Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

На сучасному етапі інтенсивно формується понятійно-термінологічний апарат соціальної географії та регіональної соціальної географії. Значний внесок у його розвиток зробили вже згадувані сучасні українські географи О. Шаблій, Ф. Заставний, М. Пістун, Я. Олійник та ін.

Під понятійно-термінологічним апаратом розуміють наукову мову тієї чи іншої галузі знань. Замість терміна понятійно-термінологічний апарат як рівноцінний вживають термінологічна система або термінологія, розуміючи під ними сукупність термінів певної галузі знань науки (виробництва, техніки, мистецтва тощо), пов'язаних з відповідною системою понять.

Термін (лат. terminus — кордон, межа, кінець) — слово чи словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі, науки, техніки, суспільного життя тощо. У межах системи понять тієї чи іншої науки терміни повинні бути однозначними, стилістично нейтральними. Терміни створюються внаслідок термінологізації слів загальнонародної мови, запозичення або калькування іншомовних слів. Терміни підлягають словотворним, граматичним і фонетичним правилам кожної конкретної мови.

Поняття — форма мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ реальності, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Утворення поняття — складний процес, в якому застосовують порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізацію, узагальнення й умовисновки. В мові поняття виражається словом, здебільшого іменником у називному відмінку, або словосполученням. Ознаки, що входять у поняття, становлять його зміст. Предмети, яким притаманні ознаки, відображені в змісті поняття, утворюють його обсяг. Поняття, відображаючи сутність, поглиблюють знання людини про навколишню дійсність.

Отже, під понятійно-термінологічним апаратом соціальної географи розуміють сукупність термінів, які відображають системи понять цієї галузі знань. Багатство і обширність понятійно-термінологічного апарату конкретної галузі знань є, по суті, відображенням її рівня розвитку. З розвитком науки її мова змінюється, удосконалюється, збагачується. Тобто розвиток наукового знання зумовлює тривалий і складний процес зміни понятійно-термінологічного апарату будь-якої конкретної галузі науки, удосконалення її всієї концептуальної системи. Все це не менше стосується і соціальної географії.

Формування понятійно-термінологічного апарату соціальної географії має такі специфічні особливості:

1. Світоглядне значення соціальної географії сприяє використанню у її понятійно-термінологічному апараті значної кількості філософських і загальнонаукових термінів і понять.

2. "Географічність" соціальної географії, тобто входження цієї галузі знань до системи географічних наук, детермінує використання в її межах понятійно-термінологічної системи "Географія".

3. Розвиток соціальної географії на стику географії та соціології зумовлює вживання в її межах понятійно-термінологічної системи "Соціологія".

4. Диверсикованість процесу соціалізації та галузева структура соціальної географії визначає необхідність використання у складі понятійно-термінологічного апарату соціальної географії таких понятійно-термінологічних систем, як "Людська діяльність", "Релігія", "Культура", "Освіта", "Наука" та ін.

5. Відносна молодість соціальної географії та регіональної соціальної географії є причиною того, що в наш час найважливіші для цих галузей знань понятійно-термінологічні системи "Соціальна географія" і "Регіональна соціальна географія" перебувають на стадії становлення.

6. Наукова мова соціальної географії вирізняється наявністю у її складі значної кількості абстракцій, що характерно для всіх соціальних наук, до складу яких, як відомо, входить і ця самостійна галузь знань.

7. Понятійно-термінологічний апарат соціальної географії і регіональної соціальної географії перебуває на стадії трансформації у зв'язку зі сучасними особливостями формування української термінології.

Нагадаємо, що існують й інші особливості формування понятійно-термінологічного апарату соціальної географії, пов'язані з історією розвитку, суспільства, науки загалом, а також самої соціальної географії. Аналіз усіх перелічених особливостей дає підставу дійти висновку, що вони мали вплив не лише на численність і різноманіття термінів, а й на їх структуру, формування окремих понятійно-термінологічних систем соціальної географії.

Мета розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії та регіональної соціальної географії — це таке збагачення наукової мови цих галузей знань і такий рівень розвитку їх понятійно-термінологічних систем, за допомогою яких можна було б адекватно відображати рівень розвитку об'єкта й особливості удосконалення предмета названих складових суспільної географії.

Як уже згадувалося, у соціальній географії застосовують велику кількість філософських і загальнонаукових термінів, понять. Загальнонауковий термін наука, зокрема, використовують для позначення цієї галузі знань. Серед філософських термінів — буття, відображення, символ, суспільство та ін.

Однією з форм втілення науки є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та критику. Наукові школи почали виникати та формуватися і в соціальній географії. Вагомий науковий доробок у царині цієї галузі знань мають представники Львівської школи О. Шаблій, Ф. Заставний, М. Книш, С. Кузик, М. Влах, І. Гудзеляк, І. Ровенчак, В. Грицевич, В. Отецький, О. Вісьтак та ін. Внаслідок діяльності таких шкіл викристалізовується істина: наука — це спосіб встановлення й усвідомлення істини. Соціальна географія — один із способів встановлення істини, тому загальнонаукові терміни істина, істинність,реальність часто фігурують у процесі вивчення її об'єкта, характеристики предмета.

Критерієм істини в науці виступає практика в усіх її компонентах (експеримент, сакральна і соціальна діяльність, внутрішній досвід пізнання тощо). Безумовно, названі загальнонаукові терміни використовуються і в соціально-географічних дослідженнях.

Основну структурну одиницю наукового знання становить теорія. Соціальна географія має власну теорію, свою теоретичну основу, завдяки якій систематизується експериментальний матеріал, організовуються науково-дослідні пошуки, дається опис, пояснення, передбачення фактів, орієнтація практичної діяльності.

Науки розвиваються за допомогою методології, методів. Очевидно, що загальнонаукові терміни методологія, методи не можуть не використовуватися в соціальній географії, регіональній соціальній географії — самостійних галузях знань.

Отже, в соціальній географії і в регіональній соціальній географи вживається чимало загальнонаукових термінів і понять, що є одним із своєрідних критеріїв істинності сакрально-географічних знань.

Оскільки і соціальна географія, і регіональна соціальна географія — науки географічні, то вони використовують значну кількість термінів, спільних для всіх географічних наук. Такі терміни об'єднуються в понятійно-термінологічну систему "Географія". Е. Алаєв поділяє цю систему на дві частини:—

поняття, які відображають сукупність наукового знання за змістом;—

поняття, що відображають сукупність наукового знання в методологічному аспекті.

Отже, перша група понять відповідає на запитання, що вивчає географія (географічні об'єкти); друга — як вона це робить (методологія і методика географічного дослідження).

До складу першої групи понять входять елементи земної поверхні, географічні утворення й об'єкти, географічні таксони, структурні характеристики таксонів, географічні відношення, геопросторові процеси. Чи не найважливіший термін цієї групи — територія, під якою розуміють обмежену частину твердої поверхні Землі з властивими їй природними й антропогенними властивостями та ресурсами, що характеризується протяжністю (площею) як особливим видом "просторового" ресурсу, географічним положенням та іншими якостями, що виступають об'єктом конкретної діяльності чи дослідження.

У межах кожної конкретної території виділяють географічні об'єкти й утворення, серед яких розрізняють:—

географічне утворення (географічно цілісне, тобто нерозривне скупчення на земній поверхні будь-яких об'єктів чи їх ознак, що відрізняють цю територію від інших і є результатом певних процесів);—

географічне формування (коли в процесі вивчення геоторіального цілісного скупчення об'єктів або явищ увага зосереджується не на процесах, а на формі об'єкта дослідження);—

географічний об'єкт (природне чи створене людиною цілісне і відносно стабільне географічне утворення, характерне певним розташуванням на поверхні Землі, участю у формуванні та зміні ландшафту);—

об'єкт географічного дослідження (процес відношення, стан на земній поверхні, що характеризується територіальністю або геоторіальністю, комплексністю, конкретністю, картуються, впливають на стан чи розвиток географічної оболонки);—

об'єкт географічного спостереження (географічний об'єкт, котрий можна кількісно виміряти в одиницях площі, віддалі, кількості будь-яких явищ та ін.).

При цьому розрізняють об'єкти, що не мають ознак стаціонарності (мобіль), прості об'єкти (симплекс, елемент, компонент), складні об'єкти (симплекс, поєднання, група, мережа, система, комплекс та ін.).

У географічних дослідженнях самостійне значення має просторова структуризація, яка полягає у виділенні різних таксонів — територіальних (геоторіальних) одиниць, зі специфічними кваліфікаційними ознаками. Просторова структуризація, або таксонування, належить до основних методологічних прийомів або підходів у географії. Найпоширеніші такі таксони:—

ареал — геоторія, в межах якої спостерігаються такі явища чи об'єкти, яких немає на сусідніх (суміжних) геоторіях;—

зона — геоторія, в межах якої простежується однозначність показників їх інтенсивності або географічне місце точок з однозначною інтенсивністю цієї ознаки;—

район — геоторія, що за сукупністю насичення елементами відрізняється від інших територій, характеризується єдністю, взаємозв'язністю елементів, які її складають, цілісністю, що є об'єктивною умовою і закономірним наслідком розвитку цієї території;—

регіон — багатозначний термін, вживається як синонім терміна район, для позначення таксонів, що зіставляються, але належать до різних систем таксонування, для позначення будь-яких територій, що розглядаються в дослідженні, позначення територіальних одиниць певного класу в конкретній системі таксонування.

Залежно від будови таксонів виділяють їх структурні характеристики. Зокрема, для окремих частин таксонів застосовують єдиний узагальнюючий термін ділянка (ареалу, зони, району тощо). З інших структурних елементів виділяють:—

точку — в географії може означати утворення (об'єкт, ділянку тощо), розмірами якого можна нехтувати;—

центр — точка, зв'язки котрої з навколишньою геоторією (периферією) є функціональними;—

вогнище — центр, що поширює на територію потоки мобілів — речовини, інформації, енергії, людей;—

фокус — центр, у напрямі якого