Ринок праці: соціальний контекст

Історія розвитку соціології праці підтверджує, що праця як об'єкт вивчення соціології змінюється разом зі зміною суспільства. Кожен історичний період прикметний змінами в характері та змісті праці, сукупністю факторів, що впливають на його розвиток. Сучасний період у пострадянських суспільствах пов'язаний з переходом до ринкової економіки, становленням і розвитком ринку праці.

Ринок праці — категорія насамперед економічна. Тому пріоритети в його дослідженні лежать у галузі економічних наук. Як один із приватних ринків, він уживається в контексті загальних теоретичних підходів до проблем ринку в межах становлення у світовій науці нової економічної парадигми. У руслі її обговорення у вітчизняній літературі постали нові підходи до розуміння економіки, її соціальної ролі в розвитку суспільства.

Насамперед можна виокремити системний підхід, як концептуальне бачення місця економічних відносин у системі всієї сукупності соціальних (у широкому значенні) відносин і взаємозв'язків. З таким підходом пов'язується залучення матеріального процесу виготовлення продуктів у соціально-економічний процес створення нових цінностей для людини.

Нерозривно пов'язана з попередньою концепція корінної зміни економічного мислення, освітлення й виховання, що базується на загальнолюдських і специфічних національних цінностях. Такий підхід спрямований на інтеграцію соціально-моральних і підприємницьких рішень.

На зміну соціально-економічної організації товаровиробників націлена концепція такої організації управління, яка сприятиме піднесенню рівня розумової праці, її ролі в економічному розвитку нації.

І, нарешті, концепція співвідношення державного регулювання та ринкового механізму в процесі формування змішаної економіки. Цінність такого підходу — у забезпеченні можливості поєднати переваги стандартизації і гнучкості.

Як бачимо, практично всі концепції об'єднані загальною спрямованістю економічної теорії на людину в усій сукупності її соціально-економічних, духовних і моральних характеристик. Причому така спрямованість цілком співвідноситься з переходом у світовій цивілізації до нового типу соціально-економічного розвитку, в центрі якого перебуватиме людина, її творчий потенціал, з реалізацією котрого пов'язуються зміни системи економічних і соціальних цінностей.

Очевидно, формування нового, гуманізованого типу економічного зростання в Україні та інших країнах СНД лежить на шляху створення "людського" господарського механізму, орієнтованого на розвиток і нагромадження людського багатства як сукупності діяльних, продуктивних здібностей особистості.

Таким чином, концепції нової економічної парадигми містять теоретичну базу, необхідну для корекції розуміння місця і ролі проблем становлення ринку праці. Зазначимо, що поняття "ринок праці" найчастіше вживається як синонім поняття "ринок робочої сили". Та є й інші погляди. Розбіжності в трактуваннях цих понять як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками тривають і по сьогодні. Так, прихильники терміна "ринок праці" стверджують, що сама робоча сила продана бути не може, тому що для цього необхідно для укладання угоди обов'язкове збереження особистої свободи найманого робітника. Суть основного заперечення прихильників терміна "ринок робочої сили" полягає в тому, що праця не може бути об'єктом купівлі-продажу.

На наш погляд, ці суперечності хоча й наявні, проте не мають принципового, нерозв'язного характеру. Дійсно, якщо розглядати як предмет купівлі-продажу не робочу силу і не працю, а трудові послуги, які наймані робітники надають роботодавцям, то суперечність не здаватиметься досить істотною. Це так, оскільки, з одного боку, трудові послуги не існують самі по собі, поза процесом праці. А з другого боку, одержання цих послуг неможливе без споживання робочої сили. Тому використання термінів "ринок праці" і "ринок робочої сили" є рівнозначним.

Повертаючись до становлення "людиноцентричної" змішаної економіки, наголосимо, що вона припускає, поряд з дослідженням механізму державного її регулювання, виділити в розряд пріоритетні дослідження саме тієї частини механізму ринкового регулювання, що безпосередньо пов'язана з розвитком і використанням людського багатства — ринку робочої сили й тому не може не мати соціального характеру.

В економіці нерідко під ринком розуміють фіксовану в часі і просторі сферу обміну товарами, форму зв'язку товаровиробників і споживачів товарів, сукупність процесів обміну товарами та обмінними операціями. Подібний підхід простежується й у деяких нових вітчизняних виданнях, де ринок розглядається як механізм формування і руху відтворювальних зв'язків, що базуються на товарно-грошових відносинах і конкуренції економічно самостійних суб'єктів господарювання.

Справді ринок у товарному виробництві виступає як регулятор виробництва і обігу товарів і послуг. Він установлює і підтримує певні оптимальні пропорції в товарному виробництві. Однак його роль не обмежується лише цією, хоча й істотною, стороною сукупності соціально-економічних відносин — ринок також стимулює підвищення продуктивності праці і розвиток продуктивних сил суспільства, його наукового, освітнього, професійного потенціалу. Ринок впливає і на соціальну структуру суспільства, диференціацію людей не тільки за економічними, а й за соціальними, політичними та ідеологічними статусами. За допомогою ринку відбувається остаточне визначення характеру праці, що втілений у товарі, та альтернативної його вартості. Продажем товару підтверджується суспільна корисність вкладених у товар витрат праці, капіталу, фізичних і духовних сил його творця (непродаж товару свідчить про те, що суспільство не визнало витрати праці та інших цінностей на виготовлення товару суспільно корисними). Таким чином, ринок немовби розкриває і вирішує суперечність між приватним і суспільним характером праці та інших витрат на виготовлення товарів і послуг.

Як бачимо, ринок — це більш широка сукупність відносин, аніж просто відносини регулятивно-економічні. Тому важливо враховувати вплив на економіку всієї сукупності соціальних, політичних та ідеологічних відносин і їхнього взаємозв'язку в конкретний історичний проміжок часу. Ринок необхідно розглядати як складне соціальне утворення. Така необхідність інтеграційного соціального контексту в дослідженнях ринку випливає з його соціальної зумовленості, підтверджуваної тривалою еволюцією ринкових відносин.

Така зумовленість надає можливість розглядати ринок, з одного боку, як своєрідний соціально-економічний простір, у якому суб'єкти господарської діяльності реалізують свої інтереси відповідно до об'єктивних економічних законів товарного виробництва (закон вартості, закон співвідношення попиту та пропозиції, закон конкуренції, закон прибутку та ін.), з другого боку, як сукупність господарчих суб'єктів соціально-економічного життя, основних ринкових структур і механізмів ринкової інфраструктури.

Соціально зумовлені також і умови (принципи) існування ринку, найважливішими з яких виступають товарно-грошові відносини і конкуренція економічно самостійних суб'єктів господарювання.

Реалізація цих принципів вимагає свободи підприємницької діяльності і гарантії прав власності різних економічних суб'єктів, свободи ринкових цін і переливу капіталів між галузями й регіонами, відкритості економіки світовим інтеграційним процесам, можливості міграції робочої сили, товарів і капіталів, досить розвинутих структурних елементів ринку: ринку товарів, ринку капіталів і ринку робочої сили.

Сутність ринку робочої сили, його взаємодія з іншими приватними ринками визначається відповідно до товарно-виробничого принципу. Причому товарна складова ознаки реалізується в товарному ринку, що містить ринок засобів виробництва та ринок споживчих товарів і послуг, тоді як виробнича складова товарно-виробничої ознаки пов'язана з роллю приватних ринків у функціонуванні виробництва. На цій основі розрізняють ринок капіталу і ринок робочої сили.

Зауважимо, що принципово важливим для дослідження ринку робочої сили є розуміння ринку капіталу як своєрідного механізму залучення грошових нагромаджень підприємств, держави і приватних осіб, що перевищують їхні поточні потреби, з метою направлення їх як кредитних засобів на розвиток виробництва та інших сфер економіки.

Таким чином, ринок робочої сили в попередньому визначенні являє собою один з елементів складної соціально-економічної системи — ринку. Отже, ринок робочої сили несе на собі всі сутнісні ознаки, характеристики більш загальної економічної категорії, тобто ринку.

При вивченні ринку робочої сили необхідно враховувати не тільки стан і загальні тенденції формування та функціонування ринку в цілому, але і вплив тенденцій ринків товару і капіталів на стан ринку робочої сили. На необхідність такого підходу вказував іще А. Сміт. У праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" він описав залежність "кількості корисних і продуктивних працівників" на ринку праці від суми капіталу, витраченого на те, щоб дати їм роботу, від потреби в тих чи інших товарах на товарному ринку.

Поряд з товарно-виробничою структуроутворюючою ознакою виступає і рівень (масштаб) спільності, або територіально-просторова ознака. За цією ознакою розрізняють внутрішній і зовнішній, місцевий, регіональний і національний, світовий ринок, а також загальний ринковий простір, що містить певні механізми інтеграції країн-учасниць.

Уся сукупність структурних елементів ринку пов'язана в єдину систему, що взаємодіє, за допомогою функцій соціально-економічної спрямованості. Найважливішими серед них є функції:*

соціально-інтегративна;*

соціально-структуруюча;*

вартісно-оцінна;*

регулятивна;*

інформаційно-сполучна.

Таким чином, розуміння ринку як соціально-економічної системи створює основу для розгляду її як підсистеми ринку робочої сили. Шлях розуміння сутності категорії "ринок робочої сили" пролягає далі через уточнення її складової — категорії "робоча сила".

Робоча сила в розумінні економістів являє собою сукупність фізичних і духовних здібностей людини, використовуваних нею у процесі створення благ і послуг. Виступаючи основною умовою виробництва в будь-якому суспільстві, робоча сила є товар, що продається і купується на відповідному ринку — ринку робочої сили. Будучи товаром, робоча сила має свою вартість. Вона полягає у вартості благ і послуг, необхідних для існування працівника і його родини, відтворення робочої сили. Виходячи з вартості, товар "робоча сила"