Однак дехто з медиків вважають зростання популярності нетрадиційної медицини (не відкидаючи при цьому її вагомості та значення) наслідком застою розвитку офіційної української медицини. Наприклад, доктор медичних наук, професор А. Курмаєва зазначає: "Якщо газети, телепередачі забиті наукоподібними статтями різного ґатунку цілителів, отже, — не преса хвора, а наука не може нічого нового сказати. Якщо література вражає наївністю, невіглаством — отже, занепадає культура. Коли в людей виникає підвищений попит на засоби лікування поза поліклініками й аптечними прилавками, винна в цьому не преса й цілителі, а медицина. Лікуйте краще — і хворі не шукатимуть допомогу в різноманітних знахарів. У хворому суспільстві всі трішки хворі, медицина — не виняток. І якщо ми спроможні самокритично визнати, що здоров'я нації стає дедалі гіршим, то не все втрачено".

Особливим попитом нетрадиційна медицина користується у тих, хто втратив віру в традиційну медицину, а також у тих, хто пересвідчився у багатьох випадках на невдалому лікуванні офіційною медициною близьких і рідних.

Безумовно, держава не могла не відреагувати на таку ситуацію низкою законів і нормативних актів, завдання яких — регулювати діяльність у галузі народної нетрадиційної медицини. Найважливіші з-поміж них є:

1. Наказ міністерства охорони здоров'я України від 25 червня 1993 р. № 146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 10 січня 1994 р. за №2/211) "Про надання дозволу Міністерства охорони України на медичну діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини".

2. Інструкція про порядок надання спеціального дозволу на медичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини (затверджено наказом МОЗ від 25.06.93 № 146).

8. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11 лютого 1998 р. № 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 5 січня 1999 р. за №4/3297) "Про затвердження Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини".

4. "Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини" (затверджено наказом МОЗ України від 11 лютого 1998 р. №36; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 січня 1999 р. за №4/3297).

5. Указ Президента України від 31 липня 1998 р. №823/98 "Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини".

6. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 4 грудня 1998 р. №343 "Про утворення Комітету з питань народної нетрадиційної медицини при МОЗ".

Названі документи надзвичайно важливі, оскільки вони, по-перше, засвідчують офіційне визнання народної та нетрадиційної медицини, а, по-друге, дають змогу активно застосовувати її методи в суспільній системі охорони здоров'я. Крім того, вони на офіційному рівні впорядковують роботу цілителів у галузі народної та нетрадиційної медицини.

Все це зумовило інтенсивний розвиток економічної сфери нетрадиційної медицини. Коли економічну сферу нетрадиційної медицини розглядати як систему, то, на наш погляд, вона охоплює такі окремі елементи:

1. Комітет з питань народної нетрадиційної медицини при МОЗ.

2. Українську асоціацію народної медицини, доброчинні й інші організації у цій сфері.

3. Підприємства й організації цілительства, цілителів (народні цілителі, екстрасенси і зареєстровані приватними підприємцями; малі підприємства, які надають послуги з нетрадиційної медицини та ін.).

4. Науково-дослідні організації, що функціонують переважно як малі підприємства різних форм власності й паралельно з науковими пошуками практикують цілительську діяльність (наприклад, лабораторії парапсихологічних явищ, радієстезії).

5. Виробництва і виробники, котрі виготовляють ліки у різних формах, призначені для лікування методами нетрадиційної медицини.

6. Видавництва, що публікують різноманітну поліграфічну продукцію, присвячену цілительству.

7. Діяльність, пов'язану з рекламою нетрадиційної медицини, у тому числі діяльність засобів масової інформації.

8. Бази даних, інформаційні сторінки, пошукові адреси нетрадиційної медицини в міжнародній системі Internet.

9. Народних цілителів, екстрасенсів, які діють підпільно, отримуючи прибутки і не сплачуючи податки.

Отже, економічна сфера народної та нетрадиційної медицини становить складну систему, що складається з низки елементів.

Вона, по суті, — це адекватне відображення елементів народної та нетрадиційної медицини як таких. На жаль, згадана система характеризується низкою недоліків, пов'язаних з економічним аспектом її діяльності. Це пов'язане, насамперед, з тим, що, на жаль, економічна сторона діяльності галузі народної та нетрадиційної медицини дуже слабо відображена в законодавчих і нормативних актах охорони здоров'я. Медико-географічне значення мають лише окремі твердження та положення. Наприклад:—

на офіційному рівні визнається народна і нетрадиційна медицина як галузь або вид діяльності;—

встановлюються кваліфікаційні вимоги до цілителів (згідно з Державним класифікатором професій ДК 003—95, затвердженим наказом Держстандарту України 27.07.95 № 257, професія цілителя віднесена до підрозділу молодших спеціалістів у галузі медицини);—

визначена платня за видачу спеціального дозволу (ліцензії) на діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини у розмірі мінімальної зарплати.

У документах не йдеться про комерційну діяльність у згаданій сфері. Не відомо, якою повинна бути платня за ту чи іншу послугу, де пролягає межа вартості конкретних ліків або процедур. Переважно має місце розуміння цілителями основних законів життєдіяльності, що ґрунтуються на любові, володіння ними етикою і здоровим глуздом. Однак зауважимо, що з, одного боку, навіть препарати з трав мають конкретну вартість, а будь-яка медична послуга, наприклад, прийом цілителя, повинна бути оплачена. З іншого — оплата грошей за врятування життя виглядає нібито аморальною. Все це формує своєрідність і специфіку дії економічних законів у сфері офіційної і, безумовно, нетрадиційної медицини.

Отже, в галузі народної та нетрадиційної медицини сформувалася низка соціально-економічних процесів і проблем, що вимагають адекватної оцінки і регулятивного державного втручання у:—

зростання платні за оздоровлення, яку беруть цілителі у тій чи іншій формі;—

відсутність надійної системи стандартизації методик, використовуваних нетрадиційною медициною, тобто відсутність оцінки ефективності їх застосування, рівня безпеки пацієнта й ін.;—

виникнення комерційних структур галузі народної та нетрадиційної медицини у структурах офіційної медицини (наприклад, у складі поліклінік, лікарень, аптек), інтеграція у ці комерційні структури медичних працівників офіційної медицини;—

проникнення у галузь малограмотних шарлатанів із корисливою метою, бажаннями наживи, що може нашкодити здоров'ю пацієнтів;—

небажання і невміння державних структур визнати самородків — унікальних фахівців-цілителів, здатних принести (при створенні їм належних умов для праці) світову славу і мільйонні прибутки;—

збільшення кількості цілителів у тіньовому секторі, які працюють без ліцензії, з порушенням морально-етичних норм і правил.

Очевидно, необхідно розробити систему заходів, спрямованих на ліквідацію зазначених та інших проблем. З-поміж цих заходів до пріоритетних належать:—

створення спеціальної комісії з провідних цілителів, медиків та інших фахівців України, яка повинна розробити стандарти оцінки кваліфікації фахівців, безпеки й ефективності конкретних нетрадиційних методів лікування, допустимі межі рекламного впливу та ін. (до речі, у США така комісія вже працює);—

здійснення експертизи харчових добавок і розроблення чітких критеріїв відповідності реклами цих харчових добавок їх реальному ефекту;—

сприяння забезпеченню сфери нетрадиційної медицини сучасними комп'ютерними технологіями, які допоможуть зберігати результати аналізів і обстежень пацієнтів, а в окремих випадках використовуватимуться для здійснення спеціальної діагностики (так, уже завоювала популярність комп'ютерна оцінка біоенергетичного потенціалу людини за методом японського цілителя Накатані, що дає змогу визначати зміну біополя пацієнта, виявити взаємний вплив його органів, встановити функціональний стан органів і систем людини, рівні стресу і тривожності та віднайти за допомогою отриманих результатів джерело хвороби; існують організації, які здійснюють такі оцінки: наприклад, в інформаційній системі Internet рекламується діяльність київського науково-методичного центру "Медичні інноваційні технології", який втілює нетрадиційну медицину у вигляді діагностики і безпосереднього лікування за допомогою комп'ютерних технологій);—

забезпечення розроблення і вдосконалення спеціальної законодавчої основи про приватну медичну діяльність; вона здійснюється на основі Закону "Про підприємницьку діяльність" і ліцензій, що надаються Міністерством охорони здоров'я терміном на один — три роки; розроблення додаткових законодавчих актів, які б захищали права й інтереси пацієнтів з погляду якості отримуваних ними послуг і ліків, лікувальних процедур;—

прискорення впровадження новітніх напрямів у діагностиці й лікуванні хворих, розроблених на досягненнях біології, фізики, традиційної і нетрадиційної медицини; як приклад таких новітніх напрямів можна розглядати квантову медицину, її фундаментом є мікрохвильова резонансна терапія. Цей напрям використовують у Київському міському центрі здоров'я. Переваги квантової медицини полягають у зціленні без ліків, можливості одночасно лікувати кілька захворювань, відсутності побічних негативних явищ і швидкому терапевтичному ефекті;—

запровадження періодичних обговорень проблем розвитку нетрадиційної медицини, використання її методів традиційною медициною на засіданнях президії Вченої ради Міністерства охорони здоров'я України, медичних конференціях, у наукових виданнях, на нарадах Української асоціації народної медицини й організованого при ній медичного інституту.

Розв'язання проблем у сфері народної і нетрадиційної медицини допоможе не лише розв'язати низку питань, пов'язаних з поліпшенням здоров'я населення загалом і використанням трудового потенціалу зокрема, а й дасть змогу впорядкувати функціонування цієї сфери як економічної системи, тобто зумовить швидке перетворення нетрадиційної