соціалізації є соціальна адаптація. Слово "адаптація" походить з латинської adapto - пристосовую. Соціальна адаптація - це процес пристосування людини до мінливого соціального середовища за допомогою різних соціальних засобів. Звичайно, є люди, які прагнуть втекти від контактів з дійсністю, замикаються в собі, занурюються у світ власних переживань. Вузьке коло предметів займає їхня увага; вибираючи види діяльності, вони віддають перевагу тим, які не вимагають погодженої, спільної праці. Такі "раки-пустельники" - часті персонажі літературних творів (спробуйте навести приклади).
Однак більшість людей прагне органічно вписатися в навколишнє соціальне середовище. Властивість адаптації притаманна всьому живому, але людина здійснює цей процес усвідомлено. Насамперед освоюються найбільш стійкі властивості цього середовища, типові способи соціальної поведінки. Так, дитина досить тривалий час адаптується до такої установи, як школа: звикає до шкільного розпорядку, засвоює правила поведінки, опановує нормами колективної діяльності, освоює стиль спілкування з педагогом. Але це в основному зовнішні форми адаптації. Головне полягає в тому, що приймаються цінності певного соціального оточення. Уявимо собі людину, яка переїхала із села, в місто. Сільське життя схиляє до більшої відкритості і поінформованості про життя односельчан, воно припускає і більш активні форми впливу на тих, хто "вибивається з загального ряду", порушує традиційні форми співіснування. Міське життя, при всій його скупченості, значно більш анонімне й автономне. Люди, що довгі роки проживають в одному будинку чи навіть на одній сходовій площі, часом незнайомі один з одним. "Новому" міському жителю рано чи пізно доведеться прийняти такий спосіб життя, адаптуватися в новому середовищі. В іншому випадку його спроби активно втручатися в життя малознайомих людей будуть призводити до постійних конфліктів.
З наведеного прикладу видно, що, хоча адаптація і носить безупинний характер, особливо активно воно відбувається при зміні соціального оточення, видів діяльності.
Показниками ступеня адаптації може служити успішне здійснення людиною своїх соціальних ролей, її високий соціальний статус, а також загальна психологічна задоволеність соціальним середовищем у цілому.
Соціологи і психологи розрізняють два типи адаптації. Перший характеризується активним впливом на соціальне середовище: людина не тільки освоює сформовані форми взаємодії людей, норми, що устоялися, цінності, але і якоюсь мірою прагне змінити ті, котрі уявляються їй недосконалими чи застарілими.
Другий тип адаптації - це пасивне сприйняття цілей і цінностей групи, оточення. Поведінку людини в даному випадку називають конформною (у перекладі з латинської - подібний, згідний). Зовнішнім вираженням конфортності нерідко служить слухняність, коли безмовно виконуються всі розпорядження. При цьому, однак, внутрішньо людина може бути не згодна із груповими нормами і цінностями Проаналізуйте з цих позицій свою діяльність. Який тип адаптації переважає у вас?