Таким чином, взаємини міфологічних символів і елементів репрезентативної культури свідчать про їх очевидний гомологізм. Гомологізм не слід розуміти як тотожність, але про тотожність ми мову і не ведемо. У біології гомологічними називають органи, що мають однакове походження, однакову будову, а також іноді виконують однакові функції (хоча останнє не обов'язково); так, рука людини, рука мавпи, передня лапа собаки і крило птаха — гомологічні органи. "Органи" соціокультурного життя — міфологічний символ і елемент репрезентативної культури — гомологічні, тому що подібні і функціонально, і за походженням, і за будовою (в останньому випадку я маю на увазі безшовний спосіб з'єднання втому самому феномені і суспільства, і культури).

Зрозуміло, точніше і послідовніше було б говорити про гомологізм не міфологічного символу й елементу репрезентативної культури, а самого міфу і самої репрезентативної культури. Але про це - трохи пізніше. Поки ж я використовував ідею гомологізму, щоб продемонструвати специфіку розуміння символу Лосєвим.

Але повернімося до блискучого лосівського опису. З цього опису зовсім чітко випливає відмінність символу в його сучасному тлумаченні, що наводиться в словникових визначеннях, від міфологічного символу. У визначенні міфологічного символу відсутній і такий, що позначає, і такий, що позначається, цей символ не відіграє роль "знака" чогось іншого, заступника чи представника чогось іншого. За словами Лосева, дія чи предмет, що виступає в ролі символу в ритуалах, пов'язаних з міфами, є одночасно і самим собою, й іншим, і таким, що позначає, і таким, що позначається, й ідеєю, і річчю; наприклад, бороро є арара, надрізаний чоловічий член є Змією-Веселкою, а розсипаний піщаний насип — яйцями страуса ему.

Саме на такому символізмі засновані процедури магічних впливів. Так, для учасників ритуалу і для громади розсипаний насип —тіло ему— реальне збільшення поголів'я птахів, так само, як для жінки, що проколює голкою ляльку — фігурку суперниці, ця дія означає реальну рану у серце відсутньої.

Міфологічний символізм означає поєднання плану реальності й ментального плану. Ритуал не є безглуздим актом, тобто позбавленим змісту, що лежить поза ним самим. Для кожного ритуалу існують міфи, що обґрунтовують, наприклад, міф про Змію-Веселку та її роль у створенні людини, а призначення і зміст кожної дії та кожного предмета, використовуваного в ритуалі, можуть бути докладно пояснені його учасниками. Але це пояснення буде полягати не в тому, що дана дія і даний предмет символізують щось інше, а в тому, що предмет є саме цим іншим. Зміст присутній не окремо від почуттєвого матеріалу, а в ньому самому. Тому для австралійських аборигенів ритуал — це саме життя, а не штучна конструкція для впливу на життя, що тече десь осторонь і саме по собі. Тому їм далеке уявлення про ритуалізм, так само як далеке уявлення про символ, "що вказує" на щось, "що відсилає" до чого.

Міф як жттєва реальність

Вище ритуал обговорювався як елемент релігійного культу. Це пояснюється тим, що ритуал в основному - предмет занять культурантрополопв, що вивчають "прості" суспільства, у яких релігійні культи відіграють виняткову роль. Соціологи досліджували ритуали набагато менше; з великих учених, що займалися проблемою ритуалу, можна назвати Г.Зіммеля та І.Гофмана, але й у них ритуал виступав, так би мовити, під чужим ім'ям: "форми" у Зіммеля, "відносини на публіці" у Гофмана.

Але це не означає, що культ, а отже, обряди чи ритуали відсутні у світських культурах, у нерелігійному середовищі. Щоб здійснювати ритуали, не обов'язково вірити в загробне життя (як це передбачається у визначенні ритуалу, запропонованому антропологами чоловіками Берндт). Ритуали здійснюються скрізь, де є символічні системи, що регулюють сприйняття світу людиною і поведінку її в цьому світі, а такі системи є скрізь — як ідеології, образи чи світ, якщо використовувати термін, застосовуваний антропологами, у як міфи.

Напевно, не варто починати новий "тур" словникових визначень, оскільки навіть найглибокодумніші з них мало що дадуть для культурсоціологічної інтерпретації поняття міфу. Проте корисно для довідки відтворити коротке й інформативне визначення міфу: "Міф (гр. Mythos, лат. Mythus) — власне оповідання, казка, особливо історія богів. Міфи містять релігійно забарвлені зображення явищ і процесів природи та світу, втілених у людських образах. Духовні і природні сили виступають у них як боги і герої, що здійснюють вчинки і відчувають страждання на зразок людських. Міфи поділяються на теогонічні, що зображують народження і виникнення богів, космогонічні, де описується виникнення світу завдяки діям богів, космологічні, що описують побудову і розвиток світу, антропологічні, що оповідають про створення людини, її сутність і призначену їм богами долю, що мають своєю темою порятунок людини, і есхатологічні, де говориться про кінець світу, людей і богів. У більш широкому значенні під міфом розуміється зображення метафізичних зв'язків природного і людського життя, зібране з елементів реальності та використання цих елементів як символів божественних і метафізичних сил і субстанцій, причому сутність явищ зображується в образах, а не в поняттях; так створені Платоном міфи, за допомогою яких він міг легше, яскравіше й у більш доступній формі висловити свої метафізичні ідеї". Доцільно використовувати підхід О.ФЛосєва: виключати пункт за пунктом помилкові пояснення міфу, показуючи те, чим міф не є, і відповідно те, чим він є.

Міф не є вигадкою чи фікцією, не є фантастичним вимислом. Він є реальністю, тому що впливає на реальність, змінюючи її, створюючи чи руйнуючи. Звичайно, можна строго об'єктивно описати природу і соціальний лад Стародавньої Греції, але ми нічого не зрозуміємо в грецькому житті й історії, якщо не візьмемо до уваги, що боги і демони були для греків абсолютною, стовідсотковою реальністю, що і визначала всі рішення: від приватних до державних, результати битв, походів й інших діянь. Ми нічого не зрозуміємо в житті середньовіччя й історії, якщо вважаємо дурним марновірством віру в диявола, а процеси над відьмами — непорозумінням, результатом чиєїсь дурної і зловмисної вигадки. Лосев писав: "...Потрібно бути вкрай короткозорим у науці, просто сліпим, щоб не помітити, що міф є... найвищою за своєю конкретністю, максимально інтенсивною й найбільшою мірою напруженою реальністю. Це не вигадка, але — найбільш яскрава і найсправжніша дійсність. Це — зовсім необхідна категорія думки і життя, далека від будь-якої випадковості й сваволі".

Міф не є буттям ідеальним, тобто абстрактним, значеннєвим буттям. Він не є продуктом розумових зусиль.

Наприклад, наше ставлення до їжі, як стверджував Лосев, зовсім абстрактне, тобто абстрактне не саме ставлення (воно завжди волею-неволею міфічне і конкретне) , а абстрактне наше бажання ставитися до неї, зіпсоване забобонами помилкової науки і сумовитої обивательсько-міщанської повсякденної думки. Думають, що їжа є їжа і що про її хімічний склад та фізіологічне значення можна довідатися з наукових книжок. Але це і є засилля абстрактної думки, яка замість живої їжі бачить абстрактні ідеальні поняття. Інакше кажучи, міф не є буттям ідеальним, але — життєво відчутною і створюваною речовою і тілесною діяльністю.

Міф — це не метафізична побудова.

Але все-таки міфу властива певна "відчуженість" та "ієрархічність". Лосев пояснює це таким чином: як би реально Хома Брут не їздив на відьмі, а вона на ньому, усе-таки тут є щось відмінне від того, як люди їздять просто на коні. І зрозуміло, що хоча міф чуттєвий, сприймається на дотик, відчутний, бачимо, у ньому є щось за необхідністю відчужене від звичайної дійсності, щось вище і більш глибоке в ієрархічному ряді буття. Тому міф не метафізика, ареально, речовинно і речовинно творима дійсність, що є в той же час відчужена від звичайного ходу явищ і така, що містить у собі різний ступінь іерархічності, різний ступінь відчуженості.

Тут ми завершимо розгляд лосівського аналізу міфу. Зрозуміло, Лосев не зупинився на цьому, а відповідно до своєї мети розглядав зв'язок міфу і поезії, намагаючись зрозуміти взаємини міфу з поетичною творчістю, з релігійними догматами, з чудом, і прагнув вивести діалектичну "формулу міфу". У його книзі міф розглядається через призму релігії, поезії, метафізики.

Для нас же важлива проблема співвідношення міфу і конкретних проявів житті суспільства. Аналіз, проведений Лосевим, дозволяє сформулювати наступне.

Міф — це яскрава і справжня дійсність, що відчувається, речовинна, тілеси реальність, сукупність не абстрактних, а пережитих категорій думки і життя, щ володіє своєю власною істинністю, вірогідністю, закономірністю і структурою у той же час утримує в собі можливість відчуженості від нормального ходу події можливість існування ієрархії буття.

Якщо вдуматися в це "визначення", то стане зрозуміло, що міф — це і є наджива, життєва дійсність, не абстрагована в наукових процедурах і тому є альтернатива стандартизованому науковому баченню. Причому міфологічно дійсність сильніша і, так би мовити, більш усеосяжна, ніж дійсність, що