іслам найпізніша за часом виникнення світова релігія. На Землі нараховується близько 1200 млн. її прихильників . Найбільше поширення іслам одержану Північній Африці, Південно-Західній і Південній Азії.

"Іслам" у перекладі українською мовою означає "покірність". Людина, за Кораном, істота слабка, схильна до гріха, вона не в змозі нічого домогтися в житті самостійно. їй залишається надіятися на милосердя і допомогу Аллаха. Якщо людина буде вірити в Бога, виконувати розпорядження мусульманської релігії, то заслужить вічне життя в раю. Вимагаючи від віруючих покірності Аллаху, іслам зобов'язує до такої ж покірності і земній владі.

Світогляд ісламу відрізняється винятковою цілісністю. Величезна роль Бога у всіх справах світу і крайня регламентація всіх сторін життя мусульманина призводить до того, що в контексті цієї релігії максимально переборюється суперечливість людського буття. Ця риса в XX ст . залучила до ісламу багатьох людей, у тому числі й інтелектуалів, які втомилися від парадоксів і "вічних питань" цивілізації Заходу. Однак платою за набуття такої цілісності с не що інше, як свобода зокрема, свобода вибору). Оскільки життя мусульманина повинне бути цілком підлегле розпорядженням Корана.

Характерною рисою мусульманської релігії г те. що вона пронизує всі сфери життя людей. Особисте, сімейне, громадське життя віруючих мусульман, політика, правові відносини, суд усе повинно підкорятися релігійним законам. У зв'язку л ним синодні все частіше говорять про процеси ісламізації, під якою мають на увазі, по-перше, зміст політичних програм, висунутих і здійснюваних у ряді країн мусульманського світу (у Пакистані, Ірані. Афганістані). Хоча втілення їх може бути різним, проте усі вони оголошують своєю метою побудову ісламського суспільства, у якому економічне, соціальне і політичні життя буде визначатися нормами ісламу.

По-друге, ісламізації ю називають триваюче поширення цієї порівняно молодої релігії н ряді районні Азії, Африки, Індії, Далекого Сходу.

Рухи під ісламськими гаслами неоднорідні, але в них чітко прослідковується прагнення перетворити ісламський світ у провідну силу на міжнародній арені. Особливо активно н даному напрямі діють Лівія, Саудівська Аравія, Єгипет, Туніс, Марокко. Наприклад. Лінія й Об'єднані Арабські Емірати підписали угоду про виділення 20 млн. доларів на утримання ісламських культурних центрів і проведення там спільних заходів щодо пропаганди мусульманської релігії.

Процес ісламізації дуже суперечливий. З одного боку, він відбиває ріст національної самосвідомості народів країн, що розвиваються, з іншого боку реалізація ісламських гасел руками екстремісті" може принести людству незліченні лиха (наведіть приклали).

Однак неважко помітити, що при всіх його відмінностях від інших світових релігій іслам збігається з ними в частині тих заповідей, що регулюють відносини між людьми і проповідують ті ж цінності, які зараз прийнято іменувати загальнолюдськими.

Таким чином, незважаючи на відмінності світових релігій, у проповідуваних ними духовних, моральних цінностях багато загального. Це уможливлює не тільки діалог культур, але і діалог релігій.

РОЛЬ РЕЛІГІЇ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

За даними американського інституту Геллапа, у 2000 р. вірили в Бога і "вищу сутність" 95% жителів Африки. 97% Латинської Америки, 01% США. 89% Азії. 88% - Західної Європи, 84% - Східної Європи. Ці дані свідчать про надзвичайне поширення релігії.

Значно зріс вилив релігії в нашій країні. По телебаченню ми нерідко бачимо богослужіння, що відбуваються в церквах, освячення будинків, кораблів, підприємств. По радіо й у концертних залах звучить церковна музика. Відновлюються багато раніше зруйнованих церквей і монастирів. Збільшилася кількість тих. хто. наприклад, у християнстві пройшов через обряд водохрещення. З'явилися газети і журнали, які стали офіційними друкованими органами церков. У деяких недержавних школах з'явився новий предмет Закон Божий. Працюють навчальні заклади, де готують священнослужителів.

Ми вже говорили про те, що в наші дні релігійна діяльність знайшла новий розмах і нові форми. Чому? Почнемо з характеристики впливу релігії на духовне життя людини, насамперед на моральність. Проповідь абсолютних (вічних і незмінних) моральних цінностей була характерна для всіх релігій світу і залишилася актуальною в наш повний зла і насильства вік. Вражає мудрість заповідей у Нагорній проповіді Христа: " Усякий, хто гнівається на брата свого дарма, підлягає суду". "Коли творите милостиню, не сурміть при цьому".

Як ви розумієте зміст кожної а цих заповідей? Який моральний зміст укладений у них?

Наведені моральні правила не тільки не втратили свого значений, але і придбали новий глибокий зміст, тому що звернені до внутрішнього, духовного світу людини. З їхньою допомогою люди, що утомилися від соціальних катастроф, можуть подивитися н себе і ще раз задуматися про зміст свого життя. Та і служителі культу сприяють тому, щоб людина прийшла подумати саме в храм: вони знаходять час для неспішної бесіди, уміють слухати, допомогти порадою і справою. Вони часто звертаються зі слонами розради навіть до найбільш "загублених" версти суспільства злочинній.

За всіх часів одним з головних факторів, що підтримували релігійність, був страх, розгубленість людини перед лицем смертельної небезпеки, нерозв'язних проблем.

Часто невигойно хворі, самотні, зневірені люди шукають розради в Бога, починають вірити в чудеса. Церква не залишає поза своєю увагою і цих людей. Вона виявляє щире милосердя. Особливо зростає вплив церкви на переломні моменти історії: коли старі ідеали суспільства втрачають свою цінність, а нові ще не встигають закріпитися, на допомогу приходить на допомогу приходить релігія зі своїми моральними заповідями. Так було на початку 80-х рр. XX ст. у Польщі, коли з загостренням кризи и країні значно а ц л минися при плин віруючих у костьоли. Зараз це відбувається й у нашій країні, причому небувалий інтерес до релігії спостерігається серед різних верств населення.

Правда, цей ріст інтересу до релігії носить скоріш кількісний, ніж якісний характер, тому що відвідувати храм стало модним і ще престижним, а іноді і політично вигідним. Подумайте, у чому це виражається, наведіть приклади.

Релігія здавна були носієм культурних цінностей, вона сама є однією з форм культури. Величні храми, майстерно виконані фрески і ікони, прекрасні літературні та релігійно-філософські твори, церковні обряди, моральні заповіді надзвичайно збагатили культурний фонд людства. Серед них Софіївський собор і Києво-Печерська лавра, собор Паризької Богоматері, рубльовська Трійця і фрески Врубеля, праці Г. Сковороди, М.О. Бердяева, П.О. Флоренського, Біблія і Коран, обряди водохрещення і вінчання тощо.

Далі звернемося до політичного життя суспільства. Незважаючи на відділення церкви від держави, у багатьох країнах зберігаються позиції релігії в політичній практиці, наприклад присяга на Біблії в суді і при вступі на деякі посади (на посаду президента США). В американських збройних силах є військовослужбовці кане дали (священики католицької церкви).

Чи означає сказане вище, що релігія на всіх етапах життя суспільства й органічно пов'язана з нею релігійна діяльність грали тільки позитивну роль? Такий висновок був би неправильний. У релігійній діяльності минулих століть були і фанатизм, що заперечував саму можливість вислухати інакомислячих чи іновіруючих, релігійні війни, спрямовані на підпорядковування чи знищення іновірців, інквізиція, що представляла собою найжорстокіше переслідування тих, кого діячі церкви підозрювали у відході від церковного віровчення.

Далеко не асі релігійні діячі виявилися взірцем дотримання тих моральних заповідей, що містяться у священних книгах. У даний час навколо релігії і релігійної діяльності крутиться чимало пройдисвітів, що спекулюють на марновірствах, і навіть екстремістів. Досить згадати діяльність сумно відомої японської секти "Аум Сенрікьо".

Таким чином, історичний шлях релігійної діяльності неоднозначний: він містить у собі і позитивні, і негативні сторони.

Суперечлива і роль релігії в сучасному світі. Однією з найбільш гострих проблем, що започатковується ще з епохи середньовіччя, є проблема релігії і війни. "Священною", "бажаною Богу", проголосили братовбивчу Іран і Ірак війну 1980 р., у якій загинули тисячі людей. Чи ось інший приклад. У 80-х рр.. ХХ ст.. виник рух сикхів (індійська релігійна громада) за створення національної держави Халі стан. У боротьбі за перетворення в життя цієї ідеї вони застосували організацію політичних убивств. Жертвами сикхських терористів стали ні в чому не винні громадяни, релігійні і суспільні діячі. У числі їхніх дивовижних злодіянь – убивства прем'єр-міністрів Індії Індіри і Раджіва Ганді.

Часом церква втручається в державні справи, бажаючи зміцнити консервативні традиції. Так, у виборчій кампанії 1988 р. у США активну участь брали релігійні фундаменталісти, які виступали за введення обов'язкових молитов у школах, заборону абортів, обмеження політичної активності жінок.

Вплив релігії на особистість суперечлива: з одного боку, вона закликає людину дотримуватись високих моральних норм, прилучає до культури, а з іншого боку проповідує (принаймні, це роблять багато релігійних громад) покірність і смиренність, відмову від активних дій. В окремих випадках (як у ситуації із сікхами) вона сприяє агресивності віруючих, їхньому роз'єднанню і навіть протиборству.