Розвиток медичної географії

В праці "Основи медичної географії" окреслено "паспортні дані" медичної географії як самостійної галузі соціальної географії, визначено її завдання на найближчий і віддаленіший періоди XXI ст.

За останні роки, що минули з того часу, з'явилася нова низка проблем, яка повинна бути розв'язана в межах цієї науки, наприклад, вироблені рекомендації стосовно забезпечення населення медичним персоналом (у сучасних умовах до ринкових відносин загострилась кадрова проблема у сфері медицини). Необхідна також програма з комплексом заходів, спрямованих на розв'язання питання компетентності та професійної зрілості медичних працівників, що можливо частково здійснити через створення медичних асоціацій, які мали б право видавати ліцензії на лікарську практику медичному працівникові. Необхідно передбачити можливість позбавлення працівника системи охорони здоров'я такого документа у випадку недобросовісного ставлення до роботи, подбати про збереження потужності лікарняної мережі, ймовірно, навіть через дозвіл приватної практики у державних установах. Цьому повинні сприяти вільний вибір лікаря, організація сімейної медицини та ін.

Підвищення кореляції між медичними кадрами і потребою в них у розрізі областей можна досягти за допомогою економічних важелів. Отже, наголосимо на необхідності негайного здійснення комплексу заходів, спрямованих на реорганізацію системи оцінки, підбору та розміщення медичних кадрів, що вкрай необхідно для збільшення і примноження кількості суспільного здоров'я України. На сучасному етапі інтенсифікувався розвиток народної та нетрадиційної медицини. Це відбулося насамперед тому, що вона не лише здобула популярність у широких верств населення як вид первинної, екстремальної та маржинальної медичної допомоги, а й перетворилася у відносно самостійний вид економічної діяльності, а для багатьох — у достатньо прибутковий бізнес. Отже, народна і нетрадиційна медицина вагомо вплинула на особливості використання трудового потенціалу. Водночас вона має низку проблем, пов'язаних з її функціонуванням, які найгостріше виявляються саме в економічній сфері. Для того, щоб зрозуміти їх суть, необхідно спочатку уяснити особливості дефініцій "народна медицина", "нетрадиційна медицина", спільне та відмінне між ними.

Народна медицина — це охорона здоров'я людей, попередження захворювань і лікування населення за допомогою набутої народом емпіричним шляхом системи знань, яка охоплює відомості про цілющі властивості компонентів живої і неживої природи (рослин, металів, глин, комах), духовності, фізичних вправ, правильного харчування, кольору, музики, хорового співу, а також інформацію про позитивний (лікувальний) енергетичний вплив цілителя на хворого.

В давні часи медицина була єдиною й існувала у вигляді народної медицини. Народні цілителі вміли лікувати переломи, вправляти вивихи, надавати допомогу при пологах, зміцнювати дух і відновлювати духовний світ людини. Головне завдання при лікуванні пацієнтів народні цілителі вбачали у приведенні в гармонію тіло, душу і духовність людини. Вони дотримувалися погляду, що фізичне здоров'я безпосередньо залежить від чистоти думок і поведінки пацієнта. Народні цілителі, зазвичай, були добрими психотерапевтами, нерідко вони володіли аутогенним тренінгом і гіпнозом. Особливого значення вони надавали раціональному харчуванню й очищенню шлунка.

Впродовж багатьох віків до народної медицини сформувалося двояке ставлення: з одного боку, її зневажали (причому дуже часто лише тому, що не розуміли суті механізмів впливу використовуваних ліків і лікувальних прийомів на процес виздоровлення), з іншого — вміло поєднували з науковою медициною.

Після здобуття Україною незалежності сформувалася затяжна криза, що охопила всі сфери життєдіяльності населення, в тому числі й наукову (офіційну) медицину. Це загострило інтерес до народної медицини не лише різних верств населення, насамперед тих, для яких вона стала єдиною можливістю лікуватися, продовжити життя, а й наукових медиків, котрі зуміли оцінити всі переваги народної медицини. До народних цілителів зверталися при хронічних захворюваннях, невстановленому діагнозі, зокрема, якщо звичайні діагностичні дослідження не давали наслідків, нервових і психічних розладах, при алергіях і несприйнятті медикаментів, захворюванні суглобів і хребта.

Ось чому саме в надрах народної медицини і започаткований новий напрям, який називають нетрадиційною медициною.

Нетрадиційна медицина — це лікування природними методами і засобами. У її складі виділяють мануальну терапію, масажі, гомеопатію, фітотерапію, акупунктуру й інші напрями натуральної медицини, скеровані на активізацію внутрішніх резервів організму з метою ліквідації причин захворювання, гармонізації стану організму загалом та окремих його підсистем. Важливість та роль складових нетрадиційної медицини можна зрозуміти після детального вивчення змісту кожної з них:— 

акупунктурна діагностика — отримання даних про стан внутрішніх органів і систем хворого за допомогою діагностичної системи, що ґрунтується на знятті з акупунктурних точок тіла людини інформації (створені й функціонують програмні комп'ютерні комплекси для акупунктурної діагностики);— 

апітерапія — використання у лікувальних цілях медоносної бджоли і продуктів її життєдіяльності;— 

аурикулодіагностика — визначення стану внутрішніх органів і систем за допомогою діагностичної системи, в основі якої містяться особливості кореляції стану визначених зон вушної раковини зі станом цих внутрішніх органів і систем (створені й функціонують комп'ютерні комплекси для аурикулодіагностики);— 

гірудотерапія — використання у лікувальних цілях медичних п'явок і продуктів їх життєдіяльності;— 

гомеопатія — спосіб лікування хвороби, що полягає в застосуванні малих доз тих ліків, які у великих дозах викликають у здорової людини ознаки захворювання;— 

енергоінформатика — безконтактний вплив металами, мінералами і рослинами на біополе людини;— 

іридодіагностика — визначення стану внутрішніх органів і систем на основі діагностичної системи, заснованої на кореляції стану структури райдужної оболонки ока зі станом цих внутрішніх органів і систем;— 

класична акупунктура — це вплив на органи та системи людини за допомогою спеціальних голок через акупунктурні точки на тілі людини, який стимулює, регулює і нормалізує загальну та системну реактивність людини;— 

масаж — вплив різними, чітко визначеними прийомами (наприклад, за допомогою рук) на шкіру, м'язи і суглоби з метою досягнення різного ступеня роздратування тих ділянок тіла хворого, до яких застосовуються названі прийоми;— 

натуропатія — оздоровлення за допомогою продуктів харчування і продуктів життєдіяльності людини;— 

термопунктурна діагностика — дослідження стану організму за допомогою діагностичної системи, що ґрунтується на вимірі термальної чутливості акупунктурних точок;— 

фітотерапія — лікування лікарськими рослинами чи їхніми частинами, які використовуються в натуральній або висушеній формі чи у вигляді спеціальних препаратів.

Все це дає підставу стверджувати: назва "нетрадиційна медицина" суперечить суті й змісту цього напряму, який було б доречніше називати "традиційною медициною". Адже народні традиції пронизують народну і нетрадиційну медицину наскрізь.

Зростання інтересу до нетрадиційної медицини на зламі тисячоліть, її ролі у відтворенні здоров'я населення перетворилося на світове явище. Наприклад, у травні 1991 р. було засновано Українську асоціацію народної медицини УАНМ, дещо пізніше, в складі Інституту здоров'я США, — департамент нетрадиційної медицини. Подібні організації й установи виникли і в інших країнах світу.

Цікавий, на нашу думку, той факт, що як вид економічної діяльності, економічне явище нетрадиційна медицина найрозвинутіша не в Європі, де існують її корені, а в США. Це зумовлене такими факторами:—

хронічною фінансовою кризою американської офіційної медицини, що найдорожча у світі, тому недоступна для багатьох громадян СІЛА. Це стимулює громадян до пошуків альтернативних, дешевих медичних послуг у сфері нетрадиційної медицини;—

популярністю нетрадиційних методів лікування, від 2/5 до 1/3 населення користується послугами голкотерапевтів, хіромантів, фітотерапевтів, гомеопатів і цілителів-окультистів;—

зростанням уваги населення до розроблених на основі ідеології нетрадиційної медицини дієтичних і вітамінних добавок до харчування, що сприяють зміцненню здоров'я, забезпечуючи екологізацію їжі.—

збільшення обороту ринку нетрадиційних медичних послуг, який становить понад 20 млрд. доларів США на рік, що якоюсь мірою відбувається завдяки діловому професіоналізму економістів-менеджерів, залучених до цієї сфери, котрі зуміли успішно втілити у реальність нові економічні механізми функціонування сфери нетрадиційної медицини, наприклад, техніку мережного маркетингу.

Наголосимо, що зростання зацікавлення нетрадиційною медициною в незалежній Україні відбулося з кількох причин:

1. Відбулася переоцінка нетрадиційних медичних знань про здоров'я працюючого населення, які усно передавалися і передаються від покоління до покоління: сучасні найновіші наукові досягнення підтвердили істинність величезного пласту таких знань.

2. Дуже часто народні цілителі виходили переможцями у боротьбі за здоров'я людини, зокрема з професійними захворюваннями, а офіційна медицина була безсила (згідно з даними соціологічних досліджень, здійснених різними дослідниками в останнє десятиріччя XX ст., поліпшення стану здоров'я після лікування методами народної та нетрадиційної медицини простежується у понад 75 % пацієнтів).

3. Тривалий період у країнах "соціалістичного табору" в більшості випадків лише нетрадиційна медицина могла надати безпечне для працюючого клієнта з соціально-політичного погляду психотерапевтичне лікування: за допомогою до спеціалістів офіційної медицини намагалися не звертатися у зв'язку з відомих причин.

4. Нетрадиційна медицина нарешті почала визнаватися і представниками офіційної медицини, і владними структурами, насамперед у сфері охорони здоров'я у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Адже, незважаючи на надзвичайно високий рівень розвитку, нетрадиційна і народна медицина України зазнала великих утисків і гонінь у період "перемоги соціалізму", коли народні цілителі переслідувалися і навіть фізично знищувалися, а слово "знахар" отримали зневажливе забарвлення. Ситуація кардинально змінилася лише після здобуття Україною незалежності: отримала визнання діяльність УАНМ, яка за короткий час перетворилася на потужну науково-практичну корпорацію, що зумовлює розвиток напрямів нетрадиційної медицини, здійснює експертизу фахівців і