Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

Елементи знань географії людської діяльності викристалізовувалися в різних дисциплінах упродовж багатьох років. Проте як самостійна галузь знань географія діяльності населення почала розвиватися нещодавно. Назву цієї дисципліни ми вперше запропонували 1994 р. у навчальному посібнику "Соціальна географія", який під гаслом "...I будуть люди на Землі..." отримав перший грант на конкурсі Міністерства освіти України і Фонду "Відродження". На превеликий жаль, у зв'язку з різними причинами цей посібник не був опублікований. Ми не лише запропонували назву нової дисципліни, а й сформували теоретичні основи цієї галузі знань, що розглядається як галузь соціальної географії. При цьому особливу увагу приділяли аналізу (через призму географії діяльності населення) працям учених львівської школи соціоекономіко-географів (Ф. Заставного, 0. Шаблія) та львівської школи регіоналістів (М. Долішнього, С. Злупка).

У найширшому розумінні діяльність трактується як спосіб буття людини у світі, здатність її вносити до дійсності зміни. Адже кожна людина у кожну мить життя діє. Отже, діяльність — це головна ознака людини. Життя людини — діяльність. Тому діяльність можна розглядати як сукупність дій (одиничних актів) у часі та просторі.

Діяльність властива і групі людей (соціальній, територіальній чи іншій), і етносу, і цивілізації на планеті Земля загалом. Однак тоді у процесі діяльності тих чи інших груп або верств населення з'являються дії, тобто елементи діяльності, характерні лише для цих конкретних груп, верств, етносів, які відсутні в окремих людей. Окремим людям притаманні власні види діяльності, що накладаються одна на одну, переплітаються, взаємовизначаються чи взаємовиключаються. Наслідки діяльності окремих людей і діяльності груп, верств і етносів також накладаються одні на одні, дуже часто виявляючись з відставанням у часі. Однак різні результати виявляються з різними інтервалами часу, що врешті-решт призводить до суттєвої зміни умов буття людей. З одного боку, інтенсивно розвивається техногенне середовище, забезпечуючи населенню певний рівень комфортності проживання, з іншого — відбувається знищення можливості існування багатьох видів рослин і тварин на великих територіях.

Діяльність — це не лише головна ознака людини, а її стан. Діяльність — головна ознака і стан суспільства, що може мати надзвичайно широкий діапазон — від військової ситуації до щастя і процвітання.

Безперечно, діяльність диференціюється залежно від геопросторово-часових координат. Який ж існує взаємозв'язок між діяльністю людини, окремих верств населення тих чи інших геопросторово-часових координатах, станом суспільства і станом довкілля? Що таке діяльність як геопросторовий процес? Які рушійні сили цього процесу? Як забезпечити захист людей від небажаних наслідків діяльності? Що слід розуміти під продуктивною і деструктивною діяльністю? Пошуки відповідей на ці запитання привели до виникнення самостійної галузі знань географії діяльності населення, яка входить до складу соціальної географії.

Формування елементів знань географії діяльності почалося з давніх-давен із розвитком самої географії, а також з розвитком суспільних наук, зокрема соціології. Та чи не найбільший багаж географічних знань, пов'язаних із діяльністю, був сформований у царині філософії. В процесі досліджень діяльності сформувалося декілька підходів до її вивчення:

Соціокультурний (усвідомлена, цілеспрямована діяльність — наслідок процесу соціалізації, а також впливу культури та релігії загалом).

Генетичний (усвідомлена, цілеспрямована діяльність — наслідок взаємодій людини зі зовнішнім світом, які супроводжувалися ускладненням умов довкілля, що, в свою чергу, вимагало інтенсифікації адаптації людини до нових умов).

Процесуальний (діяльність — особлива форма існування людини як розумного біологічного виду).

Навчальний (діяльність — наслідок цілеспрямованого навчання).

Інформаційний (діяльність — наслідок постійного перероблення інформації).

Феноменологічний (діяльність — наслідок особливої форми свідомості людини).

Регуляційний (діяльність — фактор і наслідок саморегуляції біологічної активності людини).

Структурний (діяльність — наслідок функціонування системи різнорівневих пізнавальних процесів).

Формаційний (діяльність — наслідок формаційного розвитку суспільства).

Функціональний (діяльність — функція людського організму).

Дослідники періоду існування СРСР розглядали діяльність як структурований процес, що складається з таких ланок: суб'єкт з його потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет; об'єкт, на котрий спрямовано діяльність; засіб реалізації мети; результат діяльності. При цьому діяльність розглядалася зазвичай крізь призму "дитячого" матеріалізму та комуністичної ідеології. Наприклад, вважалося, що загальний засіб діяльності — сукупність знарядь праці, створених людьми, зокрема техніка і технологія; під універсальним предметом діяльності розуміли природу та суспільство, а під її загальним наслідком — олюднену природу.

Цікаві підходи до вивчення діяльності, які викристалізувалися в інших науках. Наприклад, допускаючи, що одну з фундаментальних рис діяльності становить її прагнення здійснити певний поступок для когось чи для чогось, тобто для суб'єкта, об'єкта, чи процесу, забезпечуючи їх існування, російський вчений-соціолог П. Смирнов виділяє три основні різновидності діяльності:

"Егодіяльність", або "діяльність для себе". Основна її мета — забезпечити існування діяча, задовольнити його потреби, принести йому певну вигоду.

"Службова діяльність", "служба", "служіння", "альтердіяльність", "діяльність для іншого", її основна мета — забезпечення діячем потреб, вигоди, інтересів когось іншого (Бога, Природи, Людини, Суспільства).

"Ігрова діяльність", "гра", "діяльність для себе самої" — діяльність, яку здійснює діяч заради самого процесу діяльності.

На думку П. Смирнова, повноцінна діяльність ("життєдіяльність") людини обов'язково повинна охоплювати всі три різновидності діяльності як основоположні. Він наголошує: "Діяльність" забезпечить задоволення найрізноманітніших потреб суб'єкта (і матеріальних, і духовних), тобто зробить можливим його існування; "діяльність для іншого" зумовить зміст його існування, пов'язуючи у такий спосіб діяча зі світом і звільняючи від беззмістовної самотності"; "ігрова діяльність" привнесе в його існування радість, адже завдяки їй діяч стає подібним до Бога, оскільки може творити власний світ і вільно діяти в ньому".

Повноцінна діяльність, зауважує П. Смирнов, повинна в ідеалі складатися з гармонійного і ритмічного чергування цих трьох різновидностей, бо кожна з них має особливу інформацію і вимагає чіткого і повного виконання. Використовуючи гетевсько-юнгівський образ серця, що б'ється, він ототожнює "діяльність для себе" з розширенням серця (діяч, "розширюючись", захоплює світ, втягує його в себе, оволодіває світом), "діяльність для іншого" — зі стискуванням серця (діяч викидає накопичену ним світову енергію або інформацію на користь іншому), "ігрову діяльність" — з паузою між розширенням і стискуванням, бо під час неї діяч "відпочиває" від турбот про себе та інших.

У межах географії діяльності слід розглянути всі підходи до вивчення діяльності. Однак ця наука повинна виробити власні підходи до вивчення свого об'єкта.

Перш ніж визначити предмет і об'єкт дослідження географії діяльності, варто зупинитися на доказах географічності власне діяльності населення, яка виявляється у таких аспектах:—

розмаїття життєдіяльності населення у різних геопросторово-часових координатах;—

існування геопросторових монофункціональних і багатофункціональних "фокусів" ("ядер") діяльності, санкціонованої державами різних країн світу як економічну діяльність;—

розвиток територіальної інфраструктури (інституційної, виробничої, соціальної, транспортної, інженерної, екологічної), що забезпечує економічну діяльність, а також інші види діяльності;—

залежність територіальної диференціації діяльності від геопросторових відмінностей у демографічній і природно-географічній ситуації.

Об'єктом вивчення географії діяльності є людина, її поведінка в часі та просторі, тобто в природному і соціальному середовищі, природне й соціальне середовище та геопросторові форми систем об'єктів, що забезпечують економічну, рекреаційну, побутову й інші види діяльності населення.

Аспект дослідження цієї науки — територіальні особливості розвитку та функціонування об'єкта географії діяльності, а також територіальна організація життєдіяльності в умовах інтегрального суспільного простору й інтегрального суспільного часу, що накладаються на конкретні геопросторово-часові координати.

Найважливішим методом дослідження в географії діяльності вважаємо геометод, а також низку методів, які використовуються в інших науках (зокрема, картографічні, моделювання, статистичні, соціологічні).

Мета дослідження географії діяльності — це виявлення територіальних закономірностей, особливостей територіальної організації діяльності як комплексу явищ, процесів, об'єктів.

Для досягнення цієї мети потрібно, на нашу думку, розв'язати передусім такі завдання:—

виявити причини та фактори поширення особливостей того чи іншого виду діяльності у межах конкретної держави зокрема і світі загалом;—

з'ясувати закономірності розподілу споруд, в яких здійснюються ті чи інші види діяльності по території;—

вивчити вплив життєдіяльності населення у конкретних геопросторово-часових координатах на спосіб життя різних соціальних верств населення;—

визначити особливості поведінки людей у процесі найрізноманітніших видів діяльності;—

дослідити роль життєдіяльності населення у формуванні суспільного розуму та суспільного інтелекту на конкретній території;—

вивчити вплив життєдіяльності населення у конкретних геопросторово-часових координатах на розвиток продуктивних сил, динаміку соціальних процесів;—

дослідити регіональні особливості життєдіяльності, їх вплив на рівень життя населення.

До найважливіших завдань географії діяльності, на нашу думку, належить обґрунтування системи чинників розвитку та геопросторової організації територіальних суспільних систем; виявлення й обґрунтування законів і закономірностей їх формування, функціонування, структури та відповідності, розроблення понятійно-термінологічного апарату.

Предмет географії діяльності населення — це територіальна організація життєдіяльності людини, групи людей, країни, групи країн, світу та її вплив на територіальну організацію суспільства загалом в умовах інтегрального суспільного простору й інтегрального суспільного часу, що накладаються на конкретні геопросторово-часові координати.

Як і будь-яка інша самостійна наука, географія діяльності населення виконує численні функції, найважливішими з яких є загальноосвітня й світоглядна. Географія діяльності населення допомагає зрозуміти особливості світогляду різних людей, спільностей, націй у різних