Наприкінці 50-х — на початку 60-х років за часів політичної "відлиги", що розпочиналася, відбулася нова дискусія про соціальну психологію, в результаті якої цю дисципліну було взаконено, але за умови її твердої орієнтації на марксистську філософію. Наслідком такої орієнтації став соціально-класовий підхід до особистості, малих соціальних груп та інших явищ і процесів, які цікавлять соціальних психологів.

Що стосується експериментального статусу соціальної психології, то він багато в чому зумовлений розвитком емпіричної психології, яка, в свою чергу, стимулювала розвиток емпіричної соціології та такого важливого методу емпіричних досліджень, як експеримент. Крок за кроком ідея експерименту в соціальних науках завойовувала дедалі більше прихильників.

Першими серед "соціальних експериментаторів" були американський соціолог У. А. Томас (1863—1947) та його польський колега Ф. В. Знанецький (1882-1958), які в 1918—1920 pp. провели експериментальні дослідження та описали їх у книзі "Польський селянин в Європі та Америці". Вони вивчили багато сімей польських емігрантів, їхніх родичів і на підставі широкого використання експериментально-соціологічних методів простежили причини та характер змін душевного світу, ціннісних орієнтацій емігрантів, розкрили суть механізму пристосування людини, яка опинилася в нових соціальних умовах.

Надзвичайно важливе експериментальне дослідження здійснив на заводі концерну "Вестерн електрик ком пані" у Хоторні (поблизу Чикаго) один із фундаторів індустріальної (промислової) соціології Е. Мейо (1880—1949). Узагальнення підсумків цього дослідження стало методологічним базисом для формування соціологічної концепції та школи "людських відносин" (англ. human relations). Вчені вважають, що школу "людських відносин" можна розглядати як прикладну галузь соціології — соціопсихологію малих груп.

Експерименти та концепція Мейо зацікавили американських підприємців. Вони наочно переконалися в тому, що наукові теорії соціологів можуть давати значний практичний ефект, виражений у різкому підвищенні продуктивності після відповідних покращень умов та організації праці.

Успіх хоторнських експериментів дозволив зміцнити позиції емпіричної соціології в очах американських бізнесменів, які вміють рахувати кожний цент. На експерименти було витрачено чотири мільйони доларів, але впродовж десяти років "Вестерн електрик ком пані" окупила ці витрати, отримавши 80 мільйонів чистого прибутку.

Таким чином, експериментальна соціологія дозволила не тільки підвищити продуктивність праці, виявити способи запобігання соціальним конфліктам і принести істотні доходи підприємцям, а й утвердити соціальний експеримент як важливий інструмент соціологічних досліджень. Але всьому цьому передувала тривала історія зміцнення позицій емпіричних досліджень у соціальних науках. Свій внесок до розробки методології емпіричної соціології зробили, зокрема, німецькі вчені.

Література

Бешелев С. Д., Гурвич Ф. Г. Экспертные оценки. — М.: Наука, 1973. — 159 с. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — 232 с.

Куприна А. П. Проблема эксперимента в системе общественной практики. — М.: Наука, 1981. - 168 с.

Кэмпбелл Д. Модели эксперимента в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1980. — 391 с. Лейтц Г. Психодрама: Теория и практика: Пер. с нем. — М.: Издательская группа "Прогресс", "Унивсрс", 1994. — 352 с.

Логический подход к искусственному интеллекту. От классической логики к логическому программированию: Пер. с англ. — м.: Мир, 1990. — 430 с. Марпшно Дж. Технологическое прогнозирование: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1977. - 592 с.

Масленников Е. В. Метод интеграции концепций экспертов в социологическом исследовании. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. — 87 с. Налимов В. В. Теория эксперимента. — М.: Наука, 1971. — 207 с.

Налимов В. В., Голикова Т. И. Логические основания планирования эксперимента. — М.: Металлургия, 1981. — 151 с.

Нерсесова Е. X. Гносеологический аспект проблемы социальных показателей. — М.: Наука, 1981. - 158 с.

Ноэль Э. Массовые опросы: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1978. — 381 с. Овсянников В. Г. Методология и методика в прикладном социологическом исследовании. — Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1989. — 133 с.

Рывкина Р. В., Винокур А. В. Социальный эксперимент. — Новосибирск: Наука, 1968. - 173 с.

Стандартизация показателей в социологическом исследовании. — М.: Наука, 1981. - 248 с.