Різноманіття сучасного світу

План

1. Причини різноманіття форм громадського життя

2. Традиційне суспільство

3. Індустріальне суспільство

4. Межі росту

5. Постіндустріальна цивілізація

6. Україна на шляху до змін

7. Куди ведуть реформи

Чому зберігається цивілізаційне різноманіття світу? Як виглядає сьогодні традиційне суспільство? Чи витримає Схід натиск цінностей західної цивілізації? Чи є майбутнє в індустріального суспільства? Яким буде світ у постіндустріальну епоху?

ПРИЧИНИ РІЗНОМАНІТТЯ ФОРМ ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ

Сучасне людство - це 6 млрд. землян, тисячі великих і малих народів, біля двохсот держав; це різноманіття економічних устроїв, форм соціально-політичного і культурного життя.

Одна з причин різноманіття світу - відмінність природних умов, фізичного середовища проживання людей. Ці умови впливають на багато сторін суспільного життя, але, в першу чергу, на господарську діяльність людини. У стародавні часи клімат, родючість ґрунтів, рослинність визначали способи обробки землі і розведення домашньої худоби, стимулювали створення тих чи інших знарядь праці і виробництво різних виробів. Природні умови позначаються не тільки на характері житла, стилях одягу, домашнього начиння і бойової зброї. Природне середовище проживання впливає і на політичний устрій держав, і на відносини між людьми, і на форми власності, що складаються.

Справді, чому з'явилася приватна власність на землю в Древній Греції і Римі? Цьому сприяли природні умови. Різноманітний ландшафт - гори, долини, ліси, безліч невеликих рік - ускладнював утворення в древніх греків і римлян великих громад. Тверді ґрунти вимагали важкої праці хліборобів, суворі зими спонукали піклуватися про створення запасів продуктів, насіння для майбутнього врожаю. Усе це змушувало сподіватися насамперед на власні сили.

Поряд із природними умовами - розмаїтість суспільного життя пов'язана з історичним середовищем існування суспільств, яка складається в результаті взаємодії їх з іншими племенами, народами, державами.

Ви вже знаєте, що в кожну історичну епоху, з моменту появи перших цивілізацій, існували різні їхні типи. Чи збереглася ця цивілізаційна відмінність й у сучасному світі?

ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

У світі ще чимало народів, які зберігають традиційний уклад життя (згадайте основні риси традиційного суспільства). Окремі, уже нечисленні народи і племена схильні до дуже древніх форм громадської організації. Наприклад, племена кадарів у Південній Індії як і раніше займаються збиральництвом: значну частину року вони проводять у тривалих походах за лісовими продуктами. Але сьогодні це вже скоріше екзотика.

У більшості країн так званого третього світу (згадайте, які держави і народи охоплюються цим поняттям) основною галуззю економіки залишається сільське господарство, у ньому зайнята переважна частина населення. Зберігся в ряді регіонів і властивий традиційному суспільству тісний зв'язок людини з первинним колективом, групою - родом, сім'єю, кастою, релігійною громадою. Іншою стороною такої солідарності виступає прагнення відокремитися від чужинців. Так, у багатьох африканських країнах існують десятки етнічних груп, між якими нерідко спалахують прямі зіткнення, що ведуть до численних людських жертв.

У той же час держави і народи, що зберегли багато рис доіндустріальних цивілізацій, вже істотно відрізняються від традиційних суспільств минулого. Як відомо, у таких суспільствах виробництво орієнтоване головним чином на задоволення безпосередніх потреб, а не на продаж. Сьогодні майже всі країни інтегровані у світову економіку і значна частина сільськогосподарської продукції, створювана в країнах третього світу, виробляється для продажу на світовому ринку. Навіть уже згадуване плем'я кадарів збирає не їстівні коріння, а плоди, які у даний момент користуються великим попитом на світовому ринку; у їхнє життя також увійшли товарно-грошові відносини.

Традиційне і нове вигадливим чином переплітається в житті окремих народів. Ось як описують життя сучасних аборигенів, тобто корінних жителів, Австралії деякі дослідники: "Тисячі австралійців відмовляються від стандартних жител на користь тимчасових будівель, не користуються багатьма предметами фабричного виробництва. Але попри все те вони опановують... цілком сучасними методами господарювання. Не вважають потрібним відмовлятися від ліків. На полювання їздять нерідко в автомобілях і з рушницями, на рибну ловлю відправляються в моторних човнах".

Що ж призвело до таких змін у традиційних суспільствах, які ще три століття назад визначали соціальний вигляд людства і вважалися символом його стабільності? Як головну причину дослідники називають індустріалізацію.

ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО

Ви вже знаєте, у чому полягає своєрідність індустріальної цивілізації, як проходило її становлення. Сьогодні більшість країн світу можна віднести до суспільств індустріального типу. У них переважає промислове виробництво, розвинуті ринкові відносини, вони активно беруть участь у міжнародній торгівлі.

Швидко йдуть процеси урбанізації, тобто росту міст. У деяких країнах до 90% населення - городяни. Постійно зменшується частка людей, зайнятих у сільському господарстві: у найбільш промислово розвинутих державах вона не перевищує 3-5% населення.

Разом з тим, цей світ сьогодні дуже неоднорідний. Одну групу складають високорозвинені в промисловому плані країни: США, Канада, держави Західної Європи. Саме з ними ми пов'язуємо поняття "західна цивілізація". У більшості з цих держав промисловий переворот і наступна Модернізація відносяться до XVI11-XIX ст. В останні десятиліття минулого століття в число високорозвинених країн ввійшла і Японія. На їхню частку в середині 90-х рр. XX ст. припадало 50% світового валового продукту, у той час як чисельність населення складала 14% від усього населення Землі.

У політичних відносинах дані держави - демократії, що проголошували головним своїм завданням захист прав і свобод громадян. Серед основних духовних цінностей важливе місце як і раніше приділяється спрямованості людини до особистого успіху, розвитку духу підприємництва й ініціативи, підтримки нового, прогресивного, поваги до науки і техніки. Разом з тим, усе більшого поширення одержує прагнення до матеріального комфорту, розширеного споживання. Один американський соціолог назвав сучасне західне суспільство "викидаючим суспільством": речі купуються і швидко викидаються, відбувається швидка зміна моди, стилю життя.

Іншу групу утворюють так звані нові індустріальні країни. До неї входять ті, хто домігся значних економічних результатів порівняно недавно, успішно застрибнувши на ходу в "потяг" науково-технічного прогресу. Це, в першу чергу, ряд держав Азії, окремі країни Латинської Америки. Наприклад, Південна Корея ще в 50-і рр. XX ст. була багато в чому аграрно-традиційним суспільством, 85% її населення складали селяни. Практично не було людей з вищою освітою, тому що японська окупаційна влада протягом десятків років забороняла корейцям одержувати освіту вищу за середню. Під забороною знаходилася також будь-яка підприємницька діяльність, крім дрібного бізнесу. Тому в Кореї не було підприємств, де працювало б більш 50 осіб. До 90-х рр. XX ст. ця держава стала індустріально розвинутою. У містах живе більш 85% населення. За кількістю осіб з вищою освітою Корея

поступається тільки США і Японії. Це створює базу для розвитку наукомістких, високотехнологічних виробництв; південнокорейська електроніка успішно завойовує позиції на світовому ринку.

Сприйнявши багато рис індустріального суспільства, держави цієї групи зберегли і свої традиційні цінності: готовність до тривалої, кропіткої праці, високу суспільну значимість праці, пов'язаної з професійною майстерністю, цінності солідарності і колективізму, міцність родинних зв'язків не тільки в сімейних відносинах, але й у бізнесі.

Ще більший вплив традиційні цінності мають у тих країнах, які побудували своє багатство на експорті нафти. Це насамперед держави арабського Сходу. Зримі прояви нового в їхніх країнах - туристичні комплекси, що відповідають найвищим міжнародним стандартам, сучасні аеродроми, багатоповерхові столичні офіси великих компаній. Але ставлення до багатства багато в чому залишається колишнім: гроші існують для того, щоб їх витрачати.

У ряді цих держав зберігають значення племінні зв'язки, нерідкі міжплемінні конфлікти, мало змінився віковий уклад життя кочівників - бедуїнів. Велику роль у суспільстві відіграє релігія. Там, де пануючою релігією є іслам, нерідко висувається ідея відродження ісламської цивілізації, основою якої повинні стати морально-духовні цінності, що проповідуються цим віровченням.

Швидкими темпами сьогодні розвивається економіка в Індії і Китаю. Узявши на озброєння багато Досягнень західної технології й організації виробництва, країни Сходу прагнуть протистояти вестернізації (впливу Заходу: від англ. west - захід) своєї культури, намагаються відстояти самобутні духовні цінності. На думку одного індійського вченого, азіатські народи не прийняли культурної переваги Заходу.

МЕЖІ РОСТУ

До середини нашого сторіччя індустріальна цивілізація в розвинутих Країнах перетворилася в суспільство масового виробництва і споживання. "Кожне індустріальне суспільство, незалежно від того, є воно капіталістичним чи соціалістичним, східним чи західним, керується певними засадами. Стандартизація, централізація, максималізація, гігантоманія, дезінформація, спеціалізація, синхронізація - прибульці з Марса знайшли б усюди те саме". Ці слова належать американському вченому О. Тоффлеру.

Однак до середини 70-х pp. XX ст. сформована на цих принципах система виробництва і суспільного життя стала давати збої. З'явилися численні обмеження для руху по вже прокладеному шляху. Першою з них стала енергетична криза: подальший ріст споживання нафти, яка усе більш дорожчала, що загрожувало підірвати національну економіку тих країн, що жили за рахунок її ввозу. Але, крім нафти, усе більше бідніли запаси й інших ресурсів планети, необхідних для розвитку виробництва і суспільства, у тому числі природні