Відповідаючи за своєю природою теоретичному рівню світогляду, науковий світогляд може бути названий світорозумінням.

Науковий світогляд - не антипод філософського як теоретичної форми світогляду, а філософськи осмислене знання. Це філософська концепція, що ґрунтується на науковому пізнанні світу й людини. У цьому плані слід розуміти и інший статус філософії як науки. "Якщо існує наука, справді необхідна людині, то це та, якій навчаю я, а саме: належним чином знати вказане людині місце у світі і з якої можна навчитися того, яким слід бути, щоб бути людиною", говорив І. Кант.

Філософія - це історична форма світогляду або сиетемно-раціоналізований світогляд. Будь-яка філософська концепція завжди виражає певні світоглядні настанови. Навіть твердження про те, що філософія - це не світогляд, розкриває певну філософську позицію, тобто дає світоглядну оцінку самій філософії.

Філософія є теоретичною формою світогляду, тому що у вирішенні онтологічних і гносеологічних проблем виходить із світоглядних принципів та настанов. Вона пропонує їх розв'язання стосовно буття людини, через розуміння її сутності і призначення.

Філософія виконує функції світогляду в його теоретичній формі ще Й тому, що все аксіологічне знання (етика, естетика) - предмет філософського дослідження. Філософія є системно-раціоналізованим світоглядом, оскільки вирішення світоглядних проблем ґрунтується на принципах і методах теоретичного пізнання. А це передбачає дотримання законів мислення, правил висновку і доведення. Філософія ґрунтується на властивих теоретичному й науковому пізнанням формах відображення - поняттях, судженнях, висновках, концепціях. На основі створюваної картини (моделі буття світу й людини) вибудовується світоглядна концепція, де не лише вказуються життєві орієнтири, а й здійснюється логічно послідовне обґрунтування цілей, цінностей людського індивідуума, розкривається його призначення, аргументується вибір сенсу життя.

СВІТОГЛЯД І ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Яку роль відіграє світогляд у діяльності людей? По-перше, саме світогляд дає людині орієнтири для всієї її практичної і теоретичної діяльності, дозволяє їй сформулювати мету, яку вона має намір досягти в процесі своєї діяльності. Одна з найважливіших проблем - прийняти світ таким, який він є.

По-друге, саме світогляд через свою філософську "серцевину" дає людям розуміння того, як досягти намічених орієнтирів і цілей, озброює людей методами пізнання і діяльності. Уподібнюючи метод ліхтаря, що освітлює дорогу подорожуючому, великий філософ минулого Р. Декарт говорив, що кульгавий з ліхтарем швидше досягне мети, ніж вершник, що блукає в темряві.

По-третє, на підставі світоглядних ціннісних орієнтацій людини, своєї діяльності вона одержує можливість знаходити істинні цінності життя і культури, відрізняти дійсно важливе для діяльності людини з досягненням нею своїх цілей від того, що реального значення немає, носить помилковий чи ілюзорний характер. Саме у світогляді міститься розуміння людиною світу і тенденцій його розвитку, можливостей людини і змісту її діяльності, добра і зла, краси і неподобства.

МЕНТАЛІТЕТ ЛЮДИНИ

Розповідь про духовний світ була би неповною без розгляду проблеми менталітету.

Що таке менталітет людини? Поняття це відносно нове, і далеко не у всіх словниках ви знайдете його визначення. Походить воно від французького слова, що відповідає українським словам "склад розуму", "умонастрій", "душевність". Мають рацію ті фахівці, які говорять, що точного, однозначного перекладу цього терміна поки що немає. Але сам він вживається досить широко. Так, наприклад, говорять про менталітет конкретної людини. Що тут мається на увазі? Не просто сукупність знань, якими вона володіє. Не тільки її природний або вироблений у процесі освіти і самовиховання розум чи інтелект. Не сам світогляд як складна система понять, у яких відбивається різноманіття оточуючого людину світу й усвідомлення нею свого місця в цьому світі. Менталітет - це сукупність усіх підсумків пізнання, оцінка їх на основі попередньої культури і практичної діяльності, національної свідомості, особистого життєвого досвіду. Іншими словами, це погоджування різних думок і цінностей у свідомості індивіда, своєрідний підсумковий сплав, що і визначає духовний світ людини в цілому, її підхід до тих чи інших конкретних практичних справ.

Вважається, що через індивідуальний процес формування духовного світу людини і неповторності людської особистості менталітет - явище в основному особистісне. хоча говорять і про менталітет того чи іншого соціального прошарку, наприклад, про менталітет ученого, військового, бізнесмена, юриста. У всіх представників даного соціального чи професійного прошарку завдяки їхній практичній діяльності, соціальному статусу (становища, займаного в суспільстві), деякій спільності життєвого шляху, діяльності, якою вони займаються, є чимало загального в складі розуму, в умонастрої, іншими словами - у їх менталітеті.

Говорять про менталітет тих чи інших народів: так, у літературі широко вживається термін "українська душа", при цьому мається на увазі цілий ряд психічних якостей: відкритість у спілкуванні, довірливість, терпіння, тенденція до спільної трудової діяльності (артіль, громада тощо). Зрозуміло, далеко не кожен представник українського народу має ці якості, але склалася думка, що названі риси є типовими саме для українського народу. Сучасна наука про національні спільноти людей - етнологія робить спроби знайти психологічні риси, риси менталітету різних націй, народностей, інших етнічних груп.