Свобода в діяльності людини

План

1. Це солодке слово "свобода" 

2. Буриданів осел

3. "Свобода є пізнана необхідність"

4. Свобода і відповідальність

5. Людина несе усю вагу світу на своїх плечах

6. Що таке вільне суспільство

Чому ми прагнемо до свободи? Що обмежує нашу свободу? Як пов'язані свобода і відповідальність? Яке суспільство можна вважати вільним?

ЦЕ СОЛОДКЕ СЛОВО "СВОБОДА"

Свобода особи в різних її проявах виступає сьогодні найважливішою цінністю цивілізованого людства. Значення свободи для самореалізації людини було осмислено ще в древні часи. Прагнення до свободи, звільнення від пут деспотизму, сваволі пронизує всю історію людства. З особливою силою це проявилося в Новий і Новітній час. Усі революції писали слово "свобода" на своїх прапорах. Мало хто з політичних лідерів і революційних вождів не клявся привести керовані ними маси до справжньої свободи. Але хоча переважна більшість заявляла про себе як про безумовних прихильників і захисників свободи особи, зміст, вкладений у це поняття, був різним.

Категорія свободи є однією з центральних і у філософських шуканнях людства. І як політики забарвлюють це поняття в різні кольори, підкоряючи нерідко його своїм конкретним політичним цілям, так і філософи підходять до його осмислення з різних позицій.

Спробуємо розібратися в розмаїтості цих трактувань.

БУРИДАНІВ ОСЕЛ

Як би не прагнули люди до свободи, вони розуміють, що абсолютної, безмежної свободи бути не може. Насамперед тому, що повна свобода одного означала б сваволю щодо іншого. Приміром, комусь у нічну пору захотілося послухати голосну музику. Включивши на повну потужність магнітофон, людина здійснила своє бажання, вчинила, як хотіла. Але її свобода в даному випадку обмежила право багатьох інших повноцінно відіспатися в нічний час.

Саме тому в Загальній декларації прав людини, де всі статті присвячені правам і свободам особи, в останній, яка вміщує згадку про обов'язки, говориться, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, які мають за свою мету забезпечити визнання і повагу прав інших.

Міркуючи про неможливість абсолютної свободи, звернемо увагу ще на одну сторону питання. Така свобода означала б для людини нічим не обмежений вибір, що поставило б її у вкрай скрутне становище в прийнятті рішення. Широко відомий вислів "буриданів осел". Французький філософ Буридан розповів про осла, якого поставили між двома однаковими і рівновіддаленими від нього оберемками сіна. Не вирішивши, якому оберемку надати перевагу, осел помер від голоду. Ще раніше аналогічну ситуацію описував Дайте, але говорив не про ослів, а про людей: "Поставлена між двома стравами однаково привабливими, людина швидше помре, ніж, володіючи абсолютною свободою, візьме в рот одну з них ".

Абсолютною свободою людина володіти не може. А одне з обмежень тут - права і свободи інших людей.

"СВОБОДА Є ПІЗНАНА НЕОБХІДНІСТЬ"

Ці слова належать німецькому філософу Гегелю. Що ж стоїть за цією формулою, що стала майже афоризмом? Усе у світі підпорядковано силам, які діють незаперечно, неминуче. Ці сили підкоряють собі і діяльність людини. Якщо ця необхідність не осмислена, не усвідомлена людиною, вона є її рабом, якщо ж вона пізнана, то людина набуває "здатність приймати рішення зі знанням справи". У цьому і виражається її свобода волі. Але що ж це за сили, яка природа необхідності? На це питання даються різні відповіді. Одні вбачають тут Божий промисел. Ним визначено усе. У чому ж полягає тоді свобода людини? її немає. "Передбачення і всемогутність Божа діаметрально протилежні нашій свободі. Усі будуть змушені прийняти і неминучий наслідок: нічого ми не робимо за своєю волею, а усе відбувається за необхідністю. Таким чином, ми нічого не робимо за волею, але усе залежить від передбачення Божого",- стверджував релігійний реформатор Лютер. Таку позицію відстоюють прихильники абсолютного приречення. На противагу цьому погляду інші релігійні діячі припускають таке трактування співвідношення божественного приречення і волі людини: "Бог задумав Всесвіт так, щоб все творіння мало б великий дар - свободу. Свобода насамперед означає можливість вибору між добром і злом, причому вибору, даного самостійно, на основі власного рішення. Звичайно, Бог в одну мить може знищити зло і смерть. Але при цьому Він одночасно позбавив би світ і свободи. Світ сам повинен повернутися до Бога, оскільки сам від Нього відійшов".

Поняття " необхідність" може мати й інший зміст. Необхідність, вважають ряд філософів, існує в природі і суспільстві у вигляді об'єктивних, тобто незалежних від свідомості людини, законів. Інакше кажучи, необхідність є вираженням закономірного, об'єктивно обумовленого ходу розвитку подій. Прихильники цієї позиції, на відміну від фаталістів, звичайно, не вважають, що усе у світі, особливо в суспільному житті, жорстко Й однозначно визначено, вони не заперечують наявність випадків. Але загальна закономірна лінія розвитку, що відхиляється випадками в ту чи іншу сторону, усе рівно проб'є собі дорогу. Звернемося до прикладів. Відомо, що в сейсмонебезпечних зонах періодично відбуваються землетруси. Люди, що не знають цієї обставини або ігнорують її, зводячи свої житла в цій місцевості, можуть стати жертвами небезпечної стихії. У тому ж випадку, коли цей факт буде врахований при будівництві, наприклад, сейсмостійких будинків, імовірність ризику різко зменшиться.

В узагальненому вигляді представлену позицію можна виразити словами Ф. Енгельса: "Не в уявлюваній незалежності від законів природи полягає свобода, а в пізнанні цих законів і в заснованій на цьому знанні можливості планомірно змушувати закони природи діяти для певних цілей.

СВОБОДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Розглянемо ще одну ситуацію. Сучасне суспільство надає людині різноманітні засоби, які допомагають позбутися від пригнобленого, депресивного стану. Серед них є і такі (алкоголь, наркотики), що невблаганно руйнують людський організм. Роблячи свій вибір, людина, яка знає про таку небезпеку, може зневажити цим, але тоді її неминуче чекає розплата, причому "платити" прийдеться найдорожчим - власним здоров'ям, а іноді і життям.

Інакше кажучи, справді вільна людина не буде рабом своїх настроїв і пристрастей. Вона обере здоровий спосіб життя. У даному випадку, крім усвідомленої небезпеки, людину спонукають діяти так, а не інакше певні суспільні умови. Існують норми моралі і права, традиції і суспільна думка. Під їхнім впливом і складається модель "належної поведінки". З урахуванням цих правил людина робить і діє, приймає ті чи інші рішення.

Відхилення людини від установлених соціальних норм викликає, як ви вже знаєте, певну реакцію з боку суспільства. Негативне відхилення викликає соціальні санкції, тобто покарання за несхвалювані дії. Таке покарання ще називають відповідальністю людини за свою діяльність і її наслідки (згадайте, у яких випадках настають карна, адміністративна, матеріальна та інші

Але поняття "відповідальність" пов'язано не тільки з зовнішніми ([юрмами впливу на людину, відповідальність виступає найважливішим внутрішнім регулятором його діяльності. Тоді ми говоримо про почуття відповідальності, обов'язку. Воно виявляється насамперед у свідомій готовності людини наслідувати встановленим нормам, оцінювати свої вчинки, з погляду їхніх наслідків для навколишніх приймати санкції у випадку допущених порушень.

Як показують дослідження психологів, більшість людей схильні приймати на себе відповідальність за свої дії. Однак виникають ситуації, коли почуття відповідальності притупляється. Так, людина в юрбі здатна на такі дії: образливі вигуки, опір представникам правопорядку, різні прояви жорстокості й агресії, що вона ніколи б не зробила за інших обставин. Уданому випадку вплив робить не тільки масовість виступів, але, в першу чергу, анонімний характер діяльності людей. У такі моменти послаблюються внутрішні обмежники, знижується занепокоєння з приводу суспільної оцінки. Формуючи в собі почуття відповідальності, людина захищає себе від деіндивідуалізації, тобто перетворення в безлику істоту зі зниженою самосвідомістю.

ЛЮДИНА НЕСЕ УСЮ ВАГУ СВІТУ НА СВОЇХ ПЛЕЧАХ

Ми з вами перейшли від розгляду зовнішніх обмежників свободи до внутрішніх заборон, які людина встановлює для себе. "Ні похвала, ні осудження, ні почесті, ні покарання не будуть справедливі, якщо душа не має здатності прагнути і пручатися та якщо порок мимовільний",- стверджував християнський богослов III ст.

Головне не в тому, які зовнішні обставини життя людини. Важливіше інше: як вони переломлюються в її свідомості, як людина проектує себе у світ, які цілі перед собою ставить, який зміст і значення надає навколишній дійсності. Саме це визначає вибір з різноманіття можливих варіантів поведінки. Звідси деякі сучасні філософи роблять висновок: людська діяльність не може одержувати своєї мети ззовні, ніщо зовнішнє стосовно свідомості не може його мотивувати, людина зовсім вільна у своєму внутрішньому житті.

Справді вільна людина сама вибирає не тільки вчинок, але і його засади, загальні принципи своїх дій, які набувають характеру переконань. Така людина навіть в умовах прогресуючого виродження людського роду або при повній стабільності деспотичного чи тоталітарного режиму у своїй країні не дійде до стану духовного занепаду і буде діяти так, ніби принципи, що відстоюються нею, обов'язково