з багатьох причин. Серед них зазначимо: закриття нерентабельних виробництв; необхідність використання найбільш ефективних, інтенсивних форм економічного піднесення і можливостей багатоукладного господарства; скорочення частки оборонних галузей і їх конверсія; розірвання сформованих міжгосподарських зв'язків; структурні перекоси та інші кризові деформації економіки. Крім того, вкажемо ще й на аномальний сплеск міграційних процесів, спричинений, по-перше, загостренням міжнаціональних відносин; по-друге, скороченням армії і виводом військових частин з колишніх братніх країн і республік; по-третє, евакуацією і добровільним переселенням з Чорнобильської зони; по-четверте, масовим відтоком населення з районів Крайньої Півночі через різкий спад життєвого рівня; по-п'яте, потоком біженців із місць воєнних дій, у тому числі й на території країн СНД.
Нарешті, небачені темпи росту цін у сто і більше разів за останні роки змусили вести пошуки роботи багатьох домогосподарок, пенсіонерів, студентів і навіть школярів.
Не можна не зазначити і той факт, що зростанню безробіття сприяють слабка теоретична обґрунтованість проектів переходу до ринку, їхня недостатня системність, непослідовні, а часом і помилкові дії уряду.
Водночас важливо не впасти в іншу крайність, бездумно використовуючи закордонний досвід, проповідуючи безробіття як "живу воду", здатну реанімувати вітчизняну економіку й вивести її зі стану глибокої кризи за допомогою так званих активізуючих факторів. І якщо є певні "плюси" резерву робочої сили як невід'ємної умови нормального функціонування ринкової економіки, то не можна забувати і про "мінуси" безробіття.
Йдеться не тільки про матеріальні й моральні збитки, що проявляються на рівні родини, окремої людини, її непевності в завтрашньому дні, у втраті кваліфікації за тривалої відсутності роботи. Зазнає збитків суспільство в цілому як через недоотриману продукцію, так і через значні витрати, спричинені безробіттям.
Одним із негативних наслідків безробіття є й зростання соціальної напруженості, здатної обернутися зіткненнями на релігійному й національному ґрунті, що, у свою чергу, може створити передумови для політичної нестійкості. Багато фахівців єдині в думці: зростання безробіття погіршує здоров'я нації, приховує в собі реальну загрозу демократії, сприяє посиленню кримінальних форм тіньової економіки: наркобізнесу, різного роду розкраданням, проституції та ін.
У сучасній соціально-економічній літературі склалася певна класифікація форм безробіття. Поряд із пріоритетами радянської політекономії — плинною, прихованою і застійною формами (згідно з "Капіталом" К. Маркса) до її структури входить і низка інших форм.
Західні вчені розрізняють фрикційне, циклічне і структурне безробіття.
Вітчизняні економісти пропонують розглядати фрикційну, інституціональну, добровільну, технологічну, структурну, регіональну, циклічну, конверсійну, приховану, економічну, молодіжну і застійну форми безробіття. Розкриємо характерні риси кожної з них.
Фрикційне безробіття. Може певною мірою розглядатися як плинне. Характеризується короткостроковим процесом руху людей, що змінюють роботу з причин: престижності нової професії; вищої заробітної плати; зміни місця проживання. Поширене в розвинутих країнах. Не викликає особливого занепокоєння в уряді, тому що свідчить про нормальний процес розвитку ринку робочої сили, про високу мобільність і професійні можливості його суб'єктів.
Вітчизняний варіант цієї форми безробіття більш тривалий за часом, що зумовлюється насамперед процесом створення нових господарських структур (товариства, приватні індивідуальні підприємства, асоціації, концерни тощо).
Інституціональне безробіття. Породжується інерційністю ринкових механізмів, відсутністю належних умов для функціонування інститутів ринкової економіки. Збір, обробка і пропозиція інформації вимагають певного часу, так само як і реалізація інших функцій центрів зайнятості не здійснюється миттєво. Високий рівень компенсації з безробіття може істотно знижувати активність людини в пошуках нової роботи, а гарантований законом мінімум заробітної плати не дає можливості роботодавцю задовольнити бажання людини, згодної працювати за меншу винагороду.
На тлі інших, більш хворобливих і масових форм безробіття, що набувають поширення в українській економіці, її інституціональний варіант малопомітний.
Добровільне безробіття. Серед працездатного населення завжди знайдуться досить забезпечені люди, які через примхи чи з логічних міркувань певний час не працюють. Є й такі, котрих не задовольняють розміри пропонованої заробітної плати. Низький рівень доходів основної маси населення і побоювання успішних ділових людей упустити свій шанс зводять добровільне безробіття до незначних розмірів.
Технологічне безробіття є наслідком перетворень, зумовлених переворотами в науці і техніці. Роботизація виробництва, його комп'ютеризація і використання інших високоефективних технологій дають змогу в десятки разів підвищувати продуктивність праці і, тим самим, може багаторазово збільшити технологічне безробіття.
Проте науково-технічний прогрес здатний не тільки виштовхувати працівників на вулицю. Його розвиток супроводжується створенням сприятливих умов для використання багатьох видів творчості в галузі науково-дослідницької діяльності дизайну, ергономіки та ін. Комп'ютерна техніка змушує переосмислити поняття "робоче місце", тому що наявність її у власності окремого громадянина надає йому можливість результативно працювати вдома, не вимагаючи від держави значних витрат на створення відповідних умов праці на підприємстві.
Дорожнеча нової техніки, відсутність фінансових засобів у багатьох вітчизняних підприємств не тільки на модернізацію, а й на поточний ремонт створюють чимало проблем у підвищенні їхнього технічного рівня і, отже, стримують вивільнення працівників з цієї причини. Однак у перспективі технічне відставання підприємств неминуче обертається зниженням їхньої ефективності і конкурентоспроможності, банкрутством і ... новою хвилею безробіття.
Структурне безробіття наявне в усіх країнах. Багато в чому воно визначає ситуацію на українському ринку робочої сили з причин: відсталості сільського господарства; високого рівня мілітаризації економіки; гіпертрофованого розвитку галузей важкої промисловості; вузької спеціалізації чималої кількості підприємств, шо імпортували сировину й деталі з ближнього й далекого зарубіжжя.
Якщо врахувати значний відсоток фізичного й морального зносу устаткування на підприємствах, то стануть зрозумілими можливі масштаби структурного безробіття. Процес його перебігає досить болісно, змушуючи людей іноді відмовлятися від сформованого способу життя. Соціальний захист населення, що постраждало від структурного безробіття, є одним із першочергових завдань державного регулювання зайнятості.
Регіональне безробіття є наслідком моноекономічної згорнутості розвитку деяких районів країни, а також існування раніше закритих міст і зон проживання. Місцеві влади безсилі перед цим явищем, тому що в даному випадку зіштовхуються зі складною комбінацією демографічних, соціальних, політичних та економічних факторів. Вирівнювання регіональних перекосів, особливо в тих районах, де пропозиція перевищує попит на робочу силу в 3—6 разів, зумовлює необхідність термінової розробки та реалізації відповідних заходів на загальнодержавному рівні.
Циклічне безробіття зумовлене зміною фаз ділової активності. Характеризується синхронізованим процесом скорочення виробництва і зростання незайнятості в періоди депресії і кризи.
Конверсійне безробіття має минущий характер. Спричинюється скороченням армії і зайнятих у ВПК. Наслідки його зростання можуть бути надзвичайно небезпечними у зв'язку з "перекуповуванням" учених-ядерників і поповненням кримінального середовища професіоналами, що володіють навичками ведення бойових дій.
Приховане безробіття досить поширене в багатьох галузях народного господарства через недорозвиненість ринкових відносин. Основними ознаками є: явна недозайнятість працівників чи їхньої більшої частини, ніж це вимагається технологією виробництва. Ті, хто потрапили до лав прихованого безробіття, статусу безробітного не одержують.
Економічне безробіття зумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури і банкрутством підприємців, що не витримали конкурентної боротьби. Це є звичайним явищем для розвинутої ринкової економіки. Посилюється в період переходу до ринку.
Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації особистостей, що приступають до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах і організаціях, так і в нових господарських структурах. У літературі називаються такі основні причини його появи: глибока криза народної освіти і професійно-технічного навчання; руйнування зв'язків між професійною, середньою спеціальною школою і виробництвом; скасування обов'язкового державного розподілу випускників вузу; зниження рівня загальноосвітньої і професійної підготовки. В Україні безробітних серед молоді в 2001 р. було близько 38 % усіх безробітних.
Застійне безробіття є тривалим. Охоплює людей, що втратили навички кваліфікованої і результативної праці. Було би помилкою зневажити її масштабами.
Навіть побіжний аналіз безробіття свідчить, що за умов формування ринкової економіки наявні усі його форми, але надто поширені найбільш хворобливі з них, насамперед ті, що охоплюють людей, найменш захищених у матеріальному й соціальному відношенні. Це стосується й жінок, у яких можливість залишитися без роботи нерідко вища, ніж у чоловіків. На ринку праці України безробітних жінок налічувалось у 2001 р. близько 54 % усіх безробітних.
Наявність зайвої робочої сили на підприємствах України, надзвичайно низький рівень доходів більшості її громадян, а також та обставина, що заробітна плата є для багатьох єдиним засобом існування, роблять правомірним установлення "природної" норми безробіття з урахуванням її соціально допустимих меж.
Певним чином можна говорити про залежність соціальних меж безробіття від рівня доходів основної маси населення. Мірою подолання умов, що обмежують зростання заробітної плати, а також поповнення особистого й сімейного бюджету за допомогою додаткових легальних, зокрема й так званих нетрудових джерел (дивіденди з акцій, відсотки за облігаціями та ін.), попит на робочі місця може спадати.
Досягнення певного рівня добробуту народу, зрештою, робить непотрібною фіксацію соціально допустимої норми безробіття.
Основні характеристики безробіття такі.
Рівень безробіття — відношення чисельності безробітних до чисельності економічно активного населення.
Молодіжне безробіття, яке своєю чергою характеризується:*
рівнем безробіття серед молодих людей віком 15— 24 років;*
часткою молодих безробітних серед загальної кількості безробітних;*
відношенням рівня молодіжного безробіття до дорослого;*
часткою безробітної