Диференціація соціальних знань на окремі спеціалізовані галузі створювала можливості для поглибленого аналізу різноманітних соціальних явищ та процесів. Соціальна статистика та демографія почали розвиватися зростаючими темпами, що зумовило розвиток нових напрямів у галузі емпіричних соціальних досліджень. З точки зору "наукової новизни" та оригінальності заслуговує на увагу праця (і не більше, ніж праця) англійського економіста і священика Томаса Мальтуса (1766-1834) "Досвід закону про народонаселення". Шляхом зіставлення праць різних економістів, порівнюючи дані про зростання народонаселення і збільшення засобів існування, спираючись на відкритий ним "закон спадної родючості землі", Мальтус дійшов висновку, що, оскільки населення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування, необхідні для фізичного прожиття людей - в арифметичній, в недалекому майбутньому людство переживатиме кризу абсолютного перенаселення.

Він пов'язував цей процес із обезземеленням селян, їх зубожінням, зростанням безробіття. Надлишок людей на Землі, на його думку, зумовлює закон боротьби за існування: виживає той, хто найсильніший та найпристосованіший. Сама природа нездатна справлятися із подібними процесами перенаселення і супроводжуючими їх факторами, а тому з цим потрібно боротися на державному рівні, шляхом регулювання шлюбів та народжуваності, а масову загибель людей під час війн, епідемій тощо Мальтус вважав цілком позитивним явищем.

Т. Мальтус виділявся в історії науки пристрастями до відкриття законів, однак подана ним аргументація є хибною, бо соціальні, економічні та політичні закони нічого спільного із природними не мають. Основні ідеї Мальтуса поширювалися в демографії та соціальній філософії, були відкориговані та доповнені послідовниками його теорії з різних країн, що мало місце і в подальших поглядах на розвиток суспільства.

Заслуговує на увагу і відомий французький філософ, соціальний мислитель Шарль Алексіс де Токвіль (1805-1859), який жив і працював у США. Спостереження та аналіз специфіки соціального життя у Європі та США дали багатий матеріал для далекосяжних узагальнень щодо особливостей та закономірностей розвитку суспільства. Твори Ш. А. де Токвіля - це свого роду "функціональна анатомія", соціографія раннього буржуазного суспільства. Вчений докладно з'ясовує базові засади американського суспільства, аналізує форми та механізми адміністративної та судової влади, структуру інших інституцій, показує розмаїття сторін суспільного життя, вивчення засад аристократії та демократії. Він ставить у прямий зв'язок розвиток демократичних засад і рівень індустріалізації господарського життя. Концепції Ш. А. де Токвіля можна звести до своєрідного синтезу консервативних та ліберальних ідей, що почали зазнавати суттєвої поляризації та виокремлення в ранній буржуазний період.

Соціально-статистична діяльність розвивалася і в Україні. Після возз'єднання України з Росією, вперше на широкомасштабному рівні Петром І був проведений перепис населення (1710 p.), зумовлений не стільки науково-теоретичними, скільки політичними, військовими, економічними потребами. Повторний перепис проводився у 1718-1719 pp. До середини XIX ст. в Росії таких переписів-ревізій було проведено близько десяти. В Україні вперше було проведено так званий "перепис душ" за часів гетьманства графа Розумовського на межі 1763-1764 pp. Після цього був проведений другий, так званий "Рум'янцевський опис Малорусі" з метою введення оподаткування.

У XVII-XIX ст. у Росії проводяться перші емпіричні дослідження, пов'язані з діяльністю видатних російських просвітителів В. Татищева та М. Ломоносова.

Василь Татищев вперше спробував в Росії дослідити соціальні явища. Він мав намір зібрати значний фактичний матеріал за допомогою спеціально складеної анкети, яка містила у собі до 200 запитань різного змісту та інструкції з роз'ясненням запланованого дослідження. Згодом подібні дослідження проводив Михайло Ломоносов.

Анкета, яку підготував Ломоносов, була більш чіткою і стандартизованою, ніж у його попередника. Вченого дуже цікавили, зокрема, проблеми демографії, народонаселення, проблеми ранніх шлюбів, притулки для виховання покинутих дітей, медичної освіти.

У подальшому спеціалізовані статистичні і демографічні емпіричні дослідження проводили Іван Герман, інженер-статист, вихідець із Австрії, та Карл Герман, – професор статистики та політекономії із Німеччини. Іван Герман вперше розробив проект організації системи постійного статистичного обліку на державному рівні та створення статистики державного господарства. Робота Карла Германа відзначалась більш науковим, теоретичним характером. Він вивчав проблеми самогубства та злочинності у Росії, звертав увагу на закономірності та причини, які призводили до цього (як правило, соціально-економічного характеру).

Крім того, К. Герман був видавцем та редактором спеціального "статистичного журналу".

До початку XIX ст. соціально-філософські теорії суспільства та інші суспільно-галузеві науки розвивалися неоднаково. Різного роду "перекоси" були викликані специфічними суспільно-політичними умовами: перехід до нового суспільного укладу, ломка старих соціальних платформ світогляду, події Великої французької революції.

Соціальні мислителі прагнули в різних формах осмислити результати політичних подій, процесів і оцінити той суспільний лад, який прийшов на зміну старому.

Протягом всієї історії суспільства соціальні знання зазнавали всіляких змін. їх розвиток та збагачення спричинювали потребу їх переосмислення, систематизації й об'єднання в певний логічний ланцюг, конструкцію, що виражали б чітке уявлення про соціальний світ.

Усвідомлення того, що суспільство існує об'єктивно, незалежно від моральних якостей його членів, їх релігійності, свідомості взагалі, а також спроба пояснити механізм відтворення соціальних зв'язків - найцінніші надбання соціальної філософії, які підготували підґрунтя для виникнення соціології.

Література

Бебик В. Політичний маркетинг. – К., 2000.

Вишняк О. В. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи - К Ін-т соціології НАНУ, 2000.

Матусевич В., Оссовский В. Электоральное поведение: техника социологического исследования И Философская и социологическая мысль. – 1994, № 11.

Нельга О. Соціологія виборчого процесу: проблеми становлення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000, № 2.

Петров О. В. Социологоческие собирательные технологии, –Днепропетровск, 1998.

Пилипенко В. Соціологічна наука та електоральні процеси в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –1999, № 4.

Райман Р. Г. Электоральное исследование: сущность и технология // Соц. иссл. – № 9.

Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. –К.: Вища освіта, 2003.