Задоволення приватних інтересів призводить до виникнення зв'язків і взаємодій між індивідами і соціальними групами, породжує певні інститути, наприклад, сім'ю, творчі союзи, благодійні фонди, споживчі організації тощо. Так складається і розвивається громадянське суспільство - сукупність недержавних суспільних відносин і інститутів, що виражають різноманітні приватні (індивідуальні і колективні) інтереси і потреби вільних громадян у різних сферах життя.

Тут, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки і відносини між людьми, які взаємодіють як вільні і відповідальні одні перед іншими, суспільством і державою, рівноправні партнери (наведіть приклади).

У громадянському суспільстві прослідковуються кілька прошарків зв'язків і відносин. Фундамент його складає ринкове господарство, взаємодія людей у процесі виробництва. Вони засновані на праві приватної власності, свободі праці і підприємництва. Саме наявність вільних власників у сфері господарської діяльності, їхня можливість вступати в чесну конкуренцію із собі подібними породжує різноманітні, створювані за власною ініціативою недержавні об'єднання громадян.

Другий прошарок - це соціокультурні відносини. Вони задовольняють потреби громадян у сімейно-родинних зв'язках, вихованні дітей, освіті, духовному удосконаленні, вірі, здоров'ї, творчості, спілкуванні, інформації. Реалізація цих потреб здійснюється в рамках таких недержавних інститутів, < як сім'я, церква, освітні, виховні, наукові і культурні установи тощо.

Нарешті, третій прошарок відносин усередині громадянського суспільства складають взаємодії об'єднання за інтересами. До таких об'єднань відносяться: союзи підприємців, фінансистів, екологів, професійні союзи; церковні, жіночі, молодіжні організації; клуби за інтересами, муніципальні комуни (місцеве самоврядування) тощо. Вони відбивають прагнення різних груп громадян домогтися рішення не тільки індивідуальних і групових, але і загальнозначущих цілей. Включаючись в політику і роблячи тиск недержавну владу, зацікавлені групи, так само як і політичні партії, перекидають місток, що зв'язує громадянське суспільство і державу, породжують соціально" політичні відносини.

Наявність у громадянському суспільстві ефективно діючих різноманітних і численних добровільних об'єднань характеризує ступінь його сформованого. Адже вони є наслідком інтелектуального і морально-правового розвитку кожного громадянина, усвідомлення ним своєї приналежності до тієї чи іншої соціальної групи, загальних з ним інтересів. Звідси і виникає соціальна активність, прагнення спільними зусиллями без піклування держави, але при її сприянні удосконалювати суспільство, робити спільне життя комфортнішим, яскравішим, багатшим, а виходить, і щасливішим.

У розвинутих громадянських суспільствах люди рідко звертаються до державних органів. Англійці жартують, що вони мають справу з державою двічі: коли виймають пошту з поштової скриньки і коли порушують правила вуличного руху. Отже, держава забезпечує умови для нормальної життєдіяльності громадянського суспільства, закріплює у своїх нормативних актах природно сформовані відносини між людьми.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

У громадянському суспільстві здійснюється публічна влада на місцях - місцеве самоврядування. Воно є самостійною (і під свою відповідальність) діяльністю населення і рішення ним безпосередньо або через обрані органи питань даної території (місцевого значення), виходячи зі своїх інтересів, історичних і інших місцевих традицій.

Розглянемо наведені вище ознаки цього виду публічної влади.

Самостійність і відповідальність населення за прийняття рішень місцевого характеру означає, що місцеве самоврядування не входить у систему органів державної влади. Воно є особливою управлінською ланкою, що здійснюється самим місцевим населенням, громадянами. їм належить ініціатива і самостійність у вирішенні питань місцевого значення, вони покладають на себе відповідальність за управління місцевими справами. Тим самим у специфічних формах реалізується влада народу.

Слід зазначити, що іноді місцевому самоврядуванню можуть бути делеговані (передані) окремі державні повноваження, наприклад, щодо участі в реалізації державних соціально-культурних програм. У цих випадках держава виділяє звичайно додаткові фінансові засоби і має право здійснювати контроль за відповідною діяльністю місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється, як підкреслюється у визначенні, або безпосередньо, або через виборні органи.

До форм прямого (безпосереднього) волевиявлення народу відносяться місцеві референдуми (голосування громадян з питань місцевого значення), вибори, збори, народна правотворча ініціатива. Остання припускає можливість населення вносити в органи місцевого самоврядування проекти правових актів.

Звичайно органи місцевого самоврядування формуються шляхом загальних, рівних і прямих виборів при таємному голосуванні і поділяються, як правило, на представницькі і виконавчі.

Самоврядування громадян здійснюється на певних територіях, де проживають колективи людей (співтовариства): у містах, селищах, селах тощо. При цьому враховуються особливі умови, місцева специфіка і своєрідність життєвого укладу. Самоуправлінські, самоурядові територіальні одиниці звичайно називають муніципальними формуваннями (з лат. municipium - самоурядова, самоуправлінська громада). Вони можуть об'єднувати кілька поселень, частину населення, об'єднувати інші населені території, де здійснюється місцеве самоврядування.

Економічну основу муніципального формування складає муніципальна власність. До неї відносяться: муніципальні землі й інші природні ресурси, муніципальні підприємства, засоби транспорту, зв'язки, житловий фонд і нежилі приміщення, муніципальні установи освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, муніципальні банки й інші фінансово-кредитні органи, інше рухоме і нерухоме майно.

Крім самоврядування, на всій території муніципального формування існує територіальне суспільне самоврядування громадян за місцем проживання на частині муніципального формування (мікрорайонів, кварталів, вулиць тощо). Тут функціонують різноманітні ради мікрорайонів, вуличні, будинкові комітети тощо. Вони, на відміну від муніципального формування, не мають, як правило, місцевого бюджету, хоча і можуть мати певне майно.

Питання місцевого значення муніципальних формувань пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням муніципальною власністю, місцевим плануванням соціально-економічного розвитку територій, охороною громадського порядку, навколишнього середовища. Вирішуючи питання місцевого значення, місцеве самоврядування як публічна влада територіальних співтовариств впливає на життєдіяльність і розвиток цивільного суспільства. Ніякий державний орган не має права втручатися в рішення місцевого характеру, якщо вони прийняті в рамках закону. Законодавством багатьох країн світу, у тому числі і України, передбачена можливість захисту прав місцевого самоврядування в суді.

Таким чином, місцеве самоврядування надає громадянському суспільству організований самоврядний початок, сприяє більш повній самореалізації громадян, впливає на розвиток правової держави.