Отже, сакральна географія має багатий і різноманітний понятійно-термінологічний апарат, який безперервно розвивається, примножується, удосконалюється.

Перед новою галуззю знань — сакральною географією — постало завдання найближчим часом узгодити національну і міжнародну сакрально-географічну термінологію, виробити методологічні засади подальшого розвитку українських терміносистем, залучити українських термінологіє для розроблення міжнародних сакрально-географічних понятійно-термінологічних словників.

Отже, беручи до уваги особливості становлення і розвитку понятійно-термінологічних систем "Релігія" і "Сакральна географія", ми можемо узагальнити особливості сучасного стану розвитку інших понятійно-термінологічних систем, які є основними у відносно самостійних галузях знань соціальної географії. Серед таких особливостей найважливіші:—

спостерігається історичне нашарування змісту, що часто унеможливлює однозначне тлумачення дефініцій у складі сучасних понятійно-термінологічних систем наук, які входять до складу соціальної географії, а також регіональної соціально-географічної науки;—

формування понятійно-термінологічних систем наук, що входять до складу соціальної географії, а також регіональної соціально-географічної науки, беруть, зазвичай, початок від виникнення офіційних назв цих наук;—

усі понятійно-термінологічні системи наук, які входять до складу соціальної географії, а також регіональної соціально-географічної науки, містять власне трактування соціального простору і соціального часу, що формується у межах відповідних соціальних територіальних систем;—

всі вони використовують низку термінів і понять таких наук, як логіка, етика, естетика;—

склад та зміст понять і термінів усіх понятійно-термінологічних систем, наук, що входять до складу соціальної географії, а також регіональної соціально-географічної науки, засвідчують необхідність здійснення узгодження національної та міжнародної соціально-географічної термінології, вироблення методологічних засад подальшого розвитку українських терміносистем, залучення українських термінологів для розроблення міжнародних соціально-географічних понятійно-термінологічних словників.

Крім того, більшість термінів і понять, фактично всіх згаданих понятійно-термінологічних систем, знайшли місце у нормативно-правових і законодавчих актах України. І, нарешті, дуже важливою особливістю є те, що в усіх складових соціальної географії та в регіональній соціальній географії використовується понятійно-термінологічна система "Інформатизація", яка активно розвивається останнім часом в Україні. Низка понять і термінів цієї системи також закріплені у нормативно-правових і законодавчих актах України, зокрема в Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 p. № 2657-ХІІ. Найважливіші з них:—

база даних — іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній галузі;—

база знань — масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами;—

геоінформаційні системи — сучасні комп'ютерні технології, що дають змогу поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного зразка (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо);—

засоби інформатизації — електронні обчислювальні машини, програмне, математичне, лінгвістичне й інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі та мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій;—

інформатизація — сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку та використання інформаційних систем, мереж, ресурсів, інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки;—

інформаційна послуга — дії суб'єктів стосовно забезпечення споживачів інформаційними продуктами;—

інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, роззосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;—

інформаційний продукт (продукція) — документована інформація, підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;—

інформаційний ресурс — сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо);—

інформаційний суверенітет держави — здатність держави контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою дотримання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави;—

локалізація програмних продуктів — приведення програмних продуктів, які використовуються в Україні, відповідно до законів України й іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що діють в Україні;—

окреме завдання — комплекс проектів інформатизації, взаємопов'язаних і взаємопогоджених за термінами реалізації, складом виконавців і спрямованих на досягнення конкретних цілей;—

проект інформатизації — комплекс взаємопов'язаних заходів, зазвичай інвестиційного характеру, що узгоджені за часом, використанням певних матеріально-технічних, інформаційних, людських, фінансових та інших ресурсів і мають на меті створення заздалегідь визначених інформаційних і телекомунікаційних систем, засобів інформатизації й інформаційних ресурсів, які відповідають певним технічним умовам і показникам якості.

Наведені терміни і поняття — найосновніші в сфері інформатизації та комп'ютерних технологій з-поміж тих, що можуть бути застосовані в сфері соціальної географії. Безумовно, в найближчій перспективі понятійно-термінологічний апарат з цієї тематики не лише збагатиться, а й удосконалиться. Його використання в царині соціальної географії — вагомі кроки на шляху побудови інформаційного суспільства.

Отже, незважаючи на багатий і різноманітний понятійно-термінологічний апарат соціальної географії, регіональної соціальної географії, він продовжує розвиватися й удосконалюватися, що засвідчує закономірний поступ цих галузей знань.

Література

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.

2. Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987.

3. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", KOO, 2000.

4. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1994.

5. Софронова В. М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе. — М.: Издат. центр "Академия", 2002.

6. Соціально-економічна географія / За ред. О. Шаблія. — Львів: Світ, 1994.

7. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. — М.: Издат. группа ИНФРА-М — НОРМА, 1998.

8. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В. I. Волович, В. I. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За заг. ред. В. I. Воловича. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1998.

9. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.

10. Філософський словник / За ред. В. J. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

11. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.