свобода совісті; підвищення ролі суду і громадських організацій у захисті цивільних прав.
В економічній сфері мається на увазі ринкова економіка з різноманітними рівноправними формами власності; у соціальній - рівні можливості власними зусиллями створювати своє благополуччя, соціальний захист дітей, людей похилого віку, інвалідів; у політичному плані - суспільство, демократично облаштоване, з парламентською системою, принципом поділу законодавчої, виконавчої і судової влади, верховенством закону.
Таким чином, мова йде про формування механізмів громадянського суспільства і правової держави, про демократизацію не тільки державної системи, але і всього громадського життя. Усе це повинно послужити могутнім стимулом підвищення соціальної активності і самодіяльності мас.
Радикальні зміни повинні відбутися в галузі культури, освіти. Вони покликані відкрити широкий простір духовному розвитку людини і суспільства, у якому вона живе, вільному прояву талантів, здібностей і заповзятливості у всіх сферах діяльності.
Наскільки життєві ці орієнтири? Чи реальні такі зміни? їхня реальність залежить насамперед від точного аналізу справжнього життя нашого суспільства, тенденцій його розвитку. Вона пов'язана і з правдивою оцінкою історичного досвіду країн, що пережили різні варіанти економічних і політичних порядків.
Важливе також урахування багатого, різнобічного досвіду світової соціал-демократії, що внесла істотний вклад у проведення соціальних реформ в інтересах трудящих.
Життєвість політичних орієнтирів демократичної реформації визначається опорою на кращі досягнення людського розуму, на накопичений в усьому світі досвід ефективного господарювання, вирішення соціальних проблем, розвитку демократії. Такий досвід може бути використаний лише з урахуванням особливостей розвитку України. Оновлене суспільство не може бути нічим іншим, як утіленням досягнень світової цивілізації й історичної творчості народу України. Перехід до нього вимагав подолання конфронтаційного підходу, протиставляючого сучасні соціальні системи. Адже й у закордонних країнах, і в нас відбуваються багато в чому подібні за своїм змістом зміни, викликані розвитком сучасних продуктивних сил, науково-технічним прогресом. Ряд процесів, що відбуваються в нашому суспільстві, має загальноцивілізаційний характер, оскільки в тій чи іншій формі вони відбувалися в інших країнах, що дозволяє не тільки запозичати наявний досвід, але і спільно шукати шляхи вирішення найбільш гострих проблем.
Перспектива нашої країни - поступовий рух до українського варіанту суспільства постіндустріального типу.
Отже, ми коротко відповіли на поставлене на початку параграфа питання: які напрямки змін, що відбуваються в нашому суспільстві? Однак перехід виявляється нелегким.
Протиріччя перехідного періоду
Зміна суспільного ладу супроводжувалася і супроводжується кризою, яка охопила всі сфери українського суспільства. Слово "криза" грецького походження, означає скрутне, важке, нестійке, небезпечне становище, загострення протиріч. Кризовий характер зміни суспільного ладу пов'язаний з нерівномірним розгортанням процесів, які характерні для перехідного періоду. В економіці, політиці, соціальній і духовній сферах зміни відбуваються не одночасно, не синхронно, а, як правило, різними темпами. Серйозні зрушення в економіці і політиці можуть відбутися за кілька років, значно повільніше відбуваються зміни в соціальній сфері, а перехід від одних звичок, установок, ціннісних орієнтації до нових може зайняти десятиліття. Така неузгодженість різних сфер життя суспільства викликає хворобливий стан усієї суспільної системи, її кризу. Неоднозначний характер змін, поєднання в них втрат і здобутків має закономірний характер. Масштаби і глибина реформування України визначили особливу гостроту протиріч перехідного періоду.
Завдання перетворень у країні, яка переживає системну кризу, виявилися надзвичайно складними. Новизна цих завдань призвела до того, що в пошуках правильних рішень допускалися серйозні помилки, а з ряду питань прийняття необхідних заходів запізнювалося.
Вирішення питань, що стосувалися і стосуються влади та власності, зачепило інтереси різних груп у суспільстві, загострилася політична боротьба з проблем спрямованості, методів і темпів перетворень.
Сучасне українське суспільство - це складне поєднання минулого і сьогодення, переплетення різноманітних інтересів, об'єктивних і суб'єктивних факторів, сполучення протиріч, які раніше нагромадилися, і протиріч перехідного періоду.
Вибір шляхів виходу з кризи залежить від оцінки проведених реформ. Дослідники узагальнили різні судження в трьох варіантах оцінок. Перший: реформування йде правильним шляхом і відповідає національним інтересам України. Другий: стратегія реформ обрана правильно, але методи її реалізації мають потребу в коректуванні. Третій: курс реформ обраний неправильно, не відповідає умовам і особливостям українського суспільства.
Виробити власну точку зору на перспективи українських реформ вам допоможе вивчення наступних розділів підручника. Поки ж відзначимо, що більшість людей, які вболівають за долю України, розділяють погляд на умови, при яких можуть бути досягнуті оздоровлення і стабілізація суспільства.
Політична боротьба на всіх рівнях повинна вестися конституційними засобами, у рамках законів. Безладдя, порушення законності не тільки не сприяють виходу країни з кризи, але і викликають нестабільність у суспільстві.
Важливою умовою стабільного розвитку країни є суспільна злагода, співробітництво різних соціальних і політичних сил, зацікавлених у проведенні реформ, у підтримці конституційного порядку. Конфронтація, розпалення ворожості до тих чи інших соціальних груп, націй, політичних організацій створюють небезпеку громадянської війни з її руйнівними наслідками.