У 1992 р. відомий психоаналітик Д. Геллап-молодший провів анкетне опитування населення США, використовуючи з цією метою знамениту міжнародну організацію Геллапа, і прийшов до висновку, що близько 8 млн. американців були в стані клінічної смерті. Нижче наводяться дані опитування проте, що при цьому вони почували. |

(%)

Відчуття покидання тіла | 26

Ясне зорове сприйняття | 23

Відчування звуків, голосів | 17

Почуття спокою, відсутність болючих відчуттів | 32

Спостереження світлових явиш | 14

Попереднє життя проходить перед очима | 32

Перебування в іншому світі | 32

Зустрічі з іншими істотами | 23

"Тунель" | 9

Передбачення майбутнього | 6

Однак не вирішене поки основне питання: чи може свідомість існувати поза мозком (нейрологічна основа клінічної смерті не вивчена досконально). Тому існує цілий ряд заперечень даному переліку. Так, багато лікарів стверджує, що такі бачення можуть бути ознакою психічного розладу (параної, шизофренії, слабоумства, стану марення мозку, епілепсії). Наприклад, стан марення, викликаний недостатнім харчуванням мозку киснем, призводить до галюцинацій. Клінічна смерть теж настає тоді, коли мозку не вистачає кисню.

На користь "посмертних переживань" свідчать факти того, що бачення клінічної смерті не викликаються порушенням розуму, оскільки після пережитого багато людей стали мати більш високі здібності, ніж раніше. Зрозуміло, опис людьми своїх переживань зумовлений впливом культурного середовища, насамперед релігії, однак бачення клінічної смерті, як установлено, не є підтримкою релігії. Більш того, часто вони змушують людей відвернутися від масових релігій, тому що їхнє уявлення про небо не збігається з побаченим.

Усі ці дослідження ще знаходяться на самому початку шляху, адже танатологія як наука тільки формується. До однієї з її загадок належать і дані експериментів, проведених нині в клініках США і Західної Європи щодо зважування людини в момент смерті і відразу після неї. Виявилося, шо тіло людини втрачає у вазі в середньому близько 2-6 грамів. Поки незрозуміло за рахунок чого це відбувається. Пояснення, що це - залишаюча тіло людини його душа, мало кого нині може переконати.

Життя як опір смерті

3. Фрейд виділив два основних інстинкти людини - танатос і ерос. Перший - інстинкт смерті, другий - життя. Перший пов'язаний із самозбереженням життя (смерть як вічна загроза для живого організму), другий - з и активністю. Хоча ці положення зазнали критики, вони все-таки залишаються непорушними для розуміння джерел життя.

Боротьба зі смертю як опір людини кінцю свого існування виявляється в таких формах.

При розумінні смерті як моменту переходу живого організму в стан мертвого тіла, боротьба ведеться вдвох формах: а) реанімація, тобто повернення до життя помираючого тіла медичними методами; б) евтаназія, тобто полегшення страж дань умираючого лікарем ("легка смерть"). Простіше говорячи, останнє є формою добровільного самогубства хворого за допомогою лікаря, медичних засобів — своєрідний опір смерті з її неминучими стражданнями.

При розумінні смерті як акту незворотного, остаточного зникнення свідомості (душі) людини опір їй виявляється у формах: а) міфологічних і релігійних ідей про переселення душі, про множинність форм життя індивіда, про продовження життя душі в загробному житті відповідно до ступеня праведності земного життя людини; б) ідей і цінностей світської культури про зосередження життєвих зусиль людини на теперішньому житті, ідей про продовження себе у своїх земних справах і нащадках (розвиток інститутів соціальної пам'яті — музеїв, монументальних і персональних пам'ятників, бібліотек, літературних і кіноархівів тощо).

При розумінні смерті як процесу помирання (старіння організму) опір смерті виявляється у формах: а) збереження і зміцнення індивідуального здоров'я, фізичного і психічного; на цій основі в суспільстві виникає і розвивається інститут охорони здоров'я народу (система організацій, кадри і їхня підготовка, медична освіта населення, виробництво медикаментів); б) розвиток фізичної культури і спорту; в) розвиток екологічної культури.

В останні двадцять-тридцять років у зв'язку з природним підвищенням цінності людського життя, крім розвитку державних і приватних систем охорони здоров'я, стала розвиватися і пропаганда здорового життя, заснована на досвіді довгожителів, насамперед людей з медичною освітою. З'явилося безліч програм з поліпшення здоров'я і досягнення довголіття за допомогою спеціальних особистих зусиль індивіда. Зупинимося коротко на одній із програм, описаній у книзі П. Брегга "Здоров'я і довголіття". Він залишив людству десять заповітів здоров'я. Ось деякі з них: ти повинен поважати своє тіло як найбільший прояв життя; ти повинен відмовитися від усієї неприродної, неживої їжі, збуджуючих напоїв; ти повинен зберігати свої думки, слова й емоції чистими, спокійними і піднесеними; ти повинен підкорятися законам Природи, здоров'я — твоє право, користуйся цим правом.

У соціально-культурологічному розумінні вирішальними факторами віддалення смерті, опору їй є: а) функціонування системи охорони здоров'я суспільства і розвиток медичної науки; б) формування життєздатних поколінь, які грамотно і природно адаптуються до змін у всіх сферах життя; в) забезпечення миру між народами усередині країни (боротьба з конфліктами політичними засобами) і мирне співіснування народів на Землі (системи колективної безпеки, ООН).

Усі ці груп и різнорідних (здавалося б) факторів мають той самий узагальнюючий показник, універсальний індикатор своєї ефективності. Ним є тривалість життя людини (середньостатистичний показник).

Література

1. Американська соціологія: Перспективи. Проблеми. Методи. - М.: Прогрес, 1972. БахтінМ.М. До методології гуманітарних наук//Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. — М.: Мистецтво, 1979.

2. Бахтін М.М. Марксизм і філософія мови. — Л., 1930.

3. БахтінМ. М. Проблема мовних жанрів//Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. -М.: Мистецтво, 1979.

4. Бахтін М.М. Проблеми поетики Достоєвського. — М., 1972. Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. — М.: Мистецтво, 1979. Бсрндт P.M. Берндт К.Х. Світ перших австралійців. — М.: Наука, 1981. Вебер М. Вибрані твори. — М.: Прогрес, 1990.

5. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. Протестантські секти і дух капіталізму// Вебер М. Вибрані твори. — М.: Прогрес, 1990.

6. Вебер М. Господарська етика світових релігій. Соціологія релігії// Вибране. Образ суспільства. — М.: Юрист, 1994.

7. Веблен Т. Теорія панівного класу. — М.: Прогрес, 1984. Вернадський Г.В. Нариси російської історії. — Прага, 1927. Вернадський Г. В. Досвід історії Євразії. — Берлін, 1934.

8. Волков В.К. Етнократія — непередбачений феномен посттоталітарного світу// Поліс - 1993. — №2.

9. ВиготськийЛ.С. Мислення і мова. — М.,Л., 1934.

10. Гаджієв К.С. Геополітика: історія і сучасний стан дисципліни // Поліс. — 1996. — №2. Гайденко П.П. Філософська герменевтика і її проблематика // Природа філософського знання. Част. 1, — М., 1975.

11. Гайденко П.П., Давидов Ю.Н. Історія і раціональність. Соціологія Макса Вебера і веберівський ренесанс. — М., 1991.