Прояви поведінки, що відхиляється, настільки ж різноманітні, як різноманітні соціальні норми. Не менш різноманітні наслідки цих відхилень, їхня загальна риса - шкода, збиток, що наносяться суспільству, соціальній групі, іншим людям, а також особистості, яка допускає негативні відхилення.

Особливо небезпечні соціальні відхилення як масове явище. Злочини й інші правопорушення, алкоголізм, наркоманія, релігійний фанатизм, расова нетерпимість, тероризм - ці и інші подібні негативні процеси в розвитку суспільства приносять надзвичайну втрату людству.

Які причини поведінки, що відхиляється? Дослідники мають різні точки зору з цього питання. Наприкінці XIX ст. було висунуто біологічне пояснення причини відхилень: наявність у деяких людей природженої схильності до порушень соціальних норм, яка пов'язана з фізичними особливостями індивіда, злочинним темпераментом тощо. Ці теорії згодом були піддані переконливій критиці.

Інші вчені шукали психологічне пояснення причини відхилень. Вони прийшли до висновку, що велику роль відіграють ціннісно-нормативні уявлення особистості: розуміння навколишнього світу, ставлення до соціальних норм, а головне - загальна спрямованість інтересів особистості. Дослідники прийшли до висновку, що в основі поведінки, яка порушує встановлені норми, лежить інша система цінностей і правил, ніж та, котра закріплена в праві. Наприклад, психологічне дослідження таких мотивів протиправних дій, як жорстокість, жадібність і облудність, показало, що в злочинців названі якості найбільш виражені, причому їхня допустимість або необхідність виправдується ними ("Завжди краще показати свою силу", "Бери від життя усе, що можеш!").

Учені прийшли до висновку, що названі деформації особистості є наслідком її неправильного розвитку. Наприклад, жорстокість може бути наслідком холодного, байдужного ставлення до дитини з боку батьків, а нерідко і жорстокості дорослих.

Дослідження показали, що низька самоповага, самоприниження в підлітковому віці компенсується надалі поведінкою, що відхиляється, за допомогою якої вдається привернути увагу до себе, домогтися схвалення з боку тих, хто оцінить порушення норм як ознаки "сильної" особистості.

Широке визнання одержало соціологічне пояснення причин відхилень від соціальних норм. Відомий соціолог Е. Дюркгейм показав залежність поведінки, що відхиляється, від кризових явищ у суспільному розвитку. Під час криз, радикальних соціальних змін, в умовах дезорганізації соціального життя (несподівані економічні спади і підйоми, падіння ділової активності, інфляція) життєвий досвід людини перестає відповідати ідеалам, втіленим у соціальних нормах. Соціальні норми руйнуються, люди втрачають орієнтацію, і це сприяє виникненню поведінки, що відхиляється.

Деякі вчені пов'язували поведінку, що відхиляється, з конфліктом між пануючою культурою і культурою якої-небудь групи (субкультурою), яка заперечує загальноприйняті норми. У цьому випадку злочинна поведінка, наприклад, може бути результатом переважного спілкування індивіда з носіями злочинних норм. Злочинне середовище створює свою субкультуру, свої норми, що протистоять нормам, визнаним у суспільстві. Частота контактів із представниками злочинного співтовариства впливає на засвоєння людиною (особливо молодою) норм антигромадської поведінки.

Існують і інші пояснення поведінки, що відхиляється. Подумайте над викладеними точками зору і спробуйте самі пояснити причини відхилення поведінки від соціальних норм.

Стосовно осіб, що допускають негативне відхилення від норм, суспільство застосовує соціальні санкції, тобто покарання за несхвалювані, небажані дії. Слабкі форми поведінки, що відхиляється (помилка, обман, брутальність, недбалість тощо), коректуються іншими людьми - учасниками взаємодії (зауваження, гумор, осудження тощо). Більш значні форми соціальних відхилень (правопорушення тощо) залежно від їхніх наслідків спричиняють осуд і покарання, що виходять не тільки від громадськості, але і державних органів.

З багатьох проявів поведінки, що відхиляється, докладніше розглянемо злочинність, алкоголізмі наркоманію.

ЗЛОЧИННІСТЬ

Злочинність - найнебезпечніший прояв поведінки, що відхиляється, яка наносить найбільший збиток суспільству. Слово "злочинність" похідне від слова "злочин", що в українській мові завжди означало "беззаконня", "злодіяння". Злочин - це зазіхаюче на правопорядок суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним кодексом.

Сукупність злочинів, здійснюваних у даному суспільстві й у даний період часу, позначається поняттям "злочинність". Злочинність - це не просто сума злочинів, але масове явище, що має закономірності свого існування і розвитку, причини, умови, сприятливі їм. Це явище соціальне, тому що корениться в надрах суспільних відносин, відбиває особливості соціального життя, виступає як крайнє вираження протиріч і недоліків розвитку суспільства. Воно викликає важкі наслідки для суспільства і його членів як ні одне з інших негативних явищ суспільного розвитку.

Злочинність не тільки соціальне, але і правове явище, тому що злочинне лише те, що закріплено в карному законі. Злочинність містить у собі дії, що зазіхають на особистість, на власність, права і свободи громадян, на суспільні відносини. Ці дії заподіюють об'єкту зазіхання реальну і дуже істотну шкоду.

Особливість злочинності: наявність певного контингенту осіб -злочинців, для яких злочинна діяльність стала професійною.

Види злочинів, що передбачаються кримінальними кодексами різних країн, дуже різноманітні. Переважають дві групи, що є у всіх країнах: корисливі злочини (розкрадання, крадіжки, шахрайство, хабарі тощо), насильницькі, агресивні злочини (убивства, тілесні ушкодження, зґвалтування тощо).

Ці види злочинів складають від 75 до 90% усіх навмисних злочинів. Усе більше поширення у світі одержують економічні злочини, що зазіхають на інтереси споживачів і завдають шкоди навколишньому середовищу, місцевий і міжнародний тероризм, що включає захоплення заручників і знищення державної власності. Існують прояви расової дискримінації, катування, викрадення людей і масових убивств.

Кримінальний кодекс України подає наступні види злочинів: проти особистості, у сфері економіки, проти суспільної безпеки і суспільного порядку, проти державної влади, проти військової служби, проти миру і безпеки.

Особливу небезпеку представляє організована злочинність. У широкому розумінні слова вона має на увазі будь-яку групу осіб, організованих на постійній основі для витягу засобів незаконним способом. Американські вчені-кримінологи ("кримінал" - слово латинського походження, означає "карний злочин") виділяють організовану групу за наступними ознаками:

1) це дві або більше людини, які об'єдналися для здійснення злочинів матеріально-корисливої спрямованості;

2) група побудована за принципом ієрархії, у ній діють певні норми поведінки;

3) в організованій кримінальній структурі є, як правило, своя матеріально-технічна база, куди входять гроші, автотранспорт, засоби зв'язку й озброєння;

4) група має канали для "відмивання" грошей;

5) наявність корупції, тобто зв'язку з представниками органів влади і управління, які або діють, або не діють в інтересах даного угруповання;

6) розподіл сфер впливу між окремими групами або за територіальною, або за галузевою ознакою. Організована злочинність характеризується особливою небезпекою для особистості, суспільства, держави.

Небезпека для особистості полягає в придушенні її прав і свобод актами насильства й іншими засобами. Це виявляється в знищенні дрібних підприємців, які відмовляються виплачувати гроші для одержання захисту з боку злочинців (рекет); примусі жінок і підлітків займатися проституцією; поширенні впливу і контролю, наприклад, над профспілками; рості вартості товарів і послуг; можливості повного придушення конституційних прав і свобод громадян шляхом фізичного, морального і матеріального терору.

Небезпека для суспільства складається в перехопленні прав володіння і розпорядження матеріальними цінностями всього суспільства організованими злочинними співтовариствами і корумпованими групами чиновників (особливо в сферах торгівлі, видобутку і розподілу стратегічної сировини, дорогоцінних металів, виробництва й обороту зброї); можливості маніпулювати значним Капіталом, проникати в сферу законного підприємництва і розоряти своїх конкурентів за допомогою контролю над цінами; насадженні ідеології злочинного світу, його романтизації, культивуванні мафіозних і корумпованих відносин, насильства, жорстокості, агресивності, що створює умови для "соціального зараження" злочинними звичаями і традиціями.

Небезпека організованої злочинності для держави виявляється в створенні на рівні регіонів рівнобіжних нелегальних владних структур, незаконних збройних формувань; підготовці, фінансуванні й організації прямих антиконституційних дій у вигляді розпалення національної ворожнечі; організації масових безладь, змов з метою захоплення влади; стимулюванні таких державних злочинів, як бандитизм і контрабанда; проникненні в політичні партії і державний апарат; корупції політичних діячів і державних посадових осіб.

Соціологи і кримінологи, що вивчають причини злочинності, звертають увагу насамперед на реальні життєві умови, суперечливий розвиток економіки, соціальної сфери., духовної культури. У 90-х рр. XX ст. проявилися негативні наслідки ринкових реформ, зубожіння широких верств населення в результаті глибокої економічної кризи, ламання свідомості людей в умовах демократичних перетворень, необхідності відмови від звичних життєвих установок, ігнорування законодавчих норм центральними і місцевими органами влади, ускладнення роботи правоохоронних органів, низький рівень їхньої технічної оснащеності.

Але в таких непростих умовах далеко не кожний стає злочинцем. Велике значення має й особистість людини. Кримінологи виділяють найбільш характерні риси людини, психологічно готової порушити закон:

- обмеженість потреб і інтересів;

- порушення рівноваги між різними їхніми видами;

- перекручене уявлення про те, "що таке добро і що таке зло";

- визнання можливості використання антигромадських способів задоволення своїх потреб і інтересів;

- відсутність почуття соціальної відповідальності, звичка до некритичної оцінки своєї поведінки.

Що стосується злочинців-рецидивістів (тобто здійснюючих повторні злочини), то фахівці в цієї категорії осіб відзначають наступні риси: негативне ставлення до основних соціальних норм, глибоко укорінене негативне уявлення про соціальні відносини і цінності, негативні риси особистого досвіду, підвищена агресивність і збудливість, примітивні потяги і нестриманість