Інституційна мережа Української Греко-католицької церкви охоплює митрополію, три екзархати (Києво-Вишгородський, Одесько-Кримський і Донецько-Харківський), 18 єпархіальних та чернечих управлінь, 3443 громади, 94 монастирі, 13 духовних навчальних закладів, 15 місій та два братства. Діяльність церкви висвітлюють 26 періодичних видань.

Римо-католицька церква в Україні нині має митрополію, 11 дієцезіальних і чернечих управлінь, 879 громад, 83 монастирі, 39 місій, три братства, сім духовних навчальних закладів, 553 недільні школи. Віруючих церкви обслуговують 499 священнослужителі, з них — 260 іноземці. Життя і діяльність РКЦ висвітлюють 13 періодичних релігійних видань.

Протестантизм в Україні налічує 8008 зареєстрованих осередків, що становить 27,4 % усієї релігійної мережі. Крім того, 822 громади діють поза реєстрацією. Найвпливовішим і найчисельнішим протестантським згромадженням є Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів. Його структура налічує 2642 релігійні організації: центр, 26 діючих регіональних та обласних управлінських структур, 91 місія, три братства, 42 духовних навчальних заклади, в яких готується понад 7,5 тис. майбутніх пресвітерів, дияконів, регентів, інших служителів. 2479 громад обслуговують 3106 священнослужителів. Основи віровчення викладаються у 1524 недільних школах. Внутрішнє та міжнародне життя церковної спільноти висвітлюється у 15 періодичних релігійних виданнях.

Другу сходинку за кількістю протестантських релігійних організацій (1571) займає Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської — п'ятидесятників. До Його складу входять: центр, 27 обласних управлінь, 51 місія, два братства, 1474 громади віруючих. Богослужбові відправи проводять 2198 священнослужителів. Понад 900 майбутніх пресвітерів і дияконів проходять підготовку в 16 духовних навчальних закладах. При громадах діє 977 недільних шкіл. Питання розвитку церкви, її релігійне життя висвітлюється у 28 періодичних виданнях.

Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня має у своєму складі 1033 релігійні організації, в тому числі центр, дев'ять регіональних управлінь, три духовні навчальні заклади, братство та 1017 громад, в яких релігійні потреби віруючих задовольняють 1161 священнослужитель. Основи віровчення викладаються різним віковим групам у 727 недільних школах. Внутрішнє та міжнародне церковне життя висвітлюють вісім періодичних видань.

Релігійні організації харизматичних церков функціонують у всіх областях країни. Найбільше їх діє в Донецькій області (понад 10 % їхньої загальної кількості).

Понад тисячі релігійних організацій в Україні створені національними меншинами, найбільшу частину з них — послідовниками ісламу (485 організацій). Іудаїзм представлений 281 організацією, Закарпатська (угорська) реформатська церква — 117, Німецька євангелічно-лютеранська церква — 38, Вірменська апостольська церква — 21. Функціонують також етноконфесійні громади чехів, готів, корейців, шведів, у Автономній Республіці Крим — караїмів і кримчаків, у Херсонській і Запорізькій областях — менонітів. Найбільша частка релігійних організацій національних меншин зосереджена в Автономній Республіці Крим.

Релігійні громади всіх церков, конфесій, напрямків і течій обслуговують 28 431 священнослужитель, при цьому рівень забезпеченості становить 97,2%. Чисельність душ пастирів у 2005 р. зросла на 529 осіб. Зокрема, громадами УПЦ опікується 9072 священнослужителі (84,3 %), УПЦ КП — 2816 (76,4%), УАПЦ — 686 (58,9%), УГКЦ — 2136 (62,1 %), РКЦ — 499 (57,2 %), ВСОЄХБ — 3106 (127,5 %), ВСЦХВЄ — 2198 (158,02%), АСД — 1161 (118,7%).

Станом на 1 січня 2006 р. релігійні організації України використовують 21 075 культових і пристосованих під молитовні будівель. Рівень забезпеченості релігійних організацій молитовними приміщеннями становить 72,02 %, в тому числі РКЦ — на 92 %, Закарпатська (угорська) реформатська церква — 91,7 %, УПЦ — 86,1%, УГКЦ — 79,5%, УПЦ КП — 67,7%, ВСОЄХБ — 68,8 %, УАПЦ — 62,9 %, ВСЦХВЄ — 67,1 %, іудейські організації — 49,4 %, мусульмани — на 48,9 %.

Відповідно до звернень віруючих, 2005 р. передано у власність (користування) релігійним організаціям 468 культових і пристосованих під молитовні приміщення. За допомогою органів місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та залучення позабюджетних коштів упродовж 1992—2005 pp. збудовано 4656 культових споруд, з яких 258 (5,5 %) у 2005 р. Провідними релігійними організаціями впродовж року збудовано: УПЦ — 95, УГКЦ — 45, УПЦ КП — 31, ВСОЄХБ — 26,

Союзом церков ХВЄП — 17, УАПЦ — 9, РКЦ — 4 культові приміщення. В стадії будівництва знаходиться 2420 культових об'єктів. Водночас релігійні організації користуються 6247 орендованими та 1542 колишніми некультовими церковними будівлями, з яких 960 передано віруючим.

В почергове користування релігійним громадам передано 287 культових будівель.

На підставі аналізу наведених даних, у межах України ми виділили чотири релігійних райони: Західний, Центральний, Східний і Південний.

Під релігійним районом ми розуміємо значну частину території України, що об'єднує кілька областей, у межах яких спостерігається своєрідна територіальна організація релігії (подібна сакральна інтенсивність життя, близькі за значенням показники кількості релігійних громад на певну кількість населення, кількості жителів на релігійну громаду, кількості конфесій на певну кількість населення, певний рівень забезпеченості культовими об'єктами, наявність притаманної цій території духовної й адміністративної ієрархії тощо), формується відносно однорідний інтегральний сакральний простір й інтегральний сакральний час.

Західний релігійний район об'єднує дев'ять областей України (Львівську, Волинську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Чернівецьку, Івано-Франківську, Закарпатську).

Найважливіший центр релігійного життя Західного району — м. Львів. Тут діє митрополія Львівської греко-католицької церкви (Собор св. Юра), Львівська архідієзія Римо-католицької церкви, Українська єпархія Вірменської апостольської церкви, консисторія Української автокефальної православної церкви та ін., Греко-католицька духовна академія і духовна семінарія. У Львові діє музей релігії (1970 p.), який має три філіали: Червоноградський (1980 р.), Сокальський (1991 р.)та Інститут релігієзнавства на базі наукового відділу Львівського музею релігії (1993 р.). При Львівському музеї релігії працює видавництво "Логос".

На території Західного району виділяють ще інші релігійні центри (священні місця): Почаївська лавра (Почаїв), Гошівський монастир (Гошів) та ін. Цей район характеризується особливою напругою міжконфесійної боротьби, великою кількістю конфесій у прикордонних областях, високою інтенсивністю релігійного життя. У Західному районі існують внутрішні територіальні відмінності, які полягають у перевазі певних конфесій у тих чи інших областях. Тут найліпше збереглася матеріальна база релігійного життя — культові споруди різних конфесій. Останніми роками вона інтенсивно розвивається, збільшується її потужність, розширюється територія.

До складу Центрального релігійного району входить сім областей (Київська, Житомирська, Чернігівська Сумська, Полтавська, Черкаська, Кіровоградська). Основний релігійний центр — м. Київ, де зосереджені Патріарша канцелярія Української православної церкви Київського патріархату, митрополія Української православної церкви, Київська і всієї України єпархія Руської православної старообрядницької церкви та ін. У Києві збережені основні святині України: Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, духовні семінарії та ін. Головними священними місцями району є Межигір'я, Вишгород, Мгар, Любеч. Цей район характеризується відносно високою релігійністю населення і має дуже сприятливі умови для відродження Української церкви.

Східний релігійний район об'єднує п'ять областей (Харківську, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку). Релігійний центр — м. Харків (Успенський і Покровський собори). Священні місця — Слов'яногірськ (Стогірський Успенський монастир у Донецькій області), Новомосковськ (Самарський монастир у Дніпропетровській області). У цьому районі дуже низька релігійність населення, що стало наслідком високої інтенсивності індустріалізації та насильницької атеїзації населення у період панування командно-адміністративної системи.

До складу Південного релігійного району належать три області (Одеська, Миколаївська, Херсонська) й автономна республіка Крим з релігійними центрами — Одесою (Троїцька церква), де за всіх режимів велася підготовка священиків (Одеська духовна семінарія), Старим Кримом (мечеть Хана Узбека та Бахчисарай). Є кілька священних місць.

Територіальна організація релігії впливає на територіальну організацію культури, територіальну організацію способу життя, а в кінцевому підсумку — на територіальну організацію суспільства. Зокрема, церква і все, пов'язане з нею, для великої кількості галичан, волинян, закарпатців і буковинців залишається невід'ємною складовою способу життя та системи соціальної комунікації, а для східних областей України церква значною мірою ці функції втратила. Взявши до уваги, що на західний регіон України припадає понад 2/3 всіх недільних шкіл, можемо допустити: у найближчому майбутньому ситуація може залишитись, принаймні, подібною (висока релігійність населення у західних областях, значно нижча — у східних і південних).

У найближчій перспективі передбачаються зміни в територіальній організації релігії: підсилюється роль існуючих релігійних центрів, відроджуються старі, напівзабуті у зв'язку з різними обставинами релігійних центрів, священних місць, збільшується кількість культових споруд, посилюється їх вплив на формування геопростору.

Отже, в Україні має місце своєрідна територіальна організація релігії, яка в кінцевому підсумку впливає на територіальну організацію суспільства. В найближчій перспективі вона розвиватиметься й удосконалюватиметься, що може призвести до зміни кількості і конфігурації релігійних районів.

У дослідженнях XXI ст. уточнюються "паспортні дані" регіональної сакральної діяльності як самостійної галузі знань, у межах якої необхідно розв'язати низку проблем:

1. Досягти пом'якшення в умовах сакрального часу і сакрального простору міжконфесійної