їх конкретного соціального змісту". Модель М. Месаровича і Е. Пестеля якоюсь мірою спробувала врахувати цю критику. У своєму дослідженні "Світ-3" вони прагнули проаналізувати більшу в порівнянні з попереднім проектом кількість факторів, здатних лімітувати розвиток, досліджувати можливості локалізації криз, знайти шляхи їхнього запобігання. Модель Месаровича-Пестеля описує світ не просто як однорідне ціле, а як систему взаємозалежних 10 регіонів, взаємодія між якими здійснюється через експорт — імпорт і міграцію населення Регіон — це вже соціокультурний параметр, підсистема в глобальній суспільній системі. І хоча він виділяється за економічними і географічними критеріями, але з врахуванням деяких соціальних і культурних характеристик: цінностей і норм співтовариства.
У моделі Месаровича-Пестеля передбачена можливість управління розвитком. Тут можна зафіксувати такі елементи соціологічного підходу, як мети організації, суб'єкт управління, що приймає рішення на основі визначених цінностей і норм. Автори цієї моделі прийшли до висновку, що світу загрожує не глобальна катастрофа, а ціла серія регіональних катастроф, що почнуться значно раніше, ніж пророкували Форрестер і Медоуз. Концепції "глобальної рівноваги" автори моделі "Світ-3" протиставили концепцію "органічного зростання" чи диференційованого розвитку різних елементів системи, коли в окремі періоди інтенсивне зростання одних параметрів у визначених регіонах супроводжується органічним ростом в інші. Однак ніякі глобальні моделі не змогли передбачити тих колосальних змін, що відбулися в другій половині 80-х - початку 90-х у Східній Європі і на території СРСР. Ці зміни істотно модифікували характер плину глобальних процесів, оскільки вони означали припинення "холодної війни", інтенсифікацію процесу роззброєння, істотно вплинули на економічну і культурну взаємодію.
Великий внесок у наукову розробку проблем глобалістики вніс Еммануїл Валлерстайн (1930 р. н.) — американський професор соціології, доктор Центру з вивчення економіки, історичних систем і цивілізацій Нью-Йоркського університету, який з 1994 р. очолив Міжнародну соціологічну асоціацію. Його концепція — мир системного аналізу суспільного розвитку є новаторським підходом у вивченні соціальних процесів і змін.
Завершуючи загальну характеристику суспільства і його побудови, необхідно спеціально, хоча і коротко зупинитися на проблемі типів суспільства.
Різні соціологи по-різному підходили до проблеми типізації суспільств. Марксистська соціологія, наприклад в основу класифікації суспільств поклала спосіб відносин і насамперед відносини власності, розділивши всі суспільства на п'ять основних суспільно-економічних формацій:*
первіснообщинну,*
рабовласницьку,*
феодальну,*
капіталістичну,*
комуністичну (включаючи і соціалістичне суспільство як її початкову, першу фазу).
Інші соціологи (американці Г. Ленскі і Дж. Ленскі) поділяють суспільства за основним способом добування засобів до існування, розрізняючи:*
суспільства мисливців і збирачів;*
садівничі суспільства;*
аграрні суспільства;*
промислові суспільства.
Німецький соціолог Ф. Тьонніс головну увагу зосередив на розмежуванні двох основних типів суспільств:*
допромислового, традиційного;*
сучасного, промислово-міського.
Сьогодні дуже поширений (Д. Белл, А. Турен та ін.) розподіл суспільств на:*
доіндустріальні чи традиційні,*
індустріальні,*
постіндустріальні.
Цим, звичайно, не вичерпується різноманіття класифікацій суспільств. Так, досить часто, особливо в останні десятиліття, суспільства розрізняються за політичними критеріями (особливо за характером і формами співвідношення суспільства і держави) на:*
демократичні (де склалося цивільне суспільство, а держава підкорюється і служить йому),*
тоталітарні (де немає цивільного суспільства, а держава підкорює і придушує суспільство й особистість),*
авторитарні (як проміжні між першим і другим).
Типізація суспільства може бути проведена і за багатьма іншими ознаками: у зв'язку з пануючою в суспільстві релігією говориться про християнські чи мусульманські суспільства, про православне суспільство і т. п., а в зв'язку з найбільш розповсюдженою мовою спілкування — англомовне, російськомовне, франкомовне й інші суспільства.
Хоча навряд чи було б правильно вважати всі зазначені й подібні класифікації різномовними, ні одну з них не варто ні відкидати з порога, ні зводити на рівень єдино правильної. Цілком зрозуміло, якщо суспільство досліджується з точки зору, наприклад, етнічного складу його населення, то на перший план висувається класифікація суспільств на однонаціональні, двохнаціональні і багатонаціональні, а інші відкидаються на другий і більш далекі плани.
Отже, суспільство, як і природа, знаходиться в постійній зміні, розвитку. У цьому головна суть, зміст і значення громадського життя.
Література
1. Валлерстайн И. Социальное изменение вечно//СОЦИС. —1997. —№ 1.
2. Белл Д. Постиндустриальное общество // Америка. —1977. — №9.
3. Кравченко С. А., Мнацаканян М. С, Покровский Н. Е. Социология, парадигмы и темы. — М., 1997.
4. Покровский Н. Е. Вифлеемские звезды "глобализации" // СОЦИС. — 1995. —№2.
5. Рукавишников В. С. Социологические аспекты модернизации России и других посткоммунистических обществ // СОЦИС. — 1995. — № 1.
6. Соарес К. С. Общество в процессе изменения. // СОЦИС —1991. —№12.
7. Социология/ Под ред. А. В. Осипова и др. — М„ 1996.
8. Тойнби А. Постижение истории — М., 1991.
9. Фролов С. С. Социология. — М., 1994.
10. Штомпка П. Социология социальных изменений. — М., 1996.