Різновиди соціологічних теорій

У попередній темі - "Соціологія як наука про суспільство" (частина перша) проаналізовано соціологію як систему знань про суспільство та розглянуто технології щодо їх отримання.

Як відомо, система соціологічного знання має складну, але водночас класичну структурну будову. З одного боку, це обумовлено конкретизацією, можна навіть сказати "операціоналізацією" соціальної філософії, з іншого - спеціалізацією та поєднанням різних суспільних наук, а також розвитком емпіричних соціальних досліджень, котрі мають як науковий, так і прикладний характер. Коротко нагадаємо структуру соціологічного знання.

Так званий перший (вищий) рівень структури соціологічного знання становить теоретична соціологія - загальна соціологічна теорія - різноманітні концепції, що розглядають всю сферу суспільного життя як соціальну систему, соціальні спільності, відносини, процеси, інституції. Загальна соціологічна теорія на вищому рівні абстрагування та теоретизування охоплює зв'язки в розвитку соціальних явищ, у загальному вигляді пояснює природу соціальних відносин та їх компонентів. На загальнотеоретичному рівні здійснюється зв'язок соціології з іншими галузями наукового знання, такими, як філософія, антропологія, історія, психологія, педагогіка, культурологія та інші, що, в свою чергу, характеризується, як правило, високим рівнем абстрагування та теоретизування.

Паралельно із соціально-філософською базою, звідки черпала свої засади соціологія, значний вплив справляли їй і різного роду практичні соціальні обстеження: демографічні, обчислювальні, пошукові, котрі мали характер описовості, аналітики, прогнозу. Вся ця і подібна низка обстежень сформувалася в могутній потенціал засобів отримання соціологічної інформації із застосуванням знань та прийомів математики та статистики.

Предметом аналізу таких обстежень виступали та виступають події, вчинки, характеристики поведінки та діяльності людей, соціальних груп і т. ін.

Система такого роду інформації постійно додавала та поновлювала теоретичний рівень соціології. Але на даному рівні виникали і свої проблеми, в основному теоретико-методологічного характеру, – поставала нагальна потреба в більш конкретному теоретичному і спеціалізованому осмисленні та поясненні тих чи інших сторін суспільного життя. Шлях до вирішення цієї проблеми запропонував свого часу американський соціолог Р. Мертон у 40-х роках, котрий поєднав загальнотеоретичний рівень пояснення соціальної дійсності і більш конкретний практично-прикладний рівень як засіб вивчення дійсності та поповнення наукових знань своєрідним теоретико-методологічним містком - "середньорівневою соціологією" або теорії середнього рівня.

Соціологічні теорії середнього рівня - це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні специфічні підсистеми суспільства і соціальних процесів. Це своєрідний другий зріз у структурі соціологічного знання. З одного боку, це конкретизація загальної соціологічної теорії, залежно від предмета дослідження. З іншого - своєрідне узагальнення конкретних соціологічних досліджень.

У спеціальних соціологічних теоріях існує кілька критеріїв розподілу їх на різні типи. Проте слід зауважити, що проблеми критерії розподілу соціологічних теорій не є закритими, і у вчених немає спільної думки щодо даного питання. Аналіз наявної науково-методичної літератури з даної проблематики дає підстави побудувати таку схему розподілу соціологічних теорій:

Передусім, слід виділити спеціальні соціологічні теорії, об'єктом вивчення яких є соціальні закони і закономірності функціонування соціальних спільностей, що і є безпосередньо предметом соціології і пов'язано із критеріями "соціальне", "соціальні відносини", "соціальна сфера".

У свою чергу основою розподілу цього виду соціологічних теорій (спеціальних соціологічних) служить ряд соціологічних категорій, що відображають специфіку предмета соціології, суттєві елементи соціальних спільностей і характеризують відповідний підхід соціології до об'єкта дослідження: соціальна група, соціальна дія, соціальний інститут, соціальний процес та ін. Такого роду теорії характеризуються досить високим рівнем абстракції та теоретизування і дозволяють теоретизувати один і той же об'єкт, ту чи іншу соціальну спільність під певним кутом зору, виділивши той чи інший зріз досліджуваного об'єкта, його рівень, сторону.

Іноді у зв'язку із високим рівнем абстракції досить складно розрізнити чи виокремити їх від загальносоціологічної теорії, оскільки вони у своїй сукупності або утворюють, або доповнюють останню. Можна стверджувати, що на цьому етапі загальнотеоретична соціологія переходить у більш конкретизований "середній рівень". Весь комплекс такого роду теорій деякі вчені відносять до так званих концептуальних соціологічних теорій, котрі розглядають те чи інше явище як процес у соціальному просторі, а ті чи інші процеси розглядаються в контексті соціальних законів та закономірностей, що характеризують та ідентифікують суспільство в цілому в усіх його аспектах. Серед них - теорії соціальної структури, соціального розвитку, соціальних змін і трансформації суспільства, теорії соціальної стратифікації та мобільності, соціальних потреб і т. ін.

Доповнюють їх теорії, що формуються на стику соціології з іншими науками: економічна теорія, держава та право, етнографія, політична та інші науки, вивчають форми вияву і механізми дії соціальних закономірностей у різних сферах життя суспільства.

Перші теорії (спеціальні соціологічні), ніби складають "ядро" соціологічного теоретичного знання. Другі - його прикордонний пояс (зв'язок соціології з іншими науками). Щоб підкреслити специфічний характер останніх теорій, їх називають галузевими Основою їх розподілу служить об'єкт дослідження, що і знаходить вираз у назві тих чи інших соціологічних дисциплін: економічна соціологія, соціологія політики, права, культури, молоді тощо. Ці теорії вивчають різні сфери суспільного життя з точки зору існуючих у них відносин. Термін "соціологія" в назві вказаних дисциплін (і спеціальних, і галузевих соціологічних теорій) відображає особливий підхід до відповідних сфер життя суспільства, що обумовлений предметом і методом соціології.

Основою іншого розподілу системи соціологічних теорій служить ряд соціологічних категорій, які відображають специфіку предмета дослідження, суттєві елементи соціальних спільностей: соціальна група, соціальна діяльність, соціальний інститут, соціальний процес та ін. Виходячи з цього, необхідно виділити ряд спеціалізованих підрозділів, які займаються дослідженням певних сфер суспільного життя, і деяку галузь загальних теорій. Так, у сучасній соціології виділяються такі підрозділи, які інколи називаються конкретною соціологією:

¦ розділи, які досліджують соціальні інститути, до яких належать: соціологія сім'ї, соціологія виховання, соціологія політики, соціологія права, пізнання, ідеології, науки, релігії, мистецтва, армії, війни, промисловості, праці;

¦ розділи, які спеціально досліджують різні типи соціальних спільностей (дослідження малих груп, територіальних спільностей, міста, села, дослідження соціальних прошарків населення, професійних категорій, каст);

¦ спеціалізовані дослідження соціальних процесів, таких, як явища і процеси дезорганізації, злочинності, алкоголізму, проституція на сучасному рівні становлення ринкових відносин і підприємництва, система масової комунікації - преса, радіо, телебачення, кіно тощо - та їх вплив на формування так званої масової культури; процес міграції населення, переміщення осіб у географічному просторі і перехід в інші спільності та культури, а також процеси переходу від одного прошарку чи класу в інший.

Це не єдиний у своєму роді розподіл (класифікація) конкретних соціологічних теорій.

Так, деякі дослідники виділяють п'ять груп теорій середнього рівня:

¦ галузеві соціологічні теорії, що вивчають основні форми і види життєдіяльності суспільства (соціологія праці, побуту, вільного часу, дозвілля і т. п.);

¦ міжгалузеві соціологічні теорії (економічна соціологія, політична, соціологія культури, релігії та ін.);

¦ теорії функціонування та розвитку соціальних процесів і явищ (соціальна аномія, соціальний контроль, соціалізація, девіантна поведінка тощо);

¦ "інституційні" теорії (соціологія освіти, сім'ї, науки);

¦ теорії соціальних спільностей (регіональна соціологія, етносо- ціологія, соціологія молоді).

І галузеві, і спеціальні соціологічні теорії водночас і різняться, і перетинається між собою. Будь-яка галузева теорія використовує концептуальний апарат спеціальних соціологічних теорій і може описувати свій об'єкт як групу, діяльність чи інститут.

Можна розрізняти соціологічні теорії також за їх характером орієнтації: фундаментальні і прикладні.

Перші орієнтовані на вирішення наукових проблем, пов'язані з формуванням соціологічного знання та концептуального апарату соціології, методів соціологічного дослідження. Вони відповідають на два питання: "що пізнається?" (об'єкт) і "як пізнається?" (метод) - отже, пов'язані із вирішенням пізнавальних завдань.

У своїй сукупності галузеві соціологічні теорії мають більш прикладний характер, а спеціальні теорії - фундаментальний, науковий.

Інші орієнтовані на вирішення актуальних соціальних проблем, пов'язані із дією на досліджуваний об'єкт і відповідають на питання: "для чого пізнається?".

Розрізнення теорій здійснюється не за об'єктом чи предметом, а за тією метою, котра ставиться перед соціологом (пізнавальна чи практична). Те саме стосується і практичних соціологічних досліджень, які типологізуються також відповідно до характеру спрямованості (фундаментальні чи прикладні).

Виходячи із вищесказаного, структуру соціологічного знання можна схематично представити у такому вигляді (рис. 1).

З даного рисунка видно, як ранжируються один до одного рівні соціологічного знання залежно від ступеня абстракції, теоретизування та конкретизації наукового знання.

У поданій далі системі конкретних соціологічних теорій не будемо систематизувати їх за галузевим чи за іншим критерієм, а висвітлимо із загальної їх сукупності лише ті, котрі, на наш погляд, охоплюють і описують, хоч і не всі, але більшість фрагментів суспільного життя, і котрі найчастіше називаються у навчальній літературі.

Література

Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000.

Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000.

Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11.

Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, №