¦ обмежене число членів;

¦ стабільність складу;

¦ внутрішня структура;

¦ належність (членство) до групи;

¦ інтенсивність та стійкість внутрішніх взаємодій.

Описуючи великі групи, ми, як правило, уявляємо масові об'єднання. Це - сталі сукупності значної кількості людей, які діють разом у соціально значимих ситуаціях і функціонують у масштабах країни або об'єднань (класи, соціальні верстви, професійні групи, етнічні спільності: нації, народність; демографічні об'єднання: молодь, пенсіонери). Іноді поняття соціальна група, соціальна множина, соціальне коло ототожнюються.

Представники соціальних груп середніх масштабів утворюють сталі спільності людей, що діють в одній організації, підприємстві, установі або проживають на одній досить немалій, але обмеженій території (селище, місто, район).

Мала група набуває безлічі форм. Але найбільш простими є діада (пара) і тріада.

Пара, або двійка (діада) - найелементарніша спільність, це - форма спільного життя чи діяльності з найменшим числом елементів. Відносини, контакти між двома партнерами – найбільш елементарний, поширений компонент суспільного життя і береться за основу в багатьох відносинах. При цьому найбільш виразно знаходить свою сутність закон міжособистісних стосунків – еквівалентність обміну та взаємини. Діада - це свого роду царство суб'єктивних пристрастей, де соціальні засади тільки ще зароджуються. Соціальні зв'язки в діаді поділяються на кілька типів:

¦ статеві зв'язки (шлюбні, позашлюбні, дошлюбні, гомосексуальні);

¦ відносини між рідними (батько - син, брат - брат, дорослий - дитина);

¦ пари друзів;

¦ пари, пов'язані відносинами керівництва;

¦ відносини допомоги;

¦ відносини виховання;

¦ відносини перехідних обставин.

Це стійкі зв'язки, які виникають на основі особистісних контактів або речових. Але, як правило, особисті риси відіграють вирішальну роль (розвиток почуття інтимності, його друзі - мої друзі).

Рис. 1

Наступним за складністю елементом соціальної системи є тріада. Її також, як і діаду, можна назвати молекулою соціальної групи, але, на відміну від пари, тріада задає більш складні властивості та ознаки соціальної групи, на основі яких справді зароджуються соціальні відносини, соціальні засади. Саме в тріаді закладається феномен більшості (2 проти І). Думка більшості із максимальною вірогідністю сприймається як достовірне, а в діаді вона може вважатися однаковою мірою хибною та істинною. І хоч вона формується із двох людей, справа не в кількісній а в якісній стороні. Тріада і більш стабільна, в ній менше інтимності, але краще розвинутий поділ функцій, праці. А це, в свою чергу, сприяє більшій незалежності індивідів: всі мають можливість помінятися ролями і не бути монополістами у взаємовідносинах. Саме з тріади з'являється альтернатива у взаємовідносинах (рис. 1).

Сім'я як спільність

Сім'я та шлюб належать до явищ, інтерес до яких завжди був стійким та масовим. Сім'я - одне із найдревніших та значимих соціальних усуспільнень. Факт збереження сім'ї в суспільстві - як його осередка - пояснюється необхідністю фізичного та духовного відтворення населення. В будь-якому суспільстві сім'я має подвійний характер: з одного боку - це соціальний інститут, з іншого - це мала група, яка має свої закономірності функціонування та розвитку. Загальне значення сім'ї витікає із двох її функцій: сім’я – це єдина група, яка збільшується завдяки народженню дітей, це група, яка підтримує біологічну неперервність (відтворення) суспільства, це - передача культурних цінностей суспільства в основних рисах.

Сім'я – це група, яка складається з осіб, пов'язаних відносинами шлюбу і відносинами між батьками та дітьми. Це основні відносини - шлюб і родинність. Основу сім'ї, як правило, становить шлюбна пара. Члени сім'ї, як правило: живуть разом, ведуть господарство, підтримують норми поведінки, оцінюють роль держави, церкви, різних соціальних інститутів. Кожна сім'я живе згідно зі своїми нормами, створює свою культуру і утримує взаємозв'язок "сім'я - суспільство". Сім'я як соціальний інститут має свої функції, а саме:

¦ підтримка відтворення суспільства (статеві потреби, батьківські прагнення), забезпечення біологічного існування своїм членам (їжа, одежа, житло);

¦ підтримка культурного розвитку, передача культурних цінностей, соціалізація молоді;

¦ надання дітям соціального становлення (навчання, визначення життєвої лінії);

¦ забезпечення особам задоволення емоційних потреб, інтимного співжиття, відчуття безпеки, рівноваги (біологічна, психологічна, соціальна гармонія розвитку);

¦ інститути соціального контролю для дітей, молоді;

¦ могутній фактор контролю статевої поведінки.

Якщо одна з наведених функцій не виконується, про сім'ю як ідеальний стан немає підстав говорити.

Структура сім'ї і внутрішня організація залежать від багатьох факторів. Розрізняють сім'ї:

¦ моногамні, де передбачено існування звичайної шлюбної пари: чоловіка та жінки;

¦ полігамні: чоловічі (коли чоловік має право мати кілька жінок), жіночі або поліандричні (коли одна жінка має кількох чоловіків), групові (за яких кілька чоловіків та жінок одночасно перебувають між собою в шлюбних стосунках).

З недавнього часу в деяких країнах формально дозволено створення так званих "гомосімей", коли індивіди однакової статі перебувають у шлюбних стосунках. Звичайно, це один із негативних наслідків сексуальної революції і контркультури статево шлюбних відносин.

За характером розподілу сімейних обов'язків виділяється три основних типи сім'ї:

¦ традиційні (для яких характерно: визнання безумовного пріоритету чоловіка в питаннях сімейного "главенства", чіткий функціональний розподіл сфер сімейного життя та закріплення за кожним "чоловічих" та "жіночих" обов'язків, наявність спільного проживання кількох поколінь ("традиційний тип");

¦ неотрадиційні або "експлуататорські", де жінка отримує "виключне" право на домашню працю ("азіатський тип");

¦ егалітарні (сім'я рівних), де справедливий, пропорційний розподіл домашніх обов'язків, взаємозамінність членів сім'ї у вирішенні сімейних проблем, психологічна повнота, насиченість, є характерною рисою ("сучасний модерний тип").

Одним із перших, хто описав та поділив сім'ї за кількома типами, був французький соціолог Ле Пле. Досліджуючи сім'ї різних народів, він визначив патріархальний тип, нестійкий і корінний. Саме патріархальна сім'я, за його аналізом, будувалася на залежності усіх членів роду від батька. Тут дорослі діти не відриваються від батька, навіть коли вони мають свою сім'ю. Патріархальна сім'я характерна для Росії та інших слов'янських народів.

Саме сімейне життя умовно поділене на кілька фаз (так звані фази сімейного життя):

1. Дошлюбні відносини (які дозволені більш ніж у вісімдесяти народах, допустимі за певних умов більш як п'ятдесяти, осуджуються у кількох народів, заборонені у більш як п'ятдесяти). Послідовно дошлюбні відносини включають: вибір партнера, упадання за ним (залицяння), ідеалізація партнера, інтимні стосунки, стимуляція активності. За різновидом духовне зближення партнерів поділяється на: романтичну любов, платонічну, інтелектуальну, товариську (пошук спільних радощів тощо). Неабияке значення для вивчення сім'ї мають фактори вибору партнера, до яких відносять:

¦ просторова близькість (родинність, сусідство, спільна місцевість);

¦ уявлення про ідеалізованого партнера;

¦ вплив батьків на вибір партнера;

¦ риси характеру особи, завдяки яким партнер прагне самоутвердитися;

¦ прагнення до пошуків партнера, подібного до себе; риси характеру, поведінки;

¦ поліпшення матеріального становища.

2. Подальша фаза сімейних стосунків включає шлюб та сімейне життя - відносини, де проходить перетворення чисто особистого задоволення в стійку взаємну діяльність щодо виконання певних завдань сім'ї. При цьому з'являються нові ролі у сім'ї, обов'язки, функції, ламаються старі стереотипи. В цій фазі сім'я переживає три цикли:

¦ до народження першої дитини;

¦ період виховання дітей;

¦ після відділення дорослих дітей.

Важлива соціальна проблема в сім'ї - шлюбний успіх. При цьому внутрішня згуртованість сім'ї, пари залежить від багатьох чинників, котрі можна згрупувати на так звані внутрішні сили:

¦ взаємна любов;

¦ відчуття відповідальності, обов'язки одного перед одним;

¦ взаємне прагнення до благоустрою, кар'єри, зросту;

¦ турбота про спільне життя, господарство, дітей;

¦ усвідомлення виправданості очікування батьків, рідних, середовища;

¦ можливість гармонійного розвитку особи при використанні шлюбу;

та зовнішні сили;

¦ санкції про заборону розлучення;

¦ тиск громадської думки;

¦ вплив економічних умов;

¦ вимоги про турботу дітей з боку суспільства.

Під успіхом у шлюбі розуміють особисте щастя (сексуальну сумісність, задоволення, гармонізацію осіб, спільну рівновагу) та виконання сімейних завдань (діти, їх успіх, економічний успіх). Але трапляються і конфлікти. Соціологи виділяють кілька рівнів шлюбних взаємовідносин, на основі яких можуть виникати конфлікти (зіткнення, викликані протиріччям цінностей, установок, цілей, дій в різних ситуаціях). Це:

¦ психофізіологічні (порушення статевого життя);

¦ психологічні (прагнення, потреби, риси характеру особи);

¦ соціально-побутові (хаотичність сімейно-побутового укладу);

¦ духовні (економічний статус, життєві цінності, релігійні мотиви тощо).

Сімейні конфлікти безпосередньо пов'язані із сімейними кризами, котрі, на жаль, взаємопереплітаються: подружній трикутник, статева та психологічна дисгармонія, клеймо ганьби, економічна криза, життєві катастрофи та ін.

На сьогоднішній день (згідно зі статистикою), в Україні налічується близько 17 млн сімей, з яких понад 11 млн (65%) належить до міського типу і близько 6 млн (35%) - до сільського. Переважають прості сім'ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (75%), 4,8% становлять сім'ї з двох і більше подружніх пар. Сім'ї з однією дитиною становлять близько 30%, з двома - близько 49%, з трьома - близько 7%, багатодітні - 3%, бездітні - 10%. (Більш детально про сім'ї оповідає спеціальна соціологічна теорія "соціологія сім'ї" - галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї,