Тісні зв'язки сакральної географії з іншими соціально-географічними галузями знань, а також суспільними науками значною мірою зумовлюються тим, що як суспільна наука сакральна географія використовує властиві суспільним наукам методи, зокрема соціологічний, економічний та ін.

Міцні зв'язки сакральної географії зі соціально-географічними й іншими науками засвідчують її чітко визначене місце в системі наук. Простежується також надзвичайно сильний зв'язок сакральної географії з науками про релігію (наприклад, історією релігії, філософією релігії, соціологією релігії, психологією релігії). Подальший розвиток сакральної географії значно залежить від характеру її взаємозв'язків з релігієзнавством.

Сакральна географія пов'язана і з природничими науками, і з філософією. До суміжних їй дисциплін відносять, зокрема, екологію, соціальну психологію, територіальне планування. При цьому наголосимо на її унікальному внеску в теорію — розроблення "власної" проблеми: соціальний сакральний простір, соціальний сакральний час і сакральний світ людини, суспільства в умовах конкретних геопросторово-часових координат. Отже, подальший розвиток сакральної географії, її внесок у потреби практики прямо залежить від успіхів і досягнень в інших галузях знань. Сакральна географія у свою чергу виступає як стимулятор або важливий фактор розвитку інших наук.

Понятійно-термінологічний апарат сакральної географії формується сукупністю термінів, що відображають систему понять цієї галузі знань. Становлення і розвиток понятійно-термінологічного апарату сакральної географії вирізняється такими специфічними особливостями:

1. Філософський зміст релігії, її світоглядне значення сприяють використанню у понятійно-термінологічному апараті сакральної географії значної кількості філософських і загальнонаукових термінів, понять.

2. "Географічність" сакральної географії, тобто входження цієї галузі знань до системи географічних наук, детермінує використання в її межах понятійно-термінологічної системи "Географія".

3. Феноменальність релігії, її давність і планетарність зумовили найбільше розмаїття та багатство за кількістю, змістом і географічними ознаками понятійно-термінологічної системи "Релігія", що використовується як одна з найважливіших у сукупному понятійно-термінологічному апараті географії релігії.

4. Відносна "молодість" сакральної географії — причина того, що на сучасному етапі дуже важлива для цієї галузі знань понятійно-термінологічна система "Сакральна географія" перебуває на стадії становлення.

5. Наукова мова сакральної географії вирізняється наявністю у її складі значної кількості абстракцій, що характерно для всіх соціальних наук, до складу яких входить і ця самостійна галузь знань.

6. Понятійно-термінологічний апарат сакральної географії перебуває на стадії трансформації у зв'язку зі сучасними особливостями формування української термінології.

Аналіз усіх перелічених особливостей дає підставу дійти висновку: вони мали вплив не лише на численність і розмаїття термінів, а й на їх структуру, формування окремих понятійно-термінологічних систем сакральної географії.

На розвиток понятійно-термінологічного апарату сакральної географії суттєво впливають наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та критику. Зокрема, вагомим науковим доробком у царині цієї галузі знань вирізняються представники Львівської школи О. Шаблій, І. Ровенчак, О. Вісьтак та ін.

Чільне місце у понятійно-термінологічному апараті сакральної географії посідає понятійно-термінологічна система "Релігія", яка розпадається на кілька підсистем: "Культові споруди", "Культові дійства", "Священні книги", "Релігійні свята", "Релігійна освіта" й ін. Найголовніша особливість усіх підсистем та, що їх поняття позначаються специфічними термінами у межах кожної конфесії (наприклад, культова споруда у православному християнстві — церква, в католицизмі — костел, в ісламі — мечеть). У багатьох випадках, навіть у межах конфесії чи вірування, застосовуються різні терміни для визначення однакових понять, якщо ці конфесії розглядаються в межах різних країн (наприклад, священнослужитель православної конфесії України — священик, Росії — піп, Польщі — ксьондз). Тобто всі поняття і терміни названих підсистем характеризуються географічними ознаками, зумовленими ареалом поширення конфесії в світі, тих чи інших країнах. Крім цього, до складу понятійно-термінологічної системи "Релігія" входять суто географічні терміни, тобто такі, що "прив'язані" до конкретної території. Наприклад, термін єпархія (грец. eparchia — володарювання, область) визначає основну церковно-адміністративну територіальну одиницю (округ) у Православній, Католицькій, Англіканській церквах (єпархію очолює єпископ, в Росії — єпархіальний архієрей; в Україні виникла за часів Київської Русі в X ст. під час запровадження християнства).

У понятійно-термінологічній системі "Релігія" е терміни, які відображають релігійні (сакральні) процеси: сакралізація, церквоутворення, сектоутворення тощо.

Отже, понятійно-термінологічна система "Релігія", яка в повному обсязі використовується в сакральній географії, надзвичайно багата, обширна та різноманітна, хоча й консервативна. Вона потребує вдосконалення, осучаснений, українізації, але в розумних межах. Необхідно створювати словники цієї системи, які б, безумовно, зробили її доступнішою не лише для фахівців різних галузей знань, студентів, а й для широких верств населення.

Понятійно-термінологічна система "Сакральна географія" почала формуватися з появою аналогічного терміна, що стало юридичним свідченням народження нової науки. До складу тієї понятійно-термінологічної системи входять терміни:—

об'єкт дослідження сакральної географії (людина, конфесійні й інші спільності людей, суспільство);—

предмет дослідження сакральної географії (територіальна організація сакральної життєдіяльності людини, конфесійних та інших груп населення, суспільства в умовах соціального сакрального часу й соціального сакрального простору в конкретних геопросторово-часових координатах);—

сакрально-географічні комплекси (поєднання конфесійних спільностей людей, сакральної інфраструктури тощо);—

сакральна поведінка людини, різних груп людей, суспільства у конкретних геопросторово-часових координатах;—

сакральна інфраструктура (сукупність культових та інших споруд, що забезпечують сакральну життєдіяльність людини, груп людей, суспільства);—

територіальні сакральні системи (ТСС), до складу яких входять: функціональне ядро — сукупність закладів, що здійснюють головну функцію системи — надання релігійних послуг населенню (церкви, монастирі, лаври); сукупність закладів, установ і підприємств релігійної інфраструктури; сукупність закладів, установ і підприємств, які виконують периферійні функції стосовно ядра системи (церковні школи, шпиталі та ін.); сукупність закладів, інституцій управління релігійним життям і діяльністю. (Територіальні сакральні системи можуть мати власні назви, що залежать від розмірів території, наприклад, Західний релігійний район).

Сакральна географія збагачується новими власними термінами, поняттями. Вона також використовує терміни і поняття таких наук, як логіка, етика, естетика (знак, значення, совість, краса, милосердя).

Отже, сакральна географія має багатий і різноманітний понятійно-термінологічний апарат, який безперервно розвивається, примножується, удосконалюється.

Перед новою галуззю знань — сакральною географією — постало завдання найближчим часом узгодити національну та міжнародну сакрально-географічну термінологію, виробити методологічні засади подальшого розвитку українських терміносистем.

Основний метод географії, отже, і сакральної географії, — геометод. Для географічних наук, у тому числі й для сакральної географії, характерне застосування геопросторової парадигми.

Принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості повинен стати одним з наріжних каменів в сакральній географії. Оскільки центральним об'єктом вивчення сакральної географії є людина, її сакральний світ, то ця галузь знань, застосовуючи згаданий принцип, повинна зосередити увагу на новому, сучасному типі взаємозв'язків "людина — суспільство — природа": дослідження людини. її сакрального світу, релігійної поведінки, сакральної взаємодії з суспільством на конкретній території, в конкретних умовах природного середовища, конкретних геопросторово-часових координатах, на які накладаються соціальний сакральний простір і сакральний соціальний час.

Оскільки сакральна географія відноситься до соціальних наук, то соціальний підхід має бути визначальним. Сакральна географія перебуває у пошуках власної нової парадигми, що повинна містити елементи нових знань різних наук, у тому числі й наук, які скурпульозно вивчають саму людину. Нова парадигма сакральної географії має сприяти накопиченню арсеналу засобів і методів визначення майбутнього людини у конкретних просторово-часових координатах, прогнозування шляхів розвитку людства на Землі.

Отже, незважаючи нате, що методологія сакральної географії охоплює геопросторову парадигму, соціальний підхід та інші засоби, вона ще потребує збагачення, нових методів, нових прийомів. Для цього їй необхідно розвивати не лише власну теорію, а вчасно вивчати і використовувати все найцінніше з інших наук.

Сакральна географія використовує багатий арсенал методів, у тому числі напрями, способи і засоби пізнання сакрально-територіальних систем та їх елементів, сакрально-географічних явищ і процесів, сакрально-географічних об'єктів. Чільне місце серед використовуваних методів посідає системний підхід.

До значущих завдань сучасної сакральної географії належить розроблення математичного апарату опису різного типу сакрально-географічних систем. Уміння вести сакрально-географічні дослідження зі застосуванням системного підходу становить обов'язкову умову підготовки соціогеографи, основним науковим інтересом котрого есакральна географія.

До методів дослідження сакральної географії входять також і давні традиційні методи, і нові зі застосуванням сучасних технологій збирання й оброблення інформації; загальнонаукові, міжпредметні методи та методи, що використовуються в географічних науках, у тому числі й сакральній географії.

Бурхливий науково-технічний прогрес, стрімке поширення комп'ютерної техніки зумовлюють трансформацію, розвиток та удосконалення методів дослідження сакрально-територіальних систем, сакральних об'єктів, явищ і процесів, що в найближчій перспективі дасть змогу значно поліпшити якість таких досліджень. Наприклад, розвитку локальних геоінформаційних систем (ГІС) і застосуванню сучасних комп'ютерних технологій у сакрально-географічних дослідженнях сприятиме відкриття і повноцінне функціонування релігійних вузлів у всесвітній комп'ютерній пошуково-інформаційній системі Internet. Зокрема, за даними Агенції