Особливості та шляхи вдосконалення галузевої структури регіональної соціальної географії

Прогноз розвитку окремих галузей знань соціальної географії

Прогноз (грец. prognosis — передбачення) розвитку чого-небудь на основі існуючих даних. Тоді під прогнозом розвитку окремих наук соціальної географії слід розуміти наукове передбачення їх розвитку на основі сучасних знань.

Зазначимо, що прогноз розвитку окремих галузей знань соціальної географії залежить від рівня розвитку цих галузей, рівня підготовки та кількості вчених, які їх розвивають і які займаються прогнозуванням, тобто складанням прогнозів розвитку галузей знань соціальної географії на основі даних про їх розвиток.

Над проблемами сучасних окремих галузей соціальної географії та їх подальшим розвитком працюють такі вчені України:

Географія діяльності населення — В. Кубійович, Ф. Заставний, О. Шаблій, Л. Шевчук, М. Максимчук, І. Гудзеляк.

Сакральна географія — О. Шаблій, О. Любіцева, К. Мезенцев, С. Павлов, Л. Шевчук, І. Ровенчак, У. Садова, А. Ковальчук, Л. Вісьтак.

Географія культури — В. Кубійович, С. Рудницький, О. Шаблій, О. Топчієв, Л. Шевчук, П. Масляк, Я. Олійник, A. Степаненко, У. Садова, В. Куценко.

Медична географія — О. Шаблій, В. Куценко, В. Шевченко, Л. Шевчук, О. Романів.

Рекреаційна географія — О. Шаблій, С. Кузик, Л. Шевчук, М. Мальська.

Географія освіти — В. Кубійович, С. Рудницький, О. Діброва, B. Козак, О. Любіцева, В. Юрківський, О. Шаблій, О. Отецький, Л. Шевчук, У. Садова, Л. Семів, В. Куценко.

Географія сфери послуг — М. Дьомін, Г. Рогожин, М. Тимчук, М. Юрківський, М. Біленький, О. Шаблій, Л. Шевчук, У. Садова, В. Куценко, М. Книш.

Географія торгівлі та громадського харчування — К. Воблий, П. Дербер, І. Твердохлєбов, В. Юрківський, М. Жук, М. Мальська.

Географія поведінки населення — О. Шаблій, Л. Шевчук. Географія злочинності — М. Біленький, Р. Скабара. Інші галузі соціальної географи — В. Кубійович, С. Рудницький, О. Шаблій, Л. Шевчук, У. Садова, М. Книш.

Аналіз публікацій цих вчених засвідчує, що в перспективі вони передбачають подальшу диверсифікацію кожної з досліджуваних ними галузей соціальної інфраструктури та її удосконалення. Таке удосконалення галузевої структури соціальної географії у регіональному розрізі слід розглядати як основу удосконалення галузевої структури регіональної соціальної географії.

Головна теоретична проблема, що розглядають майже всі дослідники, — уточнення і конкретизація у межах кожної галузі соціальної географії об'єкта дослідження. Як уже згадувалося, спільним об'єктом вивчення для всіх соціогеографічних наук є Людина, Суспільство, різні групи людей. Водночас кожна із соціогеографічних наук конкретизує об'єкт дослідження, акцентуючи на своєрідному, властивому тій науці компонентові. Зокрема, географію релігії насамперед цікавить сакральний світ людини, суспільства. Всі соціогеографічні дисципліни визначають власний об'єкт дослідження у геопросторовому аспекті, але кожна зі соціогеографічних наук наголошує на тих елементах простору, які допомагають найповніше розкрити особливості стану власного об'єкта дослідження. Наприклад, сакральна географія розглядає територіальне поширення релігій, медична географія — територіальне поширення хвороб, рекреаційна географія — територіальне поєднання рекреаційних ресурсів. Цілком зрозуміло, що в кожному з наведених прикладів спільність території визначають за різними ознаками.

Дуже важливе значення має уточнення конкретних об'єктів дослідження у соціальній географії, регіональній соціальній географії і, відповідно, регіональній сакральній географії, регіональній географії діяльності, регіональній медичній географії. Уточнення об'єктів дослідження у межах кожної галузі соціальної географії, безумовно, приведе до викристалізування нових галузей соціальної географії та регіональної соціальної географії.

Теоретична база кожної складової соціальної географії і регіональної соціальної географії отримає подальший розвиток у XXI ст. внаслідок уточнення їх місця у системі наук і взаємозв'язків з іншими науками. Таке уточнення допоможе тому, що;

1. Надалі розвиватиметься і збільшиться кількість спільних методологічних підходів для всіх складових соціальної географії та регіональної соціальної географії. При цьому кожна самостійна галузь знань соціальної географії збагатиться власними методологічними підходами.

2. Розшириться набір методичних прийомів, спільних для всіх соціально-географічних наук, водночас із розвитком спеціальних прийомів дослідження у кожній самостійній галузі знань соціальної географії.

3. Всі самостійні галузі знань соціальної географії сприятимуть у процесі розвитку в XXI ст. збільшенню кількості термінів й уточненню змісту понять, що входять у спільну мову науки, єдину основу понятійно-термінологічного апарату соціальної географії — понятійно-термінологічних систем "Географія", "Географічні відношення", "Соціологія". Одночасно збільшиться багатство й обширність понятійно-термінологічного апарату кожної конкретної галузі знань соціальної географії.

4. Аналогічно будуть уточнені аспект, мета, завдання та предмет і в соціальній географи загалом, і в межах кожної самостійної галузі знань соціальної географії.

Для того, щоб конкретизувати напрями розвитку кожної самостійної галузі знань соціальної географії, необхідно проаналізувати їх сучасний рівень розвитку і проблеми, які сформувалися в їх межах. Це буде зроблено на прикладі галузей соціальної географії; географії діяльності населення та регіональної географії діяльності населення, географії культури і регіональної географії культури, сакральної географії та регіональної сакральної географії, медичної географії та регіональної медичної географії, рекреаційної географії та регіональної рекреаційної географії.

Література

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.

2. Иваничка К. Социально-экономическая география. — М.: Прогресс, 1987.

3. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", KOO, 2000.

4. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — К.: Вища шк., 1994.

5. Софронова В. М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе. — М.: Издат. центр "Академия", 2002.

6. Соціально-економічна географія / За ред. О. Шаблія. — Львів: Світ, 1994.

7. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. — М.: Издат. группа ИНФРА-М — НОРМА, 1998.

8. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В. I. Волович, В. I. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. За заг. ред. В. I. Воловича. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1998.

9. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астро-принт, 2001.

10. Філософський словник / За ред. В. J. Шинкарука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

11. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.