На наш погляд, має рацію В. В. Щербина, коли стверджує, що подальший розвиток служб персоналу пов'язаний із синтезом кадрової і соціологічної служб. Остання вже тепер володіє певним арсеналом діагностичних засобів, здатних забезпечити досить високу обґрунтованість і надійність добору, розміщення; просування і раціонального використання кадрів, а також регулювати всі соціальні зміни в трудовому колективі. На відміну від кадрових соціологічні служби складаються з фахівців, більшість яких має вищу освіту. Причому освітній рівень їхніх співробітників, як правило, перевищує рівень освіти працівників таких провідних підрозділів, як відділи головного інженера й головного економіста. У багатьох службах соціального розвитку, особливо розташованих у великих університетських центрах, більше половини фахівців мають профільну — психологічну, а останнім часом і соціологічну — освіту. Значна частина соціологів із непрофільною освітою пройшла перепідготовку на спеціальних курсах.

Практика свідчить, що вже сьогодні до числа поширених програм соціологічної діяльності входить робота і оцінки якостей керівних та інженерно-технічних кадрів, аналізу стилів керівництва, соціально-психологічної і професійної адаптації працівників, стабілізації кадрів, формування сприятливого психологічного клімату. У деяких галузях ведуться роботи з добору резерву на керівну посаду, забезпечення раціонального посадового пересування і планування професійної кар'єри (уже на стадії прийому на роботу), формування і зміни складу трудових колективів. Якість управлінських рішень в царині кадрової політики, підготовлених соціологом, значно вища від якості рішень, прийнятих на основі інтуїції і здорового глузду, до яких звичайно вдається керівник-практик. Та водночас і соціологічні служби ще не можуть цілком претендувати на роль відділу управління персоналом.

Як бачимо, створення служб персоналу принципово нового типу на базі синтезу сучасних кадрових і соціологічних служб є одним із перспективних напрямів розвитку заводської соціології. Нові тенденції намітилися у зв'язку з розширенням госпрозрахункових, комерційних і ринкових відносин, зокрема соціологічних центрів, що працюють у режимі зовнішнього консультування. Вони зайняті забезпеченням упровадження нововведень в організації, розробкою її стратегії, організаційним проектуванням. У зв'язку з загостренням соціальної напруженості в країні деякі соціологічні служби спеціалізуються на вирішенні трудових і соціальних конфліктів. Замовниками виступають ради трудових колективів, профспілкові організації, страйкові комітети.

Загальним підсумком може бути висновок про те, що подальший розвиток соціологічних служб відкриває великі перспективи для впровадження соціології н управлінську практику.

На завершення розгляду теми звернемо увагу на те, що соціологічні дослідження в трудових колективах служать важливим джерелом достовірної і представницької інформації, яка адекватно відображає трудову ситуацію і тим самим допомагає приймати ефективні управлінські рішення та контролювати процес їх реалізації.

У соціології праці застосовуються дослідження теоретичного та емпіричного рівнів (з перевагою останнього) для управління трудовими процесами на виробництві. При цьому реалізуються як евристична, так і прогностична, прикладна функції досліджень.

Основою для проведення досліджень у трудових колективах є загальна методика соціологічних досліджень. Однак існує специфіка трудових досліджень двоякого роду: а), що виявляється в змісті основних напрямків дослідження; б), що виражається в особливих вимогах до використання методів конкретно-соціологічних досліджень.

Організовує соціологічні дослідження на підприємстві, як правило, служба соціального розвитку. її діяльність зосереджена в виконанні таких основних функцій: планово-прогностичній; інформаційно-дослідницькій і соціально-інженерній; врахування чинників у техніко-економічній діяльності; соціологічної освіти. Ступінь реалізації кожної функції, їхня скоординованість і взаємодія виконавців визначають ступінь ефективності роботи служби соціального розвитку.

Діяльність служб соціального розвитку на підприємствах зазнає обмежень через низький статус у структурі підприємства; нерозуміння їхньої ролі керівництвом; недоукомплектованість професійними кадрами; нерівномірність у співвідношенні дослідницьких і впроваджувальних робіт.

Перспективи розвитку соціологічних служб на підприємствах пов'язані зі створенням синтезу соціологічної і кадрової служб, що надасть роботі з персоналом науково обґрунтованого характеру, а соціологічним дослідженням — конкретне місце в структурі функцій підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баскаков А. Я., Тулсиков Н. В. Методология научного исследования. К., 2002.

2. Батыгин Г. С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии. М., 1986.

3. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. М., 1988.

4. Давыдюк Г. П. Прикладная социология. Минск, 1979.

5. Как провести социологическое исследование: В помощь идеологическому активу / Под ред. М. К. Горшкова и Ф. Э. Шереги. М., 1985.

6. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. К., 1999.

7. Лукашевич Н. П. Социология труда. К., 2001.

8. Ноэль Э. Массовые опросы. М., 1978.

9. Основы прикладной социологии / Под ред. Ф.Э. Шереги, Н. К. Горшкова. М., 1995.

10. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. К., 1996.

11. Паниотто В. И. Качество социологической информации. К., 1987.

12. Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днепропетровск, 1997.

13. Рабочая книга социолога. М., 1983.

14. Ромашов О. В. Социология труда. М., 1999.

15. Саганенко С. И. Надежность результатов социологического исследования. Л., 1983.

16. Социологическая информация в ЭВМ. Л., 1983.

17. Социологический справочник / Под общ. ред. В. И. Воловича. К., 1990.

18. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В. I. Воловича. К., 1998.